WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема педагогічного оцінювання - Реферат

Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема педагогічного оцінювання - Реферат

питання стосуються насамперед системи освіти самої Танзанії. Нам же слід погодитися з тим, що за такої системи вчитель отримує більші можливості в точній локалізації педагогічного впливу на учня. Йому не треба замислюватися над тим, як в оцінці врахувати не тільки знання з предмета, а й увесь набір якостей учня, особливості його поведінки, ставлення до навчання, реальні вчинки. Адже саме цього вимагає виконання функції навчання та розвитку. Вітчизняному ж учителеві надано інструмент оцінювання переважно знань, інтелектуальної діяльності учнів, тоді як інші аспекти шкільного життя позбавлені відповідного оцінного інструментарію (бо хіба можна вважати оцінку "за поведінку" або підсумкову характеристику засобом дійового оперативного контролю?).
Системапідготовки педагогів багатьох країн містить як важливу складову формування здатності до об'єктивного оцінювання учнів. Студенти навіть складають відповідні іспити: в присутності висококваліфікованих експертів заслуховують відповіді учнів або розглядають їхні роботи і виставляють оцінки. Потім результати їхнього оцінювання порівнюють з оцінками експертів. Якщо є істотні розбіжності, іспит вважають нескладним.
На жаль, в Україні традиційно склалося, що за рівень готовності до виконання такої важливої складової педагогічної діяльності, як оцінювання, відповідають самі вчителі. При цьому в них виникають специфічні труднощі, зокрема:
1. Невміння вловити ту межу, за якою починається якість, що оці-нюється за іншим критерієм. Тут нерідко більше за нормативність спра-цьовує індивідуальна установка вчителя: надмірна вимогливість або лібералізм. Учитель начебто ще більше обмежує і без того вбогий діапазон оцінних критеріїв, тому що сам тяжіє до одного з полюсів: до "трійки", шукаючи недоліки навіть у вдалій відповіді, або до "п'ятірки", звертаючи увагу передусім на її позитивні моменти. Найбільші труднощі виникають при оцінюванні нестандартних відповідей або результатів роботи. Тут усе цілковито залежить від суб'єктивізму вчителя. Те, що один розцінює як показник творчих здібностей дитини, для іншого є свідченням недисциплінованості, неслухняності, небажання виконувати інструкції або нездатності до навчання. Наведімо приклади.
Учителька малювання задала дітям домашнє завдання - намалювати свою кімнату. Один учень приніс цікавий малюнок: кімнату було зображено в такій проекції, в якій її бачить кішка. Будь-який психолог або професійний художник захопився б творчим підходом дитини, однак учителька поставила "двійку".
Твір на тему "Ким я хочу стати" одна дівчинка написала віршами. Вірші були не дуже вдалі, але щирі. В будь-якому випадку, сил і натхнення на такий твір вона доклала значно більше, ніж ті учні, які писали у звичній формі. Вчителька ж провела в класі критичний аналіз усіх недоліків цих віршів і попередила, щоб надалі дівчинка не займалася "дурними справами", якщо не хоче мати незадовільну оцінку.
2. Невпевненість, відсутність власного ставлення до заданої системи оцінювання. Ось що розповіла одна молода вчителька:
"Я вперше перевіряла твори моїх учнів. Класу я ще не знала, хто з дітей на що здатний - теж. Переді мною були тільки зошити, прізвища ні про що не говорили. Я взяла перший зошит, уважно прочитала. Начебто й непогано, але чогось бракує. Я поставила чорнилами "четвірку", а на окремому аркуші стала писати свої зауваження, бо наступного дня хотіла пояснити дітям, на що надалі слід звернути увагу. Ось я і зробила зауваження до твору: і герої якісь мляві, неживі, і виразності бракує... Беру другий твір - а він порівняно з першим зовсім слабкий, хоча й не такий, щоб ставити "двійку". Натягла "трійку". Беру наступний - він кращий за попередній, тому зробила висновок, що "трійки" тут буде замало. Ставлю "чотири" і тут підхоплююсь. Що ж таке - і перший твір, і цей я оцінила однаково? Але ж вони істотно різняться. Що робити? Знизити бал за останній? Однак це буде несправедливо, адже він кращий за другий. Поставити в перший зошит "п'ятірку"? Знову не те, бо маю до автора конкретні претензії. І чи можна виправляти оцінку, яку я вже поставила? Остаточно заплуталась. З граматичними помилками досить зрозуміло, там все залежить від їх кількості. А як оцінювати зміст твору?
Тепер я вже розробила для себе певну систему. Спочатку продивляюсь твори з погляду граматичних та орфографічних помилок і водночас оцінюю рівень роботи в цілому. Потім розкладаю зошити на три купки: рівень серед-ній, нижчий і вищий за середній. І лише тоді починаю виставляти оцінки за зміст".
3. Нерідко в учителя, який ще недостатньо ввійшов у професійну роль, спрацьовує "рефлекс солідарності" - він на боці учня, що відповідає, намагається йому допомогти, усунути загрозу покарання оцінкою. Такий учитель щедро ставить позитивні оцінки, виправдовуючи це необхідністю заохочувати будь-які прояви активності учнів, побоюється додаткових запитань ("що робити, якщо не відповість, як тоді діяти, що переважно оцінювати - те, як відповів на основне запитання, чи те, що не зміг відповісти?"). Для нього оцінка - це засіб налагодження добрих стосунків. Підкреслюючи свою лояльність, він завищеною оцінкою начебто сигналізує: "Діти, я на вашому боці". Така поблажливість розбещує дітей, і вони починають зневажливо ставитися й до самого вчителя: "У нього легко отримати високу оцінку. Набрешеш хоча б щось, він і розтане", - з іронією кажуть вони. "П'ятірка" в ліберального вчителя часто має для них значно нижчу вартість, ніж "четвірка" у вимогливого, але справедливого.
4. Учитель орієнтується не на реальний результат конкретних учнів, а на порівняння з визнаним ним еталоном. Він може зробити одного учня "взірцем" і ставити його всім у приклад: "Вчіться в Артема, як слід працювати!" Таке прив'язування критеріїв оцінювання до конкретної персони надто шкідливе психологічно. По-перше, вчитель не звертає уваги на те, якою ціною отримуються ці знання. Діти ж бачать, що Артем удома майже не вчить уроків, просто в нього гарна пам'ять, тому йому досить проглянути матеріал під час перерви. Прагнучи робити так само, вони таким чином знижують рівень власних знань. Артем же починає вважати себе вельми важливою особою в класі, кепкувати над іншими, поводити себе зухвало.
Подекуди таким еталоном стає сам учитель. Тоді він висуває до учнів завищені вимоги. Ось типове висловлювання вчительки англійської мови: "На "п'ять" мову знають тільки .самі англійці, на "чотири" - я сама, тому більше ніж на "трійку" не розраховуйте".
Перед кожним учителем, який прагне розібратися в тонкощах своєї професії, рано чи пізно постає питання - що ж переважно він повинен оцінювати? Ступінь самовідданості, сумлінності роботи, зусилля, затрачені на навчання, або рівень здібностей дитини, які до того ж
Loading...

 
 

Цікаве