WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема гуманізму - Реферат

Проблемний характер педагогічної діяльності. Проблема гуманізму - Реферат

якого деякі вчені вважають безжалісним, суворим диктатором. Однак вихованці, які проходили крізь ці суворі вимоги, почували себе в умовах цього "диктату" досить комфортно, отримували високий потенціал вихованості й розвитку і, що найважливіше для виховних закладів закритого типу, досягали високого рівня соціальної зрілості. їх вихід у суспільство не був обтяжений додатковими проблемами адаптації, всі вони стали суспільно корисними громадянами.
То що ж є гуманнішим для дитини - якщо вона впродовж певного періоду зазнає труднощів, але завдяки цьому навчиться долати їх у майбутньому, або якщо вона отримує ідеальні умови життя і залишиться неготовою до вступу у світ дорослості? Чи можна це питання розв'язати однозначно? Дедалі більше педагогів погоджуються з тим, що все ж таки для формування особистості потрібний певний оптимум дирек-тивності, що не слід позбавляти дитину нагляду дорослих. Вирішення проблеми - в досягненні такої взаємодії між дорослими та дітьми, за якої встановлюється баланс між свободою та керуванням, між самостійністю та допомогою. Відсутність як першої, так і другої або порушення зв'язків між ними призводить до істотних недоліків в індивідуальному розвитку. Тому вихід полягає в інструментуванні як засобу надання вільної поведінки, так і характеру й спрямованості керування.
Як зазначає В. І. Чирков, певна міра самостійності, свободи потрібна для того, щоб учень або студент відчував, що він сам ініціює, самодетермінує свою активність, а керування, допомога корисні лише тоді, коли він завдяки їм отримує можливість успішно завершити якусь справу, відчути ефективність своїх зусиль, щоб у нього не виникала "завчена безпорадність". Провідну роль відіграє характер інформування, стимулювання та контролю. При цьому педагог може застосовувати покарання (що здається несумісним з концепцією гуманізму). Проте згідно з концепцією внутрішньої мотивації будь-який чинник оточення, пов'язаний з ініціацією та регуляцією поведінки, має два аспекти: контролювальний та інформувальний. Дія зовнішнього стимулу (заохочення, покарання, зворотного зв'язку), що сприймається суб'єктом як прагнення примусити його до початку, продовження, підсилення, зміни напряму або припинення поведінки, визначається як контролювання. Застосування зовнішніх дій, що сприймається суб'єктом не як примушування до певної поведінки, а як прагнення поінформувати його про умови та наслідки поведінки, про рівень її успішності та ступінь компетентності, визначається як інформування (Чирков В. И. Самодетерминация и внутренняя мотивация поведения человека // Вопр. психологии. - 1996. - № 3. - С. 116-132).
Приклад 3. Як відомо, школа є моделлю суспільства в цілому, вона відтворює в собі ті тенденції, які існують у державі. Це стосується й такого аспекту, як ставлення до осіб, які не дотримуються певних нормативів поведінки. В умовах сталого суспільства пріоритетним є формування законослухняного громадянина, у часи суспільних криз, коли закони постійно змінюються, соціальну підтримку отримують громадяни, які сприяють руйнуванню застарілих законів, є носіями законотворчої ініціативи.
Аналогічна ситуація склалася і в педагогіці. Поняття гуманізму часто трактують як поблажливе ставлення саме до тих, хто порушує норми суспільного життя. В цьому переконує аналіз літератури останніх десятиліть. У ній розглядаються переважно випадки неоптимального ставлення вчителя до тих, хто заважає йому та іншим учням нормально працювати, доводиться, що саме вчитель загострює ситуацію, створюючи додаткові труднощі в житті таких учнів.
Дитина, яка не має нормальних умов у сім'ї, постійно позбавлена батьківської уваги, не отримала відповідного виховання, безперечно, заслу-говує на гуманне ставлення дорослих. Проте чи можна ігнорувати, що завдяки надмірній увазі саме до неї інші діти не отримують того, що мають дати їм учителі? Що є гуманнішим - упродовж усього уроку терпляче розв'язувати особисті проблеми одного учня, який поводить себе зухвало, або виставити його з класу, щоб він не заважав іншим? Справді, на більшість запитань, що виникають, якщо вчитель прагне поводити себе гуманно, дуже важко відповісти. У кожному конкретному випадку він сам вирішує, на чиєму він боці. Проте вчитель має пам'ятати, що гуманне ставлення до однієї сторони може означати негуманні наслідки для іншої, що найчастіше він шукає не абсолютного, абстрактного виходу, а певного балансу гуманності - негуманності, що декларування певних методологічних принципів насправді означає важкий, тривалий пошук засобів їх упровадження.
Очевидно, кожен учитель повинен вирішити для себе, які головні по-зиції гуманізму він не може порушувати. Наприклад, до індивідуальних правил втілення гуманістичних принципів можна віднести такі:
- дитина не тільки готується до подальшого життя: події, що відбу-ваються в школі, - це і є її життя. Тому завдання вчителя - наповнити це сьогоденне життя позитивними емоціями, цікавою діяльністю, відчуттям своєї значущості;
- дитина ще не може повністю відповідати за адекватність своєї поведінки соціальним вимогам, адже вона лише вчиться це робити, при-пускаючись при цьому помилок. Саме тому головну відповідальність за спілкування і стосунки повинна брати на себе доросла людина, яка, маючи психологічні знання, може відділити навмисне від випадкової недоречності, допомогти знайти вихід із ситуації, що склалася, тобто у напруженій ситуації вчитель має діяти і за себе, й за учня;
- на певному рівні розвитку вчитель повинен цілеспрямовано ство-рювати умови для виховання відповідальності за власні вчинки і життя в цілому в самої дитини, як би незручно для нього це не було. Тільки тоді, коли учень хоча б у певній сфері свого життя відчуватиме себе значущим, компетентним, таким, що може сам зробити вибір, приймати й реалізовувати рішення, він буде нормально розвиватись.
Здатність до вибору між потенційно можливими варіантами роз-в'язання ситуації найгуманнішого, його технологічної розробки і техніки впровадження не є природжено зумовленою. Майбутні вчителі повинні навчатися цього. Проте на цьому шляху є чимало перешкод. Наведімо деякі з них.
Як відомо, провідним мотивом вступу до інституту на певний фах є бажання молоді продовжити вивчення улюбленого предмета. Лише згодом деякі студенти усвідомлюють, що цей предмет є тільки засобом реалізації педагогічного впливу на дитину в межах професійної діяльності. Проте розуміють це далеко не всі майбутні вчителі. Приходячи до школи з відповідною установкою, вони починають втілювати логічно виправдану стратегію поведінки: захищати об'єкт своєї любові від недбайливих учнів.
Неабиякою перешкодою на шляху до засвоєння гуманістичногостав-лення є те, що знання, які студенти отримують в інституті, не персоналі-зуються, залишаються абстрактними. Ось показовий приклад.
Група студентів факультету іноземних мов складає іспит з історії педагогіки. Студенти - переважно жінки, є вже одружені (четвертий курс). Неозброєним оком видно, як ця історія педагогіки їм набридла. Адже після закінчення навчання більшість збирається працювати перекладачами. А тут - так
Loading...

 
 

Цікаве