WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Предмет і завдання диференціальної психології - Реферат

Предмет і завдання диференціальної психології - Реферат

ієрархію основних властивостей НС, яка включає набір первинних (сила, динамічність) і вторинних (врівноваженість) властивостей.
За життя Теплова в руслі нового психофізіологічного напрямку досліджень було підготовлено 5 збірників наукових робіт, виконаних під його керівництвом "Типологічні особливості ВНД людини" (1956, Т.І; 1959, Т.ІІ; 1963, Т. ІІІ; 1965. Т. ІV;1967, Т.V). Наступні збірники робіт наукового колективу Теплова-Небиліцина називались "Проблеми диференціальної психофізіології" (1969, Т.VІ; 1972, Т.VІІ; 1974, Т.VІІІ; 1977, Т.ІХ; 1981, Т.Х).
Небиліцин Володимир Дмитрович (1930 - 1972) -- продовжуючи дослідження Теплова заклав основи нового напрямку психології -- диференціальна психофізіологія -- завдання якої полягає у вивченні властивостей НС, їх фізіологічної природи, структури і взаємозв'язків їх психологічних проявів. Праці -- "Основні властивості НС людини" - 1996 р., "Психофізіологічні дослідження індивідуальних відмінностей" - 1976 р.
Науковий напрямок, намічений Тепловим -- дослідження властивостей НС як шлях до вивчення індивідуально-психологічних відмінностей -- реалізується у працях його учнів:
1) Голубєвої - індивідуальні особливості пам'яті людини;
2) Гуревича - професійна придатність і основні властивості НС;
3) Лейтеса - індивідуально-природні основи обдарованості:
4) Равич-Щербо І.В. - генетичні аспекти психологічної діагностики;
5) Русалова - біологічні основи індивідуальних відмінностей.
Дуже близький напрямок робіт розвивався під керівництвом Мерліна Вольва Соломоновича (1898 - 1982) -- тип темпераменту і тип НС.
Клімов Євгеній Олександрович -- індивідуальний стиль діяльності в залежності від типологічних властивостей НС, Казань, 1969 р.
Найбільш відомим теоретиком диференціальної психології на Заході є Анна Анастазі -- професор психологічного Фортхеймського університету, яка досліджувала індивідуальні і групові відмінності в поведінці, побудову тестів. Основні розробки: "Диференціальна психологія" (1937), "Психологічне тестування", М., 1982 в 2-х томах.
Зараз активно ведеться дослідження в області нейрофізіологічних індивідуальних відмінностей (Лурія, Хомська), психогенетики (Равич-Щербо), типології і акцентуації характеру (Шмішек, Леонгард, Лічко), типології соціоніки.
3. Методи диференціальної психології.
В даний час диференціальна психологія має великий арсенал методичних засобів діагностики властивостей НС, які пройшли всі необхідні стадії перевірки. Діагностичні психофізіологічні методики не претендують на оцінку, оскільки не можна стверджувати, які властивості НС кращі, а які гірші. При однакових обставинах краще проявляють себе люди з одними властивостями НС, в інших -- з іншими.
Виділяють методики:
1) лабораторного характеру, які вимагають спеціальної апаратури;
2) бланкові методики;
3) спостереження.
(1) Методики лабораторного характеру. Більшість апаратурних діагностичних методик представлені в електроенцефалографічному варіанті. Для цього використовується електроенцефалограф і вимагається спеціальне приміщення. З допомогою електроенцефалографа у людини в стані спокою записуються біоритми мозку і по малюнку електроенцефалограми визначається ступінь тієї або іншої властивості НС.
Для діагностики властивостей НС використовуються рухові апаратурні методики. Це різні варіанти вимірювання часу реакції на зовнішні подразники (світло, звук).
Проте використання апаратурних методик там, де нема спеціального приміщення, наприклад в школі, викликає великі складності. Тому виникла необхідність створення таких діагностичних засобів, які могли б використовуватися в недіагностичних умовах і були придатні для масового обстеження.
(2) Бланкові методики, які діагностують прояви основних властивостей НС, були розроблені під керівництвом К.М. Гуревича. Бланкові методики діагностують такі властивості НС як лабільність (Козлова), сила (Данилов). Вони розраховані на обстеження людей віком починаючи з 14 років.
