WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема гуманізму - Реферат

Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема гуманізму - Реферат

багато прізвищ, дат, концепцій, які майже всі схожі. Як можна їх запам'ятати, навіщо все це знати, - читаєш на обличчях студенток. Викладач буквально "витискує" з них знання.
Ось студентка щось монотонно розповідає, без інтересу, пожвавлення. І тут педагог ставить додаткове запитання: "Скажіть, будь ласка, а кому з педагогів минулого ви довірили б свою дитину?" Від несподіванки інші припиняють писати свої відповіді, здивовано підводять очі. Студентка замислюється. І тут уперше на її обличчі з'являється зацікавлення, вона починає захоплено відповідати. Тон змінюється, очі блищать, аргументи знаходяться самі собою. "Мертвий" перелік абстрактних поглядів і підходів наповнюється особистісним смислом і значенням: адже вона тільки тепер зрозуміла, що вдалий вибір педагога - це доля власної дитини. І робить свій вибір, спираючись на ті самі знання, які щойно "не спрацьовували".
Відповідь завершено, щаслива студентка виходить. Сідає інша і так само мляво щось розповідає. Викладач, невдоволений рівнем її знань, у відчаї кидає: "Ну що мені з вами робити!" І тут несподівано: "А ви запитайте в мене, кому б я довірила навчати свою дитину".
Пошук таких прийомів пожвавлення, персоналізації знань, наповнення їх особистісними смислами - надзвичайно важка, але необхідна справа будь-якого педагога.
Параметри неготовності вчителя до гуманної взаємодії:
- порушення в системі цілепокладання: зміщення цілі на засоби (сам учитель стає метою діяльності завдяки загостреному прагненню до само-утвердження), на предмет (заради відповідних знань, навіть якщо вони формальні, відбуваються всі шкільні події); на методику роботи (актуа-лізована потреба педагога у визнанні його рольової компетентності);
- відсутнє необумовлене прийняття іншої людини (учня), воно стає залежним від його успішності, слухняності або громадської активності ("хороший учень - хороша людина");
- неготовність учителя до психологічно доцільного інструментування взаємодії на вербальному і невербальному рівнях. Він припускається істотних помилок, яких сам не помічає, проте вони значною мірою впли-вають на формування певних стосунків з учнями:
а) використання неправомірних узагальнень, що принижують гідність дитини і до того ж явно несправедливі ("ти ніколи нічого не можеш зробити як слід");
б) захоплення прийомами, які викликають у дитини опір, психологіч-ний захист (накази, нудні настанови, необгрунтовані звинувачення);
в) постійні розбіжності між вербальними і невербальними компо-нентами спілкування, їх постійна неузгодженість або навіть протилежність, унаслідок чого дитина дезорієнтована в тому, як ставиться до неї вчитель і чого він вимагає;
г) учитель найчастіше не готовий діяти в ситуаціях емоційного на-пруження, долати власні психологічні захисти, прагне швидко перервати це напруження шляхом. примушування партнера по спілкуванню (блокування його активності, відмова в контакті тощо);
д) згідно з соціальними очікуваннями в суспільстві функціонує образ учителя-мазохіста (на всіх рівнях шкільного та суспільного життя декла-рується, що вчитель за все відповідає, має все терпіти). Тому в конкретного вчителя нерідко підсвідомо формується установка: отримати певну компенсацію або взяти реванш саме в міжособистісних стосунках з учнями;
ж) учитель не вміє жити поточним моментом, звертаючись або в мину-ле (перелік і смакування образ), або в майбутнє (прогнозування життєвих невдач);
з) учитель не вміє обмежувати коло проблем, що підпадають під його компетенцію, розширює межі безапеляційного втручання в життя дитини.
Тому значну увагу в практиці підготовки майбутніх педагогів слід приділяти формуванню готовності до встановлення гуманних стосунків з учнями. Справжнім результатом професійного виховання має стати не вміння студентів красиво розмірковувати про високі істини (в цьому разі про гуманізм), а здатність ефективно втілювати відповідні принципи і положення у повсякденне життя. Головним результатом гуманного виховання майбутніх учителів є зміна їх стратегій і тактик діяльності під час розв'язання конкретних педагогічних проблем, ситуацій шкільного життя.
Таку програму було реалізовано в процесі викладання курсу "Основи педагогічної майстерності", який орієнтував студентів на особистість учня як базову цінність за будь-яких професійних подій (у спільному дослідженні з Е. С. Барбіною). Внаслідок послідовного впровадження ідей гуманізму істотно змінився стиль поведінки і ставлення студентів. Зафіксовано такі найпомітніші зміни (табл. 2).
Розбіжності в якісних особливостях розв'язання студентами педагогічних ситуацій
Таблиця 2.
До вивчення курсу ОПМ Після вивчення курсу ОПМ
Включення у виконання дій переважно імпульсивне, без осмислення й аналізу Включення після осмислення й аналізу того, що відбувається
Головна детермінанта - власні переживання, ставлення
Головна детермінанта - стан дитини, учня
Цілепокладання на поточний момент, прагнення негайно розв'язати проблему за будь-яку ціну Цілепокладання "на перспективу" заради отримання відстрочених і більш глибоких результатів
Прагнення досягти власної переваги в ситуації Відмова від власної переваги на користь позитивних змін у дитині
Неуважність до техніки дій, поведінка часто неконгруєнтна (смисли вербальних та невербальних складових не збігаються)
Розуміння значущості технічних аспектів, поведінка конгруентна
Захист від негативної оцінки власних дій, відмова від продовження роботи Потреба в уточненні своїх недостатньо ефективних дій, готовність багаторазово повторювати дії до отримання позитивного результату
Спостерігалося перенесення відпрацьованих на професійних моделях стратегій у практику шкільного життя, що дає підставу зробити висновок про актуальність такої роботи і доцільність її впровадження у педагогічних навчальних закладах.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве