WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Призначення й проведення судово-психіатричної експертизи - Реферат

Призначення й проведення судово-психіатричної експертизи - Реферат

помилкового висновку, про що він відбирає в експертів підписку, що разом з експертним висновком буде спрямована органу, що призначив експертизу. По сформовані в судово-психіатричних установах практиці роз'яснення дається лише один раз, коли особа стає співробітником експертної установи, а оцінка про те, що експерти попереджені про відповідальність, робиться в самому експертному висновку (акті експертизи).
Уперше в справі доцільно призначати амбулаторну судово-психіатричну експертизу. Стаціонарні експертні дослідження необхідні по суті лише тоді, коли експерти особисто переконалися, що амбулаторних досліджень для дачі відповіді на поставлені питання недостатньо. Первинна стаціонарна експертиза в принципі можлива, але необхідність у ній повинна бути викликана дійсно вагомими причинами й ґрунтовно мотивована в постанові (визначенні) про її призначення. У кожному такому випадку слідчому (суду) доцільно попередньо проконсультуватися із самими експертами. Але якщо слідчий (суд) призначили стаціонарну судово-психіатричну експертизу, то експерти самостійно не можуть обмежитися проведенням амбулаторної.
Напрямок у ході попередій слідства на стаціонарну судово-психіатричну експертизу обвинувачуваного або підозрюваного, що не втримується під стражів, допускається тільки із санкції прокурора або його заступника (ст. 188 УПК).
Винесення постанови (визначення) про призначення експертизи. Підготувавши все необхідне для експертизи, дознаватель, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - визначення про її призначення. При цьому враховуються вимоги, пропоновані процесуальним законодавством до зазначених документів (ст. 184, 261, 288 УПК; ст. 74, 223, 224 ЦПК). Відповідно до цих вимог у постанові (визначенні) необхідно вказати: дату й місце його складання; найменування особи або органа, що призначив експертизу; номер карної або цивільної справи, по якому вона призначена; прізвище, ім'я, по батькові громадянина, що направляється на експертизу, його процесуальне положення; підстави для призначення експертизи (обставини, що викликали сумнів у психічній повноцінності); експертів або експертну установу, якою доручене її проведення; питання, поставлені на дозвіл експертів; матеріали, надані експертам; вид експертизи (спосіб її виробництва) - амбулаторна, стаціонарна, заочна, посмертна та ін.
У постанові (визначенні) важливо правильно сформулювати експертне завдання за допомогою питань, що підлягають експертному дозволу. Питання повинні бути чіткими, що не допускають неоднозначного трактування. Вони повинні також відповідати закону й положенням психіатричної науки.
Постанова (визначення) про призначення експертизи є обов'язковим юридичним документом і не може бути замінено іншим (супровідним листом, списком питань експертам та ін.). У випадках, коли в постанові (визначенні) відсутні необхідні дані або реквізити, внаслідок чого неможливо визначити, хто призначив експертизу, по якій справі й відносно якої особи, кому доручена експертиза і яка суть дорученого експертам завдання, останні зобов'язані негайно заявити перед слідчим (судом) клопотання про необхідність внесення в названий документ відповідних змін. Якщо клопотання не буде задоволено, то експерти повинні письмово повідомити слідчому (суду), що експертиза не відбулася й повернути всі прислані матеріали без виконання. До одержання постанови (визначення), а також до задоволення згаданого клопотання ніякі експертні дії (дослідження матеріалів, прийом випробуваного та ін.) проводитися не можуть.
Процесуальний порядок винесення визначення (постанови) у судовому засіданні й на попередій слідстві різний.
У першому випадку учасники судового розгляду вправі обговорювати обставини, що ставляться до призначуваної експертизи (необхідність її призначення, вибір експертів або експертної установи, відводи, матеріали й об'єкти експертного дослідження та ін.). Потім учасники судового розгляду вправі представити свої питання експертам. Остаточно коло питань визначається судом. Відхилення їм якихось із представлених питань повинне бути мотивоване (ст. 288 УПК; ст. 74, 75 ЦПК).
На попередій слідстві постанова про призначення експертизи складається дознавателем, слідчим або прокурором без або участі. Однак з постановою повинен бути ознайомлений обвинувачуваний. Він вправі реалізувати передбачені ст. 185 УПК права, а саме: заявити відвід експертові, просити про призначення експерта із числа зазначених їм осіб, представити експертові додаткові питання. Частина 4 ст. 184 УПК містить істотне застереження, відповідно до якого постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинувачуваному, якщо його психічний стан робить це неможливим.
В УПК не уточнюється, яким повинне бути психічний стан, щоб обумовити неможливість ознайомлення обвинувачуваного з постановою. На цьому етапі судово-психіатрична експертиза ще не проведена й результати її невідомі. Наявні в розпорядженні слідчого матеріали (медичні документи, якщо такі є, показання учасників процесу, особисте сприйняття слідчим зовнішнього вигляду й поводження допитуваного) здатні, як правило, дати лише приблизну інформацію про те, яким може бути психічний стан обвинувачуваного в розглянутий період. Залишається орієнтуватися в основному на поведінкові реакції обвинувачуваного, які, на думку слідчого, викликані психічним розладом і за своїм характером безумовно виключають проведення яких-небудь слідчих дій. Сюди ставляться вкрай безглузде, хаотичне поводження, повна неприступність контакту, різко виражена невмотивована агресія й тому подібні поведінкові акти. При зовні впорядкованому поводженні слідчий повинен ознайомити обвинувачуваного з постановою. В остаточному підсумку може виявитися, що вкрай безглузді вчинки з'явилися слідством симуляції психічної хвороби здоровою людиною, а за зовнішньою впорядкованістю ховалися серйозні порушення сприйняття, мислення, пам'яті, які не дозволяли допитуваному осмислювати суть що відбувається. Але подібного роду уточнення й висновки слідчий у стані зробити тільки після одержання їм експертного висновку.
Про неможливість по психічному стані обвинувачуваного провадити з його участю слідчі дії слідчий зобов'язаний скласти протокол (ч. 4 ст. 404 УПК). У випадках, коли за зазначеними вище причинами обвинувачуваний не знайомить із постановою про призначення судово-психіатричної експертизи, з постановоюзнайомить захисник, участь якого в справі обов'язково (ст. 405 УПК).
Строки судово-психіатричної експертизи. Початком експертизи варто вважати момент надходження в розпорядження експертів або в експертну установу постанови (визначення) про її призначення й матеріалів (об'єктів), необхідних для дослідження. Експертизу варто вважати кінченої, коли повністю оформлене й підписане експертами висновок направляється органу, з доручення якого вона проводилася. На практиці закінчення експертизи зв'язують звичайно з моментом винесення експертного рішення, тобто часом, коли експерти визначилися з висновками й готові приступитися до складання експертного висновку. Найчастіше цей час доводиться на день засідання експертної комісії. Однак слідчий або суд не можуть уважати експертизу
Loading...

 
 

Цікаве