(3) Спостереження. Разом з висококваліфікованими методиками використовується спостереження за поведінкою людини в різних життєвих ситуаціях, в яких достатньо яскраво можуть проявлятися її індивідуальні особливості, що обумовлені властивостями НС. Розроблені схеми спостережень в ситуаціях, що диференціюють учнів за певними властивостями НС (сила-слабкість, рухливість-інертність, лабільність-мала лабільність, врівноваженість-неврівноваженість).
Метод -- це шлях пізнання, спосіб з допомогою якого пізнається предмет науки (Рубінштейн).
Класифікація методів діагностики за Ананьєвим -- він розділяв всі методи психології на чотири основні групи відповідно до етапів наукового дослідження:
І. Організаційні методи:
1) порівняльний - співставлення різних груп по віку, діяльності і т.д.;
2) лонгітюдний - багатократне обстеження одних і тих же осіб протягом тривалого періоду часу;
3) комплексний - в дослідженні беруть участь представники різних наук; один об'єкт вивчають різними засобами. Таке дослідження дозволяє встановлювати зв'язки між явищами різного рівня, типу (психологічними, фізіологічними, соціально-психологічними).
ІІ. Емпіричні методи:
1) спостереження і самоспостереження;
2) експериментальні методи (лабораторний - природний, констатуючий - формуючий експеримент);
3) психодіагностичні (тест, питальник, проективні методи);
4) аналіз продуктів діяльності;
5) біографічні методи;
6) близнюків метод;
7) анкети, бесіди, інтерв'ю.
ІІІ. Методиобробки даних:
1) кількісні (статистичні);
2) якісні (диференціація матеріалу по групах, аналіз).
ІV. Інтерпретаційні:
1) генетичний метод - аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням окремих фаз, критичних моментів;
2) структурний - встановлення структурних зв'язків між всіма характеристиками особистості.
Тест -- стандартизоване, обмежене в часі випробування з метою кількісного (і якісного) вимірювання індивідуальних відмінностей.
Питальник -- стандартизований метод діагностичного дослідження, що базується на само обстеженні випробуваного (проекції).
Проективні методики -- метод діагностичного дослідження, який базується на механізмі проекції, тобто перетворення невизначеного стимульного матеріалу у відповідності із своїм суб'єктивним досвідом.
Література
1. Небылицын В.Н. Избранные психологические труды. -- М., Педагогика. -- 1980.
2. Психология индивидуальных различий. Тексты. / Под. ред. Ю.Б. Гипенрейтер, В.Я. Романова. -- М., Изд-во МГУ. -- 1982. -- 320 с.
3. Теплов Б.М. Избранные труды. В 2-х томах.-- М., Педагогика, 1995.
4. Психология одаренности детей и подростков / Под. ред. Лейтес Н.С., --М., 1996. (с. 330 - 405).
5. Русалов В.М. Дифференциальная психология: основные достижения и перспективы изучения индивидуальности человека // Психологический журнал. -- 1980. -- Т. 1. -- № 2.
6. Голубева Э.А. Комплексное исследование способностей // Вопросы психологии, 1986, № 5, с. 18-30.
7. Толочек В.А. Исследование индивидуального стиля деятельности // Вопросы психологии, № 3, 1991, с. 53-63.
8. Русалов В.М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальных свойств человека. // Вопросы психологии, 1985, № 1, с. 19-33.
9. Голубева Э.А. Дифференциальный подход к способностям и склонностям // Психологический журнал, 1989, № 4, Т. 10. с. 75-87.
10. Белоус В.В., Боязитова И.В. Место и роль темперамента в структуре интегральной индивидуальности // Психологический журнал, 1989, № 4, с. 87-94.
11. Личность: определение и описание // Вопросы психологии, 1992, № 304, с. 39-41.
12. Введение в психодиагностику // Учебное пособие под ред. Гуревича С.М., Борисовой Е.М. -- М., Академия, 1987. с. 40-41, 117-137.
13. Ж. Годфруа. Что такое психология. -- М., Мир, Т.1, 1992. с. 460-470.
14. Талызина Н.Ф., Кривцова С.В., Мухаматулина Е.А. Природа индивидуальных различий: опыт исследования близнецовым методом. МГУ. -- М., 1991. с. 3-7.
15. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. Наука, 1979. с. 48-58.
16. Матюшкин А.М. Загадки одаренности. -- М., 1993.
17. Умрикин В.В.
18. Развитие советской школы дифференциальной психофизиологии. Наука, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве