WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

тривогу, бо відкидають уже накопичений життєвий досвід, вносять хаос і непевність у систему відносин з навколишнім світом.
Его-стан "Дитини" - це переважно емоційне реагування на світ. У своєму неадаптованому (такому, що не відповідає ситуації) варіанті він може виникати під впливом складних життєвих обставин: напруги, поразки або вибору, який людина не може зробити. Тоді всі життєві ситуації, які супроводжувалися відповідними переживаннями, немовби "підгодовують" сучасний его-стан. Нерідко людина впадає в розпач не від самої проблеми, яка виникла, а від такої інтеграції минулих негативних почуттів.
"Дорослий". Компонент зрілої ("дорослої") поведінки охоплює здатність людини до самостійного пошуку життєвих стратегій і тактик. Дорослий, отримуючи інформацію від зовнішнього світу, осмислює її, систематизує, перетворює, порівнює з минулим досвідом, обирає найефективніші засоби і стратегії дій з перетворення складних життєвих ситуацій у більш прийнятні.
"Дорослий" компонент свідомості дає змогу зрозуміти інтегративність буття, цілісність навколишнього світу й життя людини. "Дорослий" не приймає на віру зовнішні директиви, він піддає їх перевірці і виявляє ті аспекти чужого досвіду, яким він може довіряти і які прийнятні для нього. Аналогічно він здійснює і ревізію власного внутрішнього світу й досвіду, визначає, які емоції і почуття доцільні в певній ситуації, які компоненти свого психічного життя бажано зберегти надалі, а які треба послабити або виключити зовсім. Дорослий ніби санкціонує види і форми переживань, які він безпосередньо відчуває, ступінь їх відкритості для зовнішніх спостерігачів.
Він також здійснює імовірнісну оцінку того, що може статися внаслідок конкретної життєвої ситуації, прогнозує успіх або невдачу, ефективність рішень, що приймаються, і дій, які здійснюються.
"Природній" дорослій поведінці відповідають такі ознаки; неупере-дженість, об'єктивність в оцінках і самооцінках, здатність до спокійного прийняття недосконалості світу й окремих людей, орієнтація на власні сили й можливості. "Дорослий", який прагне пристосування, переважно зайнятий розбором протилежних імпульсів, що йдуть від "Батька" і "Дитини", намагається зменшити біль, переживання за будь-яку ціну, звинувачує весь світ у недосконалості, використовує неадекватні або надто сильні засоби психологічного захисту.
Слід пам'ятати, що "дорослий" компонент психічного життя значно зменшується під час сильних стресів. Велика кількість травмуючої інформації, систематичні невдачі, постійне блокування життєво важливих потреб викликають у людини неконтрольоване бажання "заплющити на все очі", віддаватися імпульсивним бажанням, не дотримуватися логіки об'єктивних подій, плисти за течією. Передусім це позначається на мисленні, і людина знову відчуває себе крихітною, безпорадною дитиною, яка затиснута непосильними вимогами, не може контролювати події свого життя.
У світосприйнятті та поведінці людини в нормі наявні всі три рольові позиції. "Дитина" природно реагує на обставини, вносить елементи творчості і спонтанності. "Батько" "підказує", як вчинити найкраще, не припускаючись зайвих помилок. "Дорослий" увесь час отримує інформацію від зовнішнього світу, співвідносячи її з власним досвідом і досвідом інших людей, і водночас критично сприймає інформацію, яку отримує від "Дитини" й "Батька". Формується гармонійна система пізнання, в якій не губиться ні минулий досвід людини, ні набуті нею знання, і водночас забезпечується здатність долати недоцільні упередження, гнучко реагувати на нові обставини, досягається об'єктивність пізнання. Проте інколи це співвідношення істотно порушується й виникають певні рольові дисфункції особистості:
а) домінує стан "дитячої" рольової поведінки. Якщо переважає при-родний компонент, то в діях конкретної людини спостерігаються ознаки пожвавлення, відкритості, прагнення вступати в контакт без додаткової мотивації, лише тому, що цікаво спілкуватися, схильність до імпровізації і творчості. Якщо ж домінує пристосовницька дитяча стратегія, то відразу можна очікувати, що поведінка партнера в ситуації не буде спонтанною, в зміст спілкування вноситимуться додаткові контексти (прагнення знизити почуття страху або провини, образливість у дріб'язкових питаннях, алогізм окремих висловлювань і поведінки в цілому, небажання погоджуватися з незаперечними аргументами тощо). Спілкуючись з такою людиною, слід набратися терпіння для того, щоб надати їй можливість "подолати" наявні в неї підсвідомі страхи, постійно "сигналізувати" їй про своє позитивне ставлення, підкреслювати безпечність ситуації в цілому (відсутність докорів, осуджень);
б) домінує стан "батьківської" рольової поведінки. "Природний Батько" прагне взяти на себе відповідальність, не наголошуючи на цьому, він вибачає незначні провини й помилки, він добрий і великодушний. "Придушувальний Батько" прагне насамперед вказати іншій людині на її вади, недоліки, часто акцентуючи увагу на власних досконалості й непогрішності. Він схильний до надмірного педантизму, не визнає навіть незначних відхилень від санкціонованої програми дій або спілкування, що здається йому доцільним. Взаємодіючи з ним, партнер має увесь час виявляти позицію згоди, покори, тому що в протилежному разі його буде сприйнято як бунтівника, що не бажає визнавати очевидні речі;
в) домінує стан "дорослої" рольової поведінки. Орієнтована на при-стосування людина не працює з ситуацією на об'єктивному рівні, вона захищається від неприємної для неї інформації або подій, прагне уникати ситуацій, в яких відчуває навіть незначний дискомфорт. Спілкуючись з таким партнером, ми найчастіше не викладаємо об'єктивні факти, а лавіруємо між "дитячими" і "батьківськими" реакціями, що періодично змінюють одна одну. Адже впіймавши себе на реагуванні на рівні "Дитини", він одразу ж намагається виправити ситуацію, застосувавши протилежну стратегію, а ввійшовши в неї, відчуває незручність перед партнером і прагне зменшити свій авторитаризм поверненням до першої ролі. Така людина прагнутиме розкрити причини своєї поведінки, нібито вибачаючись за них, спробує уникнути прямого з'ясування стосунків унезручній ситуації, не зможе відверто сказати партнерові того, що її не влаштовує, під час спілкування постійно ухилятиметься, висловлюючись натяками.
Виявити, в якій ролі в той чи той момент перебуває партнер по спілку-ванню, нескладно. Т. Гарріс наводить детальний опис зовнішніх ознак, за якими можна безпомилково з'ясувати, сценарій якої рольової поведінки виконується людиною в ситуації спілкування. Це, зокрема, певні типові усні висловлювання, а також мімічні й пантомімічні рухи.
До ознак, типових для ролі "Дитини", належать: помітніший, ніж в інших ролях, фізичний компонент реагування, зайві тілесні рухи, сльози, тремтячі або закопилені губи, високий тремтливий або вередливий голос, закочування або понурення очей, знизування плечима, кепкування з партнера, набридання проблемами, що йому нецікаві або непотрібні, примхливий або манірний вираз обличчя, надмірне захоплення в оцінках і описах, частий і не завжди доречний сміх, підняття руки, щоб одержати дозвіл говорити, звичка гризти нігті, намотувати на пальці волосся, торкатися носа, вух, підборіддя, крутіння на стільці, хихикання потай від того, хто говорить.
Loading...

 
 

Цікаве