WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Звільнення від подальшого відбування покарання засудженого, що захворів важким психічним розладом - Реферат

Звільнення від подальшого відбування покарання засудженого, що захворів важким психічним розладом - Реферат


Реферат на тему:
Звільнення від подальшого відбування покарання засудженого, що захворів важким психічним розладом
Як ми вже відзначали, засуджені до позбавлення волі забезпечуються психіатричною допомогою по підставах і в порядку, установленим законодавством про охорону здоров'я. Психіатрична допомога виявляється під час і по місцю відбування покарання. Але засуджений може занедужати важким психічним розладом, що робить сам процес виконання покарання неможливим. У результаті виникає необхідність звільнення хворого від відбування покарання.
Згідно ч. 1 ст. 81 КК, від подальшого відбування покарання звільняються засуджені, захворілі після здійснення злочину психічним розладом, що позбавляє їхньої можливості "усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними". Одночасно зі звільненням суд може призначити таким особам примусові міри медичного характеру. Аналогічна норма втримується в ст. 362 УПК у її нинішній редакції. У редакції, що діяла до 1 січня 1997 р., мова йшла про звільнення від покарання осіб, що страждають хронічною щиросердечною хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання. Виключення з тексту закону згадування про хронічний характер хвороби варто розцінити як явно невдале. Суть справи в наступному.
По сформованій практиці при захворюванні засудженого важким, але оборотним (тимчасовим) психічним розладом психіатрична допомога виявляється без звільнення від покарання. Як правило, особа направляється в психіатричний стаціонар (лікарню, психіатричне відділення) пенітенціарної системи. По виходу із хворобливого стану засуджений знову направляється у виправну установу, а час, проведений їм у стаціонарі, входить у строк відбування покарання.
Подібний підхід до психічних розладів, що не ставиться до хронічних, базується не тільки на сформованій багаторічній традиції вітчизняної пенітенціарної психіатрії. Звільнити від покарання й направити на примусове лікування засудженого з тимчасовим психічним розладом найчастіше об'єктивно неможливо. Процес звільнення й можливого застосування примусових медичних мір (а цей комісійний психіатричний огляд особи в умовах стаціонару, судова процедура розгляду справи, напрямок особи в психіатричну установу на примусове лікування, проведення лікування і його скасування в судовому порядку) у багатьох випадках виявиться триваліше, ніж саме захворювання. Тому й після виключення зі ст. 362 УПК згадувань про хронічний характер психічної хвороби питання про звільнення від покарання засуджених з важкими психічними розладами варто розглядати лише за умови, що цей розлад є хронічним.
Тим самим хронічний психічний розлад є медичний критерій психічних розладів розглянутого виду. У якості їхнього юридичного критерію виступає формулювання про неможливість для захворілого "усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними"*. За допомогою юридичного критерію визначається глибина (вага) психічного захворювання, наявність якого в засудженого обумовлює необхідність звільнити його від покарання.
* Розглянута формула юридичного критерію цілком повторює юридичний критерій неосудності, що не можна визнати вдалим рішенням. У набагато більшому ступені характеру правових наслідків (звільнення від покарання) відповідало б вказівку на позбавлення засудженого здатності розуміти мети покарання й вимозі режиму його відбування. Разом з тим, як і у випадку з неосудністю, формула юридичного критерію в чималому ступені умовний. Головне її призначення - указати на наявність в особи важкого психічного розладу, тобто розладу психотического рівня, якому клінічно відповідають психоз і глибоке слабоумство.
Таким чином, що перешкоджає відбуванню покарання психічний розлад характеризують наступні ознаки: а) розлад виникає під час відбування покарання; 6) воно є хронічним (а не тимчасовим); в) воно досягає такої глибини, коли хворої не в змозі "усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними".
Для звільнення від відбування від покарання внаслідок психічного розладу досить установити сам факт захворювання, що підпадає під три вищезгаданих ознаки. Не повинні прийматися в розрахунок вага зробленого злочину, особистість засудженого, його поводження під час відбування покарання й інших обставин, які можуть ураховуватися при рішенні про звільнення від покарання через "іншу важку хворобу" (ч. 2 ст. 81 КК).
Звільнення від відбування покарання через хворобу складається із двох етапів - досудебного й судового.
На досудебном етапі психічний розлад установлюється за допомогою психіатричного огляду засудженого. Порядок проведення огляду встановлений діючої на території Російської Федерації Наказом МВС СРСР від 30 жовтня 1987 р. № 213 "Про порядок подання засуджених до звільнення від покарання через хворобу" (Додаток 2 до Наказу)*.
* Наказ регламентує питання подання до звільнення від покарання не тільки внаслідок психічних, але й важких соматичних захворювань ("іншої важкої хвороби" - по термінології ст. 81 КК).
Названий документ установив двоступінчасту систему огляду й прийняття медичних рішень. Спочатку виробляється комісійний психіатричний огляд засудженого в стаціонарних умовах психіатричної лікарні (відділення) місць позбавлення волі. По його результатах складається Акт психіатричного огляду засудженого. Потім "матеріали на психічно хворих" (п. 3 Додатки 2) розглядаються "спеціальною медичною комісією" органів внутрішніх справ. У її складі (в отличае від комісії, проведшей стаціонарний огляд) не всі лікарі є психіатрами. Проте саме спеціальна медична комісія приймає остаточне лікарське рішення.
Психіатричний огляд засуджених не є судово-психіатричною експертизою (експертизою в процесуальному змісті). Воно проводиться на тім етапі, коли порядок відбування покарання регулюється Кримінально-виконавчим кодексом, а не УПК. Тому норми УПК, що регламентують виробництво експертиз, на психіатричні огляди засуджених не поширюються.
В особливо складних випадках по клопотанню начальника виправної установи стаціонарний психіатричний огляд засудженого може бути проведено психіатрами стаціонарних
Loading...

 
 

Цікаве