WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Рольові конфлікти в діяльності вчителя"
Рольові конфлікти в діяльності вчителя
Поведінка кожної людини залежить не тільки від ситуативних обставин та внутрішніх мотивів, вона зумовлюється досить жорсткими вимогами, які усвідомлено чи неусвідомлено висувають до неї інші. Серед них є вимоги, які мають високу стійкість, постійно актуалізуються. Дотримання їх означає виконання так званої соціальної ролі, тобто соціальна роль - це певний сценарій поведінки, що визначається сподіваннями людей, які взаємодіють.
Роль - це своєрідна формалізація стосунків, взаємодія в межах обме-женого репертуару взаємних виявів. Адже поведінка, ступінь і спосіб саморозкриття людини навіть в обмежених умовах конкретної ситуації можуть значно варіюватись, тим самим створюючи для партнера неабиякі труднощі. Тому найчастіше учасники взаємодії чекають від партнерів вияву не всієї гами їх індивідуальних якостей (що надзвичайно ускладнило б таку взаємодію), а лише тих, які в конкретній ситуації найдоречніші або які вже мали вияв раніше (у певної особи або за схожих обставин). Наше ставлення до різних людей у ситуаціях спілкування сусідів, колег, знайомих, випадкових супутників - також великою мірою визначається відповідністю їхньої поведінки нашим сподіванням (тобто тим ролям, які ми дозволяємо їм грати і на які, у свою чергу, відповідаємо своєю рольовою поведінкою). Якщо ж ті, з ким ми спілкуємося, "відступають" від своєї ролі, це завдає нам прикрощів, адже ми повинні відповісти собі на запитання: "Чого це він (вона) так різко змінився?". Це викликає у нас тривогу, бо ми не знаємо, як поводитися далі, або потребує від нас додаткових затрат часу, емоцій, реальних зусиль.
Специфіка педагогічної діяльності полягає в тому, що у процесі її ре-алізації здійснюється комплексний вплив педагога на учня таким чином, щоб забезпечити ефективне навчання, виховання і розвиток нової особистості, створити оптимальне соціальне середовище як проміжну модель стосунків зі світом в цілому, допомогти дитині спрогнозувати свій подальший життєвий шлях. Через діяльність педагога йде відтворення і передача досвіду минулих поколінь новому поколінню.
Нині намітилася тенденція до зміни функціональної структури впливу педагога на вихованців. Якщо впродовж усієї історії людства в ній помітно переважав інформаційний аспект, то з розвитком засобів масової комунікації педагог втрачає свою провідну позицію як джерела нової інформації. Принаймні в школі починає помітно переважати інший зміст педагогічної ролі - бути провідником у світі знань, "навчати життя" в сучасному складному світі. Можна прогнозувати, що з появою нових поколінь підручників, нових комп'ютерних технологій зміст ролі викладача, характер спілкування з ним змінюватиметься: розширюватимуться можливості передачі учневі функцій самоконтролю, самоорганізації, самооцінки, від педагога учень отримуватиме допомогу в життєвому і професійному самовизначенні, в пошуку власного стилю життя і діяльності, в подоланні бар'єрів пізнання й особистісних проблем.
Діяльність викладача, зміст спілкування, який реалізується в межах рольової професійної позиції, завжди цілеспрямовані. При цьому сам педагог начебто водночас перебуває у кількох "площинах": він безпо-середньо спілкується з партнером, спостерігає за собою і своїми діями з позицій їх "професійної відповідності" (рефлексивний контекст діяльності), утримує під контролем свідомості попередньо визначену мету й оцінює подальшу доцільність її досягнення або необхідність зміни (раціональний контекст діяльності). Це відбувається у процесі міжособистісного спілкування, в діаді "вчитель -учень" або у взаємодії вчителя з усіма учнями класу (цілим класним "ансамблем"), тобто будь-яке висловлювання ("рольова репліка") майже ніколи не буває монологом, а є водночас і діалогом, і полілогом. Характер спілкування при цьому є певним засобом розв'язання суто навчальних або виховних завдань, ініціатором, організатором і головною управлінською ланкою якого є сам учитель. До того ж, як уже зазначалося, будь-який акт взаємодії вчителя з учнями - поліфункціональний, тобто рольова поведінка вчителя має декілька "сценарних сюжетних ліній", усвідомлення, утримання й ефективне програвання яких і становлять основу педагогічної майстерності. Роблячи певне наукове (інформаційне) повідомлення, він стимулює або пригнічує пізнавальну активність учнів, досягає належного рівня розуміння і розвитку пізнавальних процесів, встановлює певні статусно-рольові стосунки як нормативні, впливає на особистісному рівні тощо. Педагоги-початківці найчастіше перебільшують інформаційну та статусну складові, але недооцінюють збуджувальний, координаційний, емоційний аспекти взаємодії з учнями.
Педагогічна діяльність ("виконання професійної ролі") справляє значний вплив на особистісний розвиток "виконавця". Педагога з великим стажем завжди можна впізнати за особливим тоном голосу (вимогливим, владним, таким, що постійно повчає), мімікою, репліками, що постійно оцінюють дії партнера. Він занадто категоричний і безапеляційний у висловлюваннях, схильний до нав'язування власної думки, прагне подолати опір партнера, не зважаючи на його причини, схильний до надмірної нормативності й регламентованості поведінки і вимагає цього від інших тощо. Це наслідок тривалої рольової взаємодії, у якій педагог виступає домінуючою авторитарною стороною з правом контролю, оцінки.
Тому важливим для педагога є постійне самоспостереження за своєю поведінкою в ситуаціях рольового та позарольового спілкування, щоб вчасно помічати в ній ті зміни, які можуть закріплюватися, ставати стійким шаблоном, а також щоб запобігти виникненню особистісних деформацій унаслідок тривалого програвання професійних педагогічних ролей.
Діяльність учителя досить жорстко регламентована його функціональ-ними обов'язками. Відповідно до кожної функції можна виділити так звані нормативні професійні ролі: той, хто дає знання; той, хто виховує; той, хто допомагає вийти зі складної ситуації; той, хто оцінює, та ін. Умовно їм можна дати певні назви, що відображають сутність тієї чи тієї ролі, наприклад: "Джерело знань", "Наставник", "Опікун", "Старший друг", "Суддя" тощо. Здавалося б, це зумовлює певну стандартність поведінки вчителя, обов'язок чітко наслідувати той зміст поведінки, що найточніше відповідає цим базовим ролям. Але, як ми прагнули показати раніше, кожна людина вкладає навіть у загальновідомі явища свій особистісний смисл. Тому виконання конкретним учителем професійних нормативних ролей також має безліч модифікацій. Кожна з них на рівні окремих виконавців отримує додаткові внутрішні та зовнішні нюанси, смислові та змістові акценти, що призводить до значних розбіжностей. Так, виконання функції навчання (тобто надання учням необхідної навчальної інформації) зумовлює роль "Джерела знань". Проте в конкретного вчителя, поєднуючись з його поглядами на сутність педагогічної професії (усвідомлена складова) та внутрішнім станом (складова, яка майжене усвідомлюється), вона може отримати додаткові варіації. Наведемо тільки деякі з них: "Ерудит", "Рупор", "Першоджерело", "Неперевершений знавець", "Мудрець" та ін. Кожна з цих ролей визначає типові ознаки діяльності педагога. Так, учитель, який "грає" роль "Першоджерела", не терпить,
Loading...

 
 

Цікаве