WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психіатр-експерт. Його права й обов'язки - Реферат

Психіатр-експерт. Його права й обов'язки - Реферат

що призначив експертизу, направляються всі експертні висновки.
Принцип процесуальної рівноправності експертів і положення про особисту відповідальність кожного з них за дане їм висновок повинні неухильно дотримуватися й при виробництві експертизи в експертній установі.
Між членами судово-психіатричної експертної комісії складається певний поділ експертної праці: голова СПЭК здійснює діяльність по організації роботи комісії й координації дій всіх її членів, лікар-доповідач проводить первинний огляд випробуваного, заповнює історію хвороби, доповідає на засіданні експертної комісії про результати обстеження випробуваного й вивчення матеріалів справи й т.д. Поділ експертної праці в рамках СПЭК одержало найменування функціонального поділу експертних обов'язків і знайшло відбиття у відомчих документах по виробництву судово-психіатричної експертизи. Розходження функціональних обов'язків голови, члена комісії й лікаря-доповідача припустимі, якщо вони не порушують процесуально-правових положень - рівноправності експертів, особистої відповідальності кожного з них за проведене дослідження й даний висновок та ін.
З питанням процесуально-правового статусу експерта тісно зв'язане питання про його відвід. Особи, приваблювані до виробництва судово-психіатричної експертизи, повинні бути компетентними (мати пізнання, необхідними для дачі висновку) і об'єктивними (незацікавленими наприкінці даної справи). Якщо особа не відповідає зазначеним вимогам, то воно не вправі проводити експертизу й підлягає відводу. Обставини, що ставлять під сумнів об'єктивність і компетентність експерта або підстави для його відводу, перераховані в процесуальному законі (ст. 59, 67 УПК; ст. 17, 20, 22 ЦПК).
На психіатра-експерта поширюються загальні підстави для відводу судового експерта. Експерт-психіатр підлягає відводу, якщо він по даній справі є учасником процесу або родичем кого-небудь із учасників процесу, або, нарешті, якщо він перебував або перебуває від зазначених осіб (тобто слідчого, прокурора, судді, обвинувачуваного, потерпілого, позивача, відповідача й т.д.) у службовій або іншій залежності. Не може бути експертом також особа, що брала участь у даній справі як фахівець. Не можуть проводити по одній справі експертизу експерти, що складаються в спорідненні між собою. Експерт підлягає відводу й у випадку, якщо виявиться його некомпетентність.
На останній підставі варто зупинитися ледве більш докладно. Відповідно до діючої інструкції про виробництво судово-психіатричної експертизи, судово-психіатричним експертом може бути тільки лікар-психіатр. Але як ми вже відзначали, не всякий лікар-психіатр у стані провести будь-яку судово-психіатричну експертизу. Психіатричні пізнання неоднорідні, і весь їхній масив можна, хоча й трохи умовно, підрозділити на три категорії.
1) Загальпсихіатричні пізнання. Сюди ставиться знання основних медичних питань надання психіатричної допомоги діагностики психічних розладів, догляду за психічно хворими, їхнє лікування та ін. Такого роду питаннями можуть обмежитися, наприклад, експертизи, призначувані по справах про незаконне приміщення в психіатричну лікарню, необґрунтованому застосуванні інших недобровільних психіатричних мір та ін.
2) Пізнання в областях, які можна було б назвати "традиційними" для судової психіатрії. Вони складаються в з'ясуванні здатності суб'єкта права по своєму психічному стані самостійно робити юридичні дії й нести юридичну відповідальність. Подібного роду питання ставляться перед психіатрами-експертами при виникненні сумнівів в осудності, дієздатності, здатності до дачі показань свідків та ін.
3) Вузькоспеціальні психіатричні пізнання. Іноді в ході судочинства необхідні пізнання, якими володіє лише відносно невелике число фахівців-психіатрів. Наприклад, знання того, як діє на психіку людини нове й ще дуже рідко застосовуване у вітчизняній медичній практиці лікарський засіб.
Установити обставини, віднесені до першої групи, може по суті будь-який лікар, що має психіатричну підготовку й стаж клінічної психіатричної роботи. Друга група обставин припускає наявність у психіатра крім загальпсихіатричних також поглиблених пізнань у традиційні для судової психіатрії питаннях. Ними володіють співробітники судово-психіатричних експертних установ (які, зрозуміло, здатні встановити й обставини, віднесені до першої групи). Третя група обставин вимагає залучень як експерт "вузькопрофільного" фахівця, знаючого саме в даній предметній області психіатрії.
Нарешті, процесуальне законодавство передбачає таку підставу для відводу експерта, як наявність інших (крім згаданих вище) обставин, що дають підставу вважати, що експерт особисто, прямо або побічно зацікавлений у справі. Питання про наявність "інших" підстав до відводу вирішується щораз індивідуально, з обліком всіх конкретних обставин.
Проте про одній щодо частої длясудово-психіатричній експертній практиці ситуації варто сказати особливо.
Мова йде про допустимість доручати судово-психіатричну експертизу випробуваного лікареві-психіатрові, що раніше надавав йому психіатричну допомогу (тобто лікареві). Лікуючого лікаря-психіатра не можна визнати повністю безстороннім. По-перше, раніше він уже обстежив даного громадянина, давав медичну кваліфікацію стану його психічного здоров'я, який він під час експертизи може виявитися у відомій мері зв'язаним. По-друге, під час експертизи можуть розкрити помилки й порушення, допущені раніше лікарем (поверхово проведене обстеження, помилкова діагностика, неправильно проведене лікування, передчасна виписка із психіатричного стаціонару й т.п.). У ході експертизи лікар може вжити заходів до приховання своїх недоглядів, відстоювати свої явно помилкові рішення. Все це здатно негативно позначитися на експертних дослідженнях і їхніх результатах. По-третє, що лікує лікар-психіатр вступає зі своїм пацієнтом у досить довірчі, емоційно пофарбовані відносини. Пацієнт і його близькі вправі очікувати від лікаря дій по захисту їхніх інтересів і нерідко зв'язують це з необ'єктивністю експертного підходу. У лікаря мимоволі можуть виникнути почуття жалю, жалості до свого пацієнта, бажання допомогти йому у важкій ситуації, що може завдати шкоди встановленню експертної істини.
Перераховані обставини здатні зробити реальний негативний вплив не на кожного лікаря. Але навіть потенційна погроза їхнього ефекту, що спотворює, робить доручення лікареві судово-психіатричної експертизи свого пацієнта вкрай небажаним. Причому незалежно від того, буде ця експертиза одноособової або комісійної. Так що при напрямку громадянина на судово-психіатричну експертизу його лікуючий лікар-психіатр підлягає відводу.
Особи, що ведуть виробництво в справі, і керівники судово-психіатричних експертних установ не повинні залучати до виробництва експертизи психіатрів, які по тимі або інших підставах повинні бути відведені. Відвід зацікавленому або недостатньо компетентному експертові може бути заявлений учасниками процесу. Якщо підстави для відводу відомі самому експертові, вона заявляє самовідвід. Питання про відвід особи, уже призначеного в справі експертом, вирішується особою або органом, що зробив це призначення.
У зв'язку з викладеним заслуговують на увагу спроби виділення в судовій психіатрії особливої категорії експертів, експертних комісій і навіть експертиз, іменованих незалежними. Цього найменування вдостоюються головним чином судово-психіатричні експертизи, проведені членами психіатричних співтовариств і асоціацій, у назві яких утримується слово "незалежний" (наприклад, Незалежна психіатрична асоціація). Тут назва "незалежний" не збігається з незалежністю експерта в процесуальному змісті. Незалежним, так само як і компетентним, повинен бути кожний експерт. Інакше він не вправі проводити експертизу й підлягає відводу. Легалізація незалежних судово-психіатричних експертиз у якості особою їхнього різновиду неприпустима, оскільки це носило б чітко виражений дискримінаційний відтінок стосовно експертиз, що не попадають у дану категорію.
Loading...

 
 

Цікаве