WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Нейросифіліс - Реферат

Нейросифіліс - Реферат

нейросифіліса, що характеризується швидко прогресуючим розпадом психічної діяльності й особистості хворого аж до ступеня тотального слабоумства, різними психотическими розладами, специфічними неврологічними порушеннями й типовими серологічними змінами в крові й спинномозковій рідині, які виникають у результаті сифілітичного менингоэнцефалита. Уперше як самостійне психічне захворювання був описаний в 1822 р. французьким психіатром А. Бейлем. На початку нашого століття прогресивний параліч був досить розповсюдженим захворюванням, їм занедужувало близько 5% всіх хворих сифілісом. У цей час зустрічається дуже рідко.
Этиология й патогенез. В 1913 р. японський дослідник Н. Noguchi виявив у мозку хворих прогресивним паралічем бліді трепонемы, чим підтвердив наявні вже до цього спостереження про тісний зв'язок прогресивного паралічу із сифілітичною інфекцією. Патогенез хвороби залишається маловивченим.
Патологічна анатомія. При судово-медичному дослідженні мозку хворих прогресивним паралічем виявляється атрофія звивин і розширення борозен головного мозку, зовнішня й внутрішня водянка мозку, хронічний лептоменингит (стовщення м'якої мозкової оболонки, зрощення її з речовиною мозку). При мікроскопічному дослідженні мозку відзначається запальний процес у м'якій мозковій оболонці й у посудинах головного мозку, запустіння кори головного мозку у зв'язку з руйнуванням нервових кліток і волокон. Біля нервових кліток виявляються бліді трепонемы.
Клінічні прояви. Клініка захворювання складається із психічних, неврологічних і соматичних розладів, які звичайно розвиваються через 10-15 років після зараження сифілісом. Захворювання починається поволі, що створює певні труднощі для його ранньої діагностики. Ініціальний період характеризується псевдоневротичними розладами (так звана паралітична неврастенія) у вигляді підвищеної стомлюваності, дратівливості, безпам'ятності, зниження працездатності, розладу нічного сну, головних болів. Поряд із цим відразу ж виявляються ознаки наростаючого слабоумства із прогресуючим випаданням вищих інтелектуальних функцій. Спочатку порушується критичне відношення до свого стану, потім з'являються ознаки зниження рівня суджень, відбувається втрата колишніх моральних установок, почуття сорому й такту, відзначаються недотримання й повне ігнорування загальноприйнятих форм поводження, моралі, моральності. Хворі виглядають неуважними, неуважними, дають бездумні відповіді, внушаемы й легковажні. Пам'ять і придбані знання спочатку страждають у меншому ступені. Інтелектуальна неспроможність виявляється лише при виконанні нових завдань. Значно рідко на ініціальній стадії захворювання спостерігаються афективні зміни й розлади в сфері потягів, а також екзогенного типу розладу від підвищеної сонливості до делириозных розладів свідомості й аментивной сплутаності. Клінічно розгорнута стадія захворювання характеризується тотальним слабоумством - так звана паралітична деменція - з повним розпадом всіх психічних функцій. По переважний на даній стадії захворювання клінічному синдрому виділяють кілька форм прогресивного паралічу.
Проста (дементная) форма (40-60% всіх випадків) характеризується повним розпадом особистості й всіх психічних функцій.
Експансивна (маніакальна) форма вважається класичної, на неї доводиться від 10 до 20% всіх випадків захворювання. Вона характеризується підвищеним настроєм від эйфорически-благодушного до гневливо-взбудораженного, а також безглуздими, абсурдними по змісту, пишними й надмірними у своїй безглуздості ідеями величі (так званий експансивний, мегаломанический, паралітичне марення), розгальмуванням потягів і повною втратою критичних здатностей.
Эйфорическая форма (20-30% всіх випадків прогресивного паралічу) проявляється поступово наростаючим тотальним слабоумством на тлі благодушно-эйфорического настрою.
Депресивна форма зустрічається відносно рідко. На тлі тревожно-подавленного афекту відзначаються іпохондричні маячні ідеї, можливе нігілістичне марення (марення Котара).
Галлюцинаторно-параноидная форма зустрічається не частіше 2-3% випадків. На перший план у клінічній картині захворювання виступають шизоформные розладу у вигляді вербального галлюциноза, псевдогалюцинацій, несистематизованих і безглуздих по змісту маячних ідей переслідування.
Табопаралич - захворювання, що характеризується розвитком прогресивного паралічу частіше у вигляді простий, дементной форми в сполученні з неврологічним синдромом спинної сухотки (локомоторна атаксія, зникнення сухожильних рефлексів, зіничні розлади, атрофія зорових нервів, специфічні порушення чутливості). Неврологічні розлади звичайно передують розвитку симптомів паралітичної деменції.
На фінальних етапах розвитку прогресивного паралічу клінічні особливості окремих його форм нівелюються, відзначаються повна фізична й психічна деградація з повною фізичною безпорадністю й обездвижением. Викликаються лише окремі рефлекторні й некоординовані рухи.
Неврологічні порушення. В 80% захворілих відзначається характерний, але не патогномоничный для цього захворювання синдром А. Робертсона: нерівномірність зіниць (анізокорія), їхній міаз (звуження) або мідріаз (розширення), неправильна форма, відсутність або млява пряма й содружественная реакція зіниць на світло при збереженні їхньої реакції на конвергенцію й акомодацію. Зіничні розлади є ранньою й постійною ознакою прогресивного паралічу, і їхня поява передує розвитку психічних порушень. До частих і ранніх симптомів ставиться також дизартрія, виявля_ спочатку лише при вимові слів-тестів, а потім вона проявляється нечіткою, невиразною, скандованою мовою. Характерні розлади почерку, що свідчать про порушення тонких рухів. Сухожильні рефлекси підвищені, на пізніх етапах хвороби можливі апоплектиформные й эпилептиформные припадки.
Лабораторні дослідження. Реакція Вассермана в крові й спинномозковій рідині звичайно різко позитивна. Негативна реакція буває лише в 2-3% випадків. Більше чутливою реакцією на сифіліс є РИБТ (реакція іммобілізації блідих трепонем) і РИФ (реакція иммунофлюоресценции). Завжди позитивні в спинномозковій рідині глобулиновые реакції (реакції Панди, Нонне-Апельта,Вейхбродта). Загальний зміст білка в спинномозковій рідині підвищене в 2-3 рази, різко підвищений рівень гамма-глобулінів і в крові, і в спинномозковій рідині. Колоїдні реакції (Ланге й ін.) дають характерні паралітичні криві з максимальним випаданням у перших пробірках. Однак паралітичні криві можливі й при інших формах нейросифіліса й при неуважному склерозі.
Діагноз і диференціальний діагноз ґрунтуються на виявленні типових особливостей паралітичної деменції, характерних неврологічних порушень і на даних лабораторних досліджень.
Прогноз. У минулому захворювання закінчувалося смертю через 2- 5 років. Після введення активних методів лікування приблизно в половині випадків спостерігаються гарної якості ремісії, що дозволяють хворим повернутися до колишнього життя. У половині випадків лікування виявляється малоэффективно й неефективно.
Судово-психіатрична оцінка на стадії клінічно розгорнутого захворювання й на кінцевих його етапах не становить труднощів, і ці хворі зізнаються несамовитими.
На початкових етапах розвитку хвороби навіть при незначному інтелектуальному зниженні й при формальній схоронності інтелектуальних функцій у хворих розбудовується в першу чергу критика, що також дозволяє говорити про необхідність экскульпации таких хворих.
У стані терапевтичних ремиссий прогресивного паралічу судово-психіатрична оцінка визначається їхньою якістю. При стійкому й достатнім відновленні психічних функцій, нормалізації соціальної адаптації, санації спинномозкової рідини ці особи можуть бути визнані осудними.
Засуджені із прогресивним паралічем звільняються від подальшого відбування покарання.
Loading...

 
 

Цікаве