WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема педагогічного оцінювання - Реферат

Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема педагогічного оцінювання - Реферат

були розвинені поза межами школи? А чи може учитель оцінювати як результат навчальної діяльності під його керівництвом те, що дано дитині від природи? Наприклад, чи можна оцінювати в межах програми те, як співає учень? Адже це природний дар, що майже не залежить від зусиль учителя музики. Або здатність дитини до малювання - тут учитель також найчастіше фіксує тільки наявні здібності, а не те, як дитина розвивається під впливом власних зусиль.
Типовим прикладом цього є уроки фізкультури. Тут усю роботу вчителя зведено до того, що він показує, як слід виконувати ту чи іншу вправу, діти кілька разів роблять відповідні спроби, а потім виставляє оцінки: високі - тим, хто вправу виконав одразу, й незадовільні - тим, хто не зміг її виконати. У дітей немає можливості потренуватись, отримати допомогу в коригуванні неправильних рухів. Виграють діти, фізично добре розвинені, які відвідують спортивні секції. Ті ж, хто слабкий фізично, бояться уроків фізкультури, як вогню, адже вчитель завжди кепкує з них,кажучи: "Баласт він і є баласт" або "Ну, героя олімпіади з тебе явно не вийде".
А ось спогади випускниці школи:
"У дитинстві я часто хворіла, і тому з фізкультурою в мене були значні ускладнення. Тому восьмий клас я закінчила з однією "четвіркою" - з цього предмета. В дев'ятому класі моє здоров'я покращилось, я почала відвідувати спортивні секції поза межами школи. До десятого отримала другий розряд зі стрільби, займалась у секції мотоспорту, грала в міській баскетбольній команді. А на уроках знову отримувала "трійки", адже в мене не виходили стрибки через "коня", вправи на брусах і кільцях, лазіння по канату. Я соромилася своїх невдач, тому майже нікому не казала про те, що займаюсь іншими видами спорту. Тільки випадково про це дізнався директор - він побачив мене на міських змаганнях. Тоді своїм авторитарним рішенням він змусив учительку вивести мені "п'ятірку" з цього предмета".
5. Відсутність чіткої системи дій, орієнтація на якісь випадкові чинники. Наприклад, якщо проаналізувати шкільний журнал, виявиться, що учнів, прізвища яких розташовані в середині або в кінці списку, учитель викликає значно рідше, ніж тих, чиї прізвища стоять на початку. Відмінність може бути дуже істотною. Ось приклад: якщо упродовж чверті ученицю, прізвище якої починалося з літери "А", викликали з математики 16 разів, то ученицю з прізвищем на літеру "С" - тільки двічі. Безумовно, це створює певні незручності для першої учениці, але її оцінка за чверть об'єктивніша, вона має можливість виправити випадкову невдачу й отримати середню оцінку, найбільш наближену до реальних знань. Друга учениця звикає до того, що на неї не звертають уваги, тому, коли її викликають, розгублюється і відповідає гірше, ніж могла б. До того ж випадкова невдача великою мірою впливає на її підсумкову оцінку, бо "вага" кожного проміжного результату є надто високою.
Деякі вчителі віддають перевагу поточному опитуванню. Тоді, як правило, вони частіше звертаються до тих, хто сидить за першими партами. Учні з останніх парт не потрапляють у зону активної уваги вчителя, навіть якщо дуже прагнуть відповідати.
Учитель оцінює учня незалежно від життєвих обставин, вважаючи: якщо він прийшов на урок, то має працювати, як усі. Це цілком справедливо щодо більшості дітей, які регулярно відвідують школу. Однак наведімо реальний приклад зі шкільного життя.
Дівчинка часто хворіє, місяцями лежить у лікарні, але, незважаючи на це, вона самостійно працює з підручниками, виконує всі завдання. Коли вона повертається до школи, то вчителі майже не дають їй можливості освоїтися, зорієнтуватися. Наприклад, у перший день повернення до школи вона разом з усіма пише контрольну з математики. Безумовно, її результат відрізняється від загального рівня класу, тому вона отримує "трійку". Ця оцінка виставляється в журнал. Через тиждень вона наздоганяє клас, вчиться на "п'ятірки". Однак у чверті отримує середню "четвірку". Через деякий час її навчальна активність знижується, вона вважає, що не слід так працювати, адже все одно її зусилля марні.
6. Учитель вважає за доцільне безпосередньо "виховувати" дитину через оцінку. Наприклад, він розширює коло оцінюваних явищ: може поставити низьку оцінку дитині за те, що вона забула вдома зошит або ручку, не так поводилася на уроці або перерві.
7. Учитель формує в дитини залежність від отримання оцінок певного рівня, підтримує "легенду" про її зафіксованість на цьому рівні. Це призводить до значних психологічних порушень. Традиційно в педагогічній літературі як негативні приклади наводять дії вчителів, які навіюють учням, що ті "не варті" вищої оцінки, але, на жаль, така практика і досі поширена. Учень, який хоче змінити свою оцінку, докладає значних зусиль, яких не помічає вчитель. Тоді він робить висновок: "Навіщо працювати, якщо я все одно більше "трійки" не отримаю?"
Бувають й інші випадки. Наприклад, учитель у присутності учнів і батьків постійно називає відмінницю "гордістю школи". Тим самим він не просто формує в неї високий рівень домагань (до речі, цілком відповідний її здібностям), а підкріплює його жорсткими соціальними очікуваннями, орієнтуючи дівчинку на те, що вона повинна отримувати тільки високі оцінки. Але раптом кілька її робіт виконано трішки гірше, ніж завжди (через поважні обставини вдома). Іншому учневі вчитель без роздумів ставив би "п'ятірки", але тут у нього виникає підозра: "Наша відмінниця почала зазнаватись", і він ставить виховну "двійку". Це спричинює сильний нервовий зрив, дівчинка тиждень лежить з високою температурою, боїться йти до школи, тому що "не виправдала сподівань, які на неї покладалися".
У чому причина таких ситуацій? Адже частота і постійність їх ви-никнення свідчить про те, що вони зумовлюються не тільки примхами окремих учителів.
Головна складність оцінювальної діяльності вчителя полягає в ЇЇ багатофункціональності. Контроль діяльності учнів тільки тоді є повно-цінним та ефективним, коли сприяє виконанню провідних функцій пе-дагогічної діяльності. Великий вплив контролю на реалізацію цих функцій зумовлений тим, що оцінювання вчителем результатів роботи дитини має для неї емоційне значення. Логіка розуму тут відступає, і домінує логіка почуттів. Саме тому педагогічне оцінювання є особливо складною справою, безпосередньо пов'язаною, з одного боку, з правовими, а з іншого - з етичними аспектами. Розгляньмо, як включаються процедури оцінювання у виконання відповідних функцій.
1. Навчальна. Контроль сприяє поглибленню, розширенню, вдоско-наленню та закріпленню знань. У процесі контролю здійснюється бага-торазове повторення навчального матеріалу, що сприяє переведенню інформації з короткочасної в довготривалу пам'ять. До того ж учні мають змогу ту інформацію, яку
Loading...

 
 

Цікаве