WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя до педагогічного колективу - Реферат

Проблеми адаптації молодого вчителя до педагогічного колективу - Реферат

постійно відчуває свою належність до цієї спільноти. Пильні очі стежать за кожним вчинком новачка і зіставляють його з тими неписаними нормами і правилами поведінки, які більше визначають психологічний клімат школи, ніжчисленні проекти і постанови. Педагогічний колектив - явище в кожному конкретному випадку виняткове і маловивчене. На нього звертав увагу ще А.С.Макаренко, який вважав стиль колективного життя першорядною умовою виховання. Він надавав перевагу колективові, об'єднаному спільною ідеєю, ніж окремим педагогічним геніям.
Нині молоді вчителі значною мірою втратили свій "руйнівний" енту-зіазм, вони поміркованіше ставляться до