WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Сучасний учитель — який він? - Реферат

Сучасний учитель — який він? - Реферат

Незважаючи на те що вчитель прив'язаний до ви-кладання певної, відокремленої від інших, галузі знань, ця відокремленість відносна і стосується передусім пізнавальних аспектів його діяльності. Розв'язати проблеми виховання, розвитку, соціалізації дітей неможливо засобами тільки однієї дисципліни. Тому вчитель має вміти долати міжпредметні бар'єри, орієнтуватися на міждисциплінарне пізнання і перетворення педагогічної дійсності. Це певною мірою суперечить попередньому принципу, який застерігаєпроти еклектичності. Однак завдяки коректним процедурам пізнання фактично здійснюється нова наукова інтеграція, за якої зовнішня еклектичність (наявність різних підходів) супроводжується внутрішньою впорядкованістю, коректним співвідношенням понятійного і методичного апарату. В результаті виникає нова міждисциплінарна теоретична система, якій притаманні всі ознаки наукової відповідності.
Вірогідність. Ця вимога начебто суперечить категоріальності, згідно з якою вчитель має володіти стійким, фіксованим смислом професійних понять. Але це суперечність лише зовнішня. Працюючи з ідеальними моделями ситуацій, педагогічне мислення встановлює між окремими їх складовими різні зв'язки, в тому числі й умовні, гіпотетичні, шукаючи найістотніші, а також ті, що відповідають реальним обставинам. Це потребує як розуміння відносності цього розгляду, так і відмови від жорстких, однозначних співвідношень як єдиної форми існування об'єктивного світу. До того ж учитель повинен співвідносити події з такою безліччю чинників, котрі можуть діяти потенційно та діють реально, що охопити їх одномоментно просто неможливо. Це також визначає вимогу розуміти обмеженість процесу пізнання, що реалізується, готовність у разі потреби перебудувати його на нових концептуальних і методичних засадах. Наведені особливості зумовлюють також неможливість чітко визначити наслідки педагогічної діяльності, те, що вони реалізуються не лінійно, як закон, а вірогідно, як певна тенденція.
Ієрархічність. Працюючи зі складними багатокомпонентними об'єк-тами, що є результатом інтеграції, мислення вчителя має охоплювати не тільки склад відповідних явищ, а й їх структуру та внутрішню будову. Знаходження певних складників будь-якого інтегративного об'єкта на різних ієрархічних рівнях може істотно змінити їх якості, тому в аналізі, який здійснює вчитель під час теоретичного розгляду педагогічних подій, завжди має бути установка на виокремлення ієрархічного рангу цієї події серед тих структурних зв'язків, які є на момент аналізу найактуальнішими.
Домінантність (спрямованість на виокремлення головного). Пере-ходячи від теоретичних відомостей до розгляду конкретних явищ, учитель може відчути цілковиту розгубленість. Адже в теорії він розглядав теоретичні моделі, які відокремлені від більшості природних зв'язків. Теорія тим і відрізняється від практики, що вона прагне розглянути події тільки в сутнісних смислах, в обмежених умовах. До того ж наукові тексти і навчальні завдання завжди дають уже впорядковані (позбавлені додаткових аспектів) описи й алгоритми діяльності. Це створює ілюзію спрощеності процесу пізнання реальної педагогічної дійсності як простого перенесення теоретичних знань на відповідні явища. Однак будь-яке педагогічне явище в реальній життєвій ситуації існує в сукупності інших педагогічних явищ з безліччю зв'язків між ними. Щоб його дослідити, треба, по-перше, умовно відокремити від цих зв'язків, зробити тією "фігурою", яка пізнається на тлі інших подій, намітити контури, що окреслюють сферу пізнання. По-друге, будь-який засіб пізнання є тільки обмеженим ракурсом розгляду, тому найчастіше розгляд будь-якого об'єкта потребує міждисциплінарних засобів для більш-менш повного розуміння. По-третє, будь-яка сфера теоретичних і методичних засобів пізнання також має свою внутрішню логічну будову, тому обмеження кількості засобів, що використовуються, йде на тлі імплицитної присутності всіх інших підходів та засобів у контексті здійсню-ваного аналізу. Отже, для реалізації принципу домінантності вчитель повинен будувати проміжні моделі фактів, явищ, ситуацій, що розгляда-ються, і вибирати домінуючий ракурс пізнання (провідну концептуальну ідею, генеральний чинник, сукупність найістотніших ознак).
Детермінізм. Цей принцип тісно пов'язаний з попереднім. Мислення вчителя спрямоване на пошук найголовніших ознак, сутнісних причин подій. Учитель відмовляється від наявних навіть у сучасної людини рудиментів "магічного" мислення, яке приписує явищам недетермінований смисл, пояснення того, що відбувається, якимись невизначеними зовнішніми силами. Завдяки орієнтації на пошук чинників, що визначають події, вчитель відмовляється від позиції фатальної визначеності свого життя та життя учнів, яку не можна подолати, шукає відповідні соціальні, психологічні механізми і доцільно використовує їх для навчання, виховання, розвитку і соціалізації дитини.
Конкретність. Зовні цей принцип ніби протиставлений попереднім, що спрямовують мислення вчителя в царину наукового теоретичного моделювання й аналізу. Проте саме тому він і є обов'язковим для сучасного педагога, що запобігає можливим деформаціям. Орієнтація переважно на теоретичний рівень може призвести на суб'єктивному рівні пізнання до знецінювання реального життя, своєрідної "концептуальної інтоксикації". Обравши певні концептуальні засади як основу своєї діяльності, звикнувши використовувати їх на практиці, вчитель може непомітно для себе спиратися тільки на ті факти, що вкладаються у відповідні концепції, та ігнорувати інші. Тому орієнтація на конкретність потребує від учителя критичної оцінки самого процесу пізнання, збереження реальності як головної цінності, використання теоретичних підходів як засобу, а не альтернативної реальному життю "віртуальної дійсності".
Динамізм, гнучкість, мобільність. Ці ознаки є протилежними тим, що стихійно розвиваються в будь-якій діяльності як прагнення людини досягти певної визначеності, стабільності, обмежити кількість чинників, що враховуються в процесі пізнання (у педагогічній діяльності - це педагогічний консерватизм, ригідність мислення. Незважаючи на те що механізми, які призводять до закріплення відповідних "антиякостей", є в своїй основі позитивними, вчителеві слід долати відповідні деформації мислення, бо інакше через певний час він може втратити здатність до конкретного, об'єктивного розгляду подій, житиме і діятиме в світі фіксованих, до того ж великою мірою викривлених смислів і зв'язків, підпорядковуватиме реальність формалізованим чинникам і вимогам.
Економність. Необмеженість подій, що виникають в реальному житті людини, в царині педагогічних явищ, зумовлює цю вимогу, адже вчитель не може водночас охопити все. Тому його мислення має працювати за принципом "необхідно і достатньо", інакше зануреність тільки в одну проблему, навіть дуже
Loading...

 
 

Цікаве