WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Енцефаліти - Реферат

Енцефаліти - Реферат

стадією параинфекционных енцефалітів. Хронічна стадія характеризується поступово наростаючим органічним зниженням психічної діяльності з ослабленням пам'яті, психопатоподобными розладами у вигляді різкої емоційної збудливості, конфликтности, агресивності. На цьому тлі бувають протрагированные ревматичні психози з перевагою астено-депрессивных, іпохондричних, параноидных і галлюцинаторно-параноидных станів. Можливий розвиток симптоматичної епілепсії, псевдопаралітичних станів.
Діагноз і диференціальний діагноз. Розпізнавання захворювання будується на виявленні типових неврологічних розладів, характерних для гострої й хронічної стадії захворювання. Певне значення для діагностики мають лабораторні дослідження й у першу чергу дослідження спинномозкової рідини. Зміни спинномозкової рідини в гострій стадії захворювання нерізке виражені й неспецифічні: підвищення тиску, незначне збільшення змісту глобулінів, помірний плеоцитоз за рахунок збільшення лімфоцитів і лейкоцитів, збільшення змісту цукру, різні патологічні криві колоїдних реакцій. У хронічній стадії змін спинномозкової рідини, як правило, немає.
Значні труднощі викликає отграничение затяжних ревматичних психозів від шизофренії. Для психозів, що виникають при ревматичному енцефаліті, характерний зв'язок виниклих психічних розладів з ревматичним процесом, наявність у структурі психозу психічної астенії, іпохондричної фіксації на реальних ознаках захворювання.
Постинфекционные психопатоподобные стану в хронічній стадії захворювання на відміну від психопатій характеризуються підвищеної психічної истощаемостью, різного ступеня виразності психоорганическим зниженням особистості, звуженням кола інтересів, утрудненням у придбанні нових знань. На відміну від психопатоподобных станів шизофренічної природи вони не супроводжуються типовими для ендогенного процесу емоційними порушеннями й специфічними для шизофренії особливостями асоціативних процесів.
Гостра стадія епідемічного енцефаліту з летаргічними розладами вимагає диференціації з пухлинними процесами головного мозку. Диференціальний діагноз ґрунтується на особливостях неврологічного стану й результатах рентгенографії черепа й электроэнцефалографии головного мозку в зіставленні з даними анамнезу. Важливою диференційно-діагностичною ознакою є той факт, що підвищена сонливість при епідемічному енцефаліті надалі може перемінятися завзятим безсонням (Э.Я. Штернберг, 1983).
Галлюцинаторно-бредовые й параноидные психози в хронічній стадії розвитку енцефалітів вимагають диференціальної діагностики з аналогічними станами при шизофренії. Опорними пунктами в діагностиці енцефалітів є анамнестические дані про перенесений гострий стан, а також особливості добової динаміки психотических розладів з їхнім посиленням у нічний час, афективна насиченість переживань.
Прогноз. Епідемічний енцефаліт може закінчуватися повним видужанням, але набагато частіше відзначається несприятливий розвиток неврологічних і психічних порушень із переходом у хронічну стадію.
Судово-психіатрична оцінка. У судово-психіатричній практиці звичайно спостерігаються лише залишкові явища гострих енцефалітів, виразність і клінічні прояви яких визначаються більшою мірою не характером інфекції, а локалізацією й ступенем поразки головного мозку в гострій стадії захворювання, а також віком, у якому дане інфекційне захворювання було перенесено. Судово-психіатричне значення психічних розладів гострої стадії розвитку захворювання невелико.
У переважній більшості випадків протиправні діяння, чинені особами із залишковими явищами гострих енцефалітів, обумовлені їх неправильними соціально-моральними орієнтирами внаслідок виховання, корисливими й іншими психологічно зрозумілими мотивами, відсутністю позитивних соціальних установок, обмеженістю потреб на побутовому рівні в сполученні із кримінальним оточенням. Наявність психопатоподобных розладів можуть сприяти здійсненню правопорушень проти особистості й хуліганських дій, зниження морально-етичних затримок приводить до здійснення суспільно небезпечних дій проти власності. При виражених психоорганических розладах некритичність, нездатність до осмислення ситуації й зіставленню своїх дій із соціально-обмежувальними нормами й правилами моралі, підвищена збудливість і розгальмування потягів можуть приводити до здійснення правопорушень, спрямованих проти суспільної безпеки й громадського порядку, проти власності.
Судово-психіатрична оцінка осіб у хронічній стадії енцефаліту або осіб із залишковими явищами після перенесеного гострого енцефаліту визначається виразністю наявних психоорганических розладів, наявністю психотической симптоматики й містить у собі зіставлення особливостей психічного стану подэкспертных з медичним і юридичним критерієм неосудності. При цьому наявні психопатологічні розлади можуть бути співвіднесені з поняттями "хронічного психічного розладу", "слабоумства", що є медичними ознаками критерію неосудності.
Глибина або ступінь виразності психічних порушень при судово-психіатричному огляді завжди співвідноситься з "здатністю усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними" (вольова й інтелектуальна ознаки юридичного критерію неосудності). При цьому осудність має на увазі здатність до правильного розуміння значення своїх дій і можливість вільного вибору своїх учинків, а також наявність здатності до розуміння протиправності своїх учинків, караності вчиненого, здатність зіставляти чинені діяння із правовими й морально-етичними нормами. Всі ці психічні функції реалізуються за допомогою критичних здатностей, здатності прогнозування, пов'язаними з ними рівнем інтелекту й пам'яті, запасом знань, функцією мислення.
При психологічно зрозумілій мотиваційній стороні кримінального поводження, коли воно випливало з попередньої конфліктної ситуації або було обумовлено асоціальними установками особистості, і при цьому ці особи критично оцінювали ситуацію в цілому, розуміли протиправність своїх дій, ці стани не можуть бути квалифицированы як хворобливі й не відповідають юридичному критерію неосудності.
У той же час необхідно вказати, що сама по собі психологічна зрозумілість мотивів протиправних дій не є однозначним свідченням на користь осудності. У багатьох хворих з вираженим интеллектуально-мнестическим зниженням мотивація протиправних дій формально має реально-побутовий характер, у значній мірі обумовлена асоціальними особистісними установками або попередньою конфліктною ситуацією.
Показниками глибини психічних змін, коли особа зізнається несамовитим, є виражені емоційно-вольові й интеллектуально-мнестические розладу з порушенням критичних здатностей іслабістю операційної сторони мислення, різка дисгармонія психічного складу особистості, груба дезадаптация в сімейному житті й виробничих умовах, часті й клінічно обкреслені стани декомпенсації.
Визначальної при винесенні експертного висновку убік неосудності є грубе порушення соціального функціонування, стійка деструктивна поразка головного мозку із грубим психоорганическим дефектом, відсутність критики до свого психічного стану, що зложилася судово-слідчої ситуації, коли ці особи не розуміють до кінця правових норм, мало стурбовані происходящим з ними, не усвідомлюють змісту й цілей вироблених з ними процесуальних дій.
Loading...

 
 

Цікаве