WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя до педагогічного колективу - Реферат

Проблеми адаптації молодого вчителя до педагогічного колективу - Реферат

задоволеності залежатиме не тільки від реального стану справ у колективі, а й від вашої попередньої позиції: що вищим був рівень вимог, то менше реальне місце роботи зможе задовольнити ваші очікування. Тому проаналізуйте, що у вашому ставленні до роботи було ідеалізованим, нафантазованим, чи не маєте ви неадекватно завищеного рівня домагань, наскільки ви самі налаштовані на взаємодію. За останнім -параметром перевірити себе можна за допомогою низки методик, поданих у методичних матеріалах до цього розділу.
3. Якщо ви, відпрацювавши певний час, остаточно переконалися, що ваші погляди на сутність професійної діяльності принципово розходяться з поглядамиколег, не ставайте в позу "невизнаного борця за справедливість". Таким чином ви не зарадите справі, а лише підсилите негативне ставлення до вас з боку опонентів. А тепер проаналізуйте два можливих варіанти подальшого розгортання подій:
а) ви приймаєте рішення, що в цій школі вам залишатися не слід, і хочете піти в іншу. З цього приводу є один влучний вислів, що застерігає від поспішних рішень: "Місце, на яке ми хочемо перейти, - це найчастіше місце, з якого хтось пішов перед нами". Чи впевнені ви, що з вашою безкомпромісністю на новій роботі ваші стосунки з колегами налагодяться? Цілком можливо, що і в новому колективі все повториться знову. Може, краще ще раз спробувати налагодити стосунки, хоча б заради тих дітей, які до вас уже звикли?
б) ви вирішили залишитись, але зрозуміли, що шлях стрімких перетво-рень у вашому колективі неможливий - у вас немає однодумців. Проте ви все ж таки бажаєте домогтися певної еволюції поглядів колег на краще, цього разу відмовляючись від "кавалерійської атаки" на їх переконання, а обираючи шлях копіткого, ретельно інструментованого впливу.
Перш ніж розпочати цю довготривалу роботу, чітко визначіться, чого саме ви прагнете досягти:
- щоб вам не заважали працювати так, як ви вважаєте за потрібне, не нав'язували вам своїх методів, не втручались у ваші стосунки з дітьми;
- щоб у вас вбачали самостійну, зрілу особистість, зважали на вашу думку;
- щоб педагогічні погляди і дії ваших колег більше відповідали тому ідеалові педагогічної діяльності, який ви вважаєте істинним, і т. ін.
Залежно від того, що переважає у ваших намірах, можуть бути ре-алізовані різні стратегії взаємодії з колегами, що ґрунтуються на більшій або меншій дистанції від колективу. Однак лише в тому разі, якщо ви не відкидаєте педагогічний колектив як значущий чинник свого життя, може бути усунена головна причина конфліктів. Адже відомо, що найбільшго ефекту оптимізації стосунків можна досягти тільки за умови спільної зацікавленості, зближення педагогічних поглядів та переконань.
Отже, ви дійшли висновку (може, необгрунтовано, а буває, що й цілком справедливо), що ваші погляди прогресивніші, ніж педагогічні переконання колег. Пряма спроба загітувати їх, залучити до своїх "педагогічних прапорів" результату не дала, більше того, ваше становище в колективі ускладнилося. Чи означає це, що вам треба здатись? А може, корисно пригадати психологічні правила формування та зміни установок?
Кожна людина має не окремі установки, погляди, упередження, став-лення, а певну їх сукупність, яка створює диспозиційну систему, що є інтегральним регулятором її життєдіяльності. Система диспозицій охоплює соціальні установки, ціннісні орієнтації, інтереси. Вона має ієрархічну будову. Вищий рівень становить загальна спрямованість інтересів на ту чи ту царину життєдіяльності. Дещо нижче в цій ієрархії йдуть ціннісні орієнтації, потім - безпосередні інтереси, і нарешті - ситуативні соціальні установки (за В. О. Ядовим).
Учитель, який прагне змінити установки своїх колег (погляди на окремі події шкільної дійсності і засоби їх розв'язання), має знати про особливості цієї системи, оскільки тільки тоді його спроби привнести до неї зміни можуть мати успіх. Так, кожний вищий рівень здатний підпорядкувати собі нижчі. Однак безпосередні інтереси і соціальні установки інколи начебто відшаровуються від вищих рівнів, вступають з ними в суперечність, неоднозначно виявляються в окремих оцінках, судженнях і вчинках людей. Крім того, різні люди відрізняються не лише за кількісним складом системи, а й за ступенем внутрішньої впорядкованості її елементів та компонентів. До того ж найменша узгодженість найчастіше виявляється в молоді, що призводить до суперечностей в оцінці нею навколишньої дійсності. Що вище рівень організованості системи диспозицій, то більше безпосередні інтереси і соціальні установки підпорядковуються "вищим щаблям", то осмисленішими і послідовнішими стають ставлення і вчинки людей.
Змінити диспозиції дуже важко. Вони мають власну динаміку розвитку, без урахування якої вплив на них буде безрезультатним. Зупинімося докладніше на деяких особливостях.
1. Будь-яка інформація, яка вступає в суперечність з наявною систе-мою диспозицій, підпадає під асимілятивну (контрастну) оцінку: за наявності великої дистанції між смислом отриманого повідомлення та власною диспозицією людина має тенденцію оцінювати те чи інше повідомлення контрастно, тобто як ще більш віддалене і тому неприйнятне. Інформація, що наближається до наявної диспозиції, асимілюється з нею, і в результаті видається ближчою та прийнятнішою. Тому небажано приголомшувати людину своїми поглядами, якщо вони різко розходяться з її власними. Слід поступово зменшувати розрив між ними і диспозиціями співрозмовника, вводити в його свідомість нові ідеї як такі, що не контрастують, а лише не зовсім збігаються з його поглядами. Порівняйте два висловлювання: "Ні, колего, ви цілковито помиляєтесь" та "Дозвольте, колего, де в чому з вами не погодитись". Якщо перше пробуджує у співрозмовника психологічний опір, налаштовує його на неприйняття ваших наступних слів, то друге може навіть зацікавити.
2. Зміна диспозицій у потрібному для вихователя напрямі має відбу-ватися поступово, непомітно для вихованця, шляхом так званого ефекту акомодації, тобто пристосування до дії подразника, що підсилюється. Фактично тут йде не стільки зміна, скільки розширення смислових складових відповідних диспозицій, збільшується терпимість (толерантність) до різних поглядів, що відрізняються від його власних. Нинішня ситуація переконливо ілюструє цей аспект: цінності, які нещодавно були абсолютними, поступово втрачали свої пріоритети, бо поряд з ними висувалися нові соціальні та життєві еталони.
3. Проте бувають випадки, коли за ідейними, моральними або релігій-ними обставинами не можна приєднатися (хоча б із виховною метою) до деяких диспозицій співрозмовника. Наприклад, учителеві потрібно налагодити контакт з батьком "важкої" дитини, який вважає: якщо сина не бити, то з нього не вийде, нічого путнього ("Мене в дитинстві батько драв і за
Loading...

 
 

Цікаве