WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Теоретична модель структури педагогічної діяльності - Реферат

Теоретична модель структури педагогічної діяльності - Реферат

бути жорстким, консервативним, а може доволі широко варіюватися (фантазія, творчість).
4. Питання про глобальну системну інтеграцію таких елементів діяль-ності, як суб'єкт і об'єкт, стосовно людського життя надто складне. Адже не кожна людина може виступати справжнім суб'єктом, тобто активним, ініціативним центром, творцем власного життя і професійної діяльності. Багато людей просто пасивно "пливуть за течією", наслідуючи зовнішні впливи, фактично виступають у ролі об'єктів стихійного збігу зовнішніх обставин і власної імпульсивності. Суб'єктність як прийняття на себе відповідальності за власне життя, "створення себе" на основі індивідуальних уявлень про навколишній світ і своє становище в ньому, прагнення максимально повного втілення індивідуального потенціалу - все це без-посередньо виводить на такий важливий інтегральний показник індивіду-альності, як рівень суб'єктивного контролю, позиція на шкалі інтернальності - екстернальності ("локус-контроль"). Можна сказати, що в кожної людини потенціал активності відповідає певному відрізку цієї шкали, згідно з яким вона приписує собі певний рівень "об'єкт-суб'єктності", а потім реалізує цей рівень у цілому, в окремих видах діяльності, під час розв'язання конкретних завдань. При цьому рівень суб'єктивного контролю в межах окремих систем може коливатися (позначаються попередні невдачі, життєві травми або особливості соціального оточення), що призводить до формування ієрархізованої системи активності - потенційної й реальної. Ця система певною мірою еквівалентна тому, що зветься долею людини. Володіння своїми внутрішніми спонуками, усвідомлення власної відповідальності за свій життєвий шлях, очікування щастя як результату власних виборів і докладених зусиль або ж імпульсивність вчинків, переважання рольової поведінки, сподівання на щасливий випадок чи фаталістичне очікування постійних нещасть, відхід у переживання замість спрямування зусиль на подолання перешкод - ось полярні грані вияву об'єкт-суб'єктності у життєдіяльності окремих людей.
5. Інтеграція умов як структурного елемента діяльності в глобальну життєву систему безпосередньо пов'язана з тим, що має назву простору життя людини. Це не тільки сукупність предметів, що безпосередньо оточують людину; це - ієрархізована система значущих для неї об'єктів та обставин.
У кожної людини є кілька систем, пов'язаних з її життєвим простором: мінімальний набір умов, що забезпечують біологічне виживання; сукупність умов, що визначають психологічний комфорт; максимум, який збігається з вершиною бажань. Одні висувають гіпертрофовані вимоги до життєвих умов (сибарити), інші схильні задовольнятися мінімумом (аскети). Для одних генеральний простір життя становлять зовнішні предмети й обставини (екстраверти), для інших - внутрішній світ їх самих та людей, які їх оточують (інтроверти).
6. Засоби діяльності також інтегруються в систему природжених та засвоєних інструментальних прийомів перетворення світу (насамперед простору життя та себе самого). Цю систему також можна розглядати як сукупність окремих підсистем, серед яких можуть бути: засоби підтримання біологічного виживання, засоби забезпечення психологічного комфорту, засоби подальшого розвитку та ін. Найважливішим засобом впливу на навколишній світ (передусім на інших людей) є сама особистість, соціально-психологічна сутність людини. Отже, можна виокремити ще одну характеристику глобальної системи засобів: вона містить те, що доповнює біологічні та фізіологічні можливості людини (знаряддя праці, засоби захисту від несприятливих умов), а також те, що вона привласнює, робить своїм, залучає у свій особистісний план (у духовний світ), а потім робить ідеальним знаряддям перетворення реальних об'єктів (ідеї, мрії, проекти). Система засобів, засвоєних окремими людьми, також індивідуальна. Людину, яка володіє великою кількістю інструментальних засобів, часто називають "майстром на всі руки".
7. Результат як елемент теоретичної моделі й структурна складова кожного акту активності людини також інтегрується в загальну систему життєдіяльності - рівень домагань і реальних досягнень людини. Будь-який індивід, реалізуючи акт активності, сподівається отримати певний матеріальний або ідеальний продукт, що не тільки має самостійне значення, а й відображає ступінь втіленості індивідуального потенціалу. Легка перемога не дає такого задоволення, як важко здобутий результат. І хоча в обох випадках результати можуть бути однакові, другий є більш значущим на рівні його суб'єктивної оцінки.
Наприклад, система життєво значущих результатів у одних людей може структуруватися за принципом "Тільки перший, тільки перемога, інакше це не результат", а в інших - "Не хочу слави, хочу жити тихо, спокійно, задовольняючись малим".
8. Корекція у найзагальнішому вигляді означає здатність людини до акумуляції свого життєвого досвіду, схильність до навчання на своїх помилках, коригування своїх дій. Відомо, що в одних людей після перших спроб та помилок опускаються руки, вони не можуть зрозуміти причини невдач, знову і знову повторюють неоптимальні вчинки, використовують ті засоби дії, які себе не виправдали. Інші ж прагнуть виявити причини неоптимального результату, шукають саме ті слабкі ланки, які знизили загальну ефективність діяльності, вживають відповідних заходів щодо їх усунення.
Потреба розгляду питання про глобальну інтеграцію окремих еле-ментів структури діяльності зумовлена тим, що жоден із них, навіть якщо його розглядати більш вузько (у будь-якому акті активності або в межах певного виду діяльності), не є відокремленим, ізольованим від впливу інтегральної системи. Він обов'язково зазнає впливу тієї загальної системи, від якої на ньогопроектуються типові саме для цієї людини властивості та ознаки. Ігнорувати ці системні впливи не можна, оскільки вони визначають сутнісні ознаки відповідних локальних явищ.
Поряд із загальносистемними властивостями кожний діяльнісний еле-мент набуває ще одного типу системних якостей, що визначається харак-тером професійної діяльності. Адже професійна діяльність - якісно особлива система, яка висуває свої вимоги до всіх елементів та компонентів, що входять до її складу, модифікує і трансформує їх відповідно до своєї специфіки.
Зупинімося на специфічних властивостях кожного елемента, зумов-лених особливостями конкретної системи - професійної діяльності вчителя.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве