WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблеми реалізації диференційованого підходу - Реферат

Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблеми реалізації диференційованого підходу - Реферат

однокласникам, не до того, щоб звертати увагу на такі "дрібниці".
Особливе коло проблем створює різний темп дорослішання дівчат та хлопців. Відомо, що у дівчат він вищий, вони розвиваються інтенсивніше. Уже з початкових класів учитель активніше" залучає до суспільної праці дівчаток, ніж хлопчиків. їм доручають функції формальних лідерів, ставлять перед необхідністю керувати однокласниками. Це накладає відбиток на особливості розвитку їхньої емоційної сфери, вони втрачають почуття міри і такту, в них формуються агресивні риси характеру, потреба в домінуванні.
Ось який вигляд має іноді така "суспільна" робота на думку її учасни-ків. Розповідає жінка, яку в шкільні роки постійно висували на різні "посади", адже вона була відмінницею і дуже старанною дитиною:
"У нашій сільській школі було всього чотири класи, але існувала піонерська дружина, до якої входили учні третього та четвертого класів. Я навчалася в четвертому класі, коли мене "обрали" (тобто висунули вчителі) головою ради дружини. Я ж майже нічого не розуміла в тому, що роблю. Ось, наприклад, така картина: члени нашої "дружини" (близько тридцяти учнів) сидять за партами, за столом - учителька, якій доручено провести виховну роботу, біля столу - я, адже я головна дійова особа - розбираю випадки поганого навчання і порушень дисципліни серед піонерів. Учителька викликає чергового "порушника": "Льоню Болдирєв, чому ти погано вчишся, отримав кілька двійок? Відповідай своїм товаришам! Але спочатку вийди сюди, щоб усі мали можливість тебе побачити, а ти - подивитись їм у вічі". Льоня виходить і стає коло мене. Тепер ми виглядаємо, як два порушники. Мені подобається цей хлопчик, він добрий, завжди добровільно допомагає дівчатам, коли вони миють підлогу в класі. Але вчителька вимогливо дивиться на мене: "Голова ради дружини, яких заходів ми вживе-мо щодо цього піонера?" Якби я ще знала, які заходи взагалі існують... У голові крутиться фраза, яку я чула від дорослих: "Сувора догана". Вчителька задоволена: "Льоню! Твої товариші вважають, що ти заслуговуєш на сувору догану. Йди на місце і подумай на майбутнє, як поліпшити своє навчання".
Для Льоні неприємності вже закінчилися, адже хто завтра згадає, що йому винесено сувору догану? Мої ж тортури тривають. Учителька викликає іншого "порушника": "Піонер Миколо Копнін! Відповідай тепер ти перед товаришами за свою низьку активність у навчанні і суспільній праці!" Цього хлопця в нашому класі бачать рідко, він живе десь на хуторі і взимку часто не ходить до школи. Коли ж з'являється, то весь час мовчить, тримається осторонь, а коли його зачіпають, б'ється. Його мені не жаль, він для мене "чужий". Тому роблю для себе висновок, що тут випадок серйозніший, потребує жорсткішого рішення. Проте мій діапазон заходів покарання дуже невеликий. Тому я пропоную: "Сувору догану з попередженням".
Хлопці й дівчата у класі мене не любили. В мене не було подруг, мене дражнили, смикали за коси. Тому, коли не бачили вчителі, я починала захищатися - давала стусанів кривдникам. Це було весело - битися з хлопцями, до того ж з'ясувалося, що багато з них слабкіші за мене. І мене перестали зачіпати. Тривалий час мені було прикро, що я народилася дівчинкою, тому я полюбляла "хлопчачі" ігри й заняття. У старших класах та в інституті стрибала з парашутом, стріляла, із задоволенням грала у футбол, займалася фехтуванням. І, на жаль, майже нічого не любила і не вміла робити з того, що потрібно вміти майбутній дружині, матері. Згодом це призвело до значних життєвих труднощів".
На жаль, спільне навчання хлопчиків і дівчаток, що стало нормою, майже не завдає вчителям додаткового клопоту. В кращому разі висувають такий аргумент: роздільне навчання породжує нові, ще гостріші проблеми, тому з двох лих доводиться обирати менше. Справді, ті навчальні, виховні, трудові колективи, які складаються тільки з представників однієї статі, мають свої особливості, негативні тенденції розвитку. І якщо порівнювати між собою переваги, то спільне навчання є оптимальнішим. Проте це не означає, що не треба шукати виходу з такого становища. Адже саме в школі виникають і закріплюються чинники, що негативно впливають на розвиток суспільства: фемінізація хлопчиків і маскулінізація дівчаток. Відомо, що в початкових класах дівчатка випереджають своїх однолітків у розвитку (фізичному, інтелектуальному, моральному) в середньому на 1,5 - 2 роки. Цей розрив у "психологічному віці" заважає хлопчикам успішно конкурувати з ними. Навіть хлопці "активісти", яких висуває вчитель, нерідко пасують перед своїми більш діловими та енергійними однокласницями. Проте таких одиниці. Загалом же хлопці інертніші в загальних справах, прагнуть стверджуватися пустотливими вчинками на уроках та перервах або взагалі за межами школи. У дівчаток же, які звикли домінувати в класі, звичка до лідерства може в майбутньому значно ускладнювати процес соціалізації, створення сім'ї. Цей стан не змінюється і в старших класах. Досить подивитися на учнів: за партами сидять сформовані жінки з особливим складом психіки, поведінки, майже дорослими соціально-побутовими і життєвими орієнтаціями, а поруч - їхні однолітки, зовсім ще хлопчаки, незграбні, безтурботні і безвідповідальні. Дівчата їх не поважають, отримуючи у відповідь таке саме байдуже ставлення.
Питання адекватного статевого виховання настільки складне, що його можна розв'язати тільки спільними зусиллями суспільства, школи та батьків. Важливо, щоб учитель не уникав цієї проблеми, не забував про те, що в класі постійно присутні представники різних статей, які потребують і різного підходу. Учитель повинен поводити себе так, щоб усупереч єдиним програмам і вимогам, переважанню в педагогічних колективах жінок, розбіжностям у "психологічному віці" дітей сприяти їх правильній статевій ідентифікації, забезпечувати оптимальні умови для повноцінного розвитку і дівчат, і хлопців.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В.Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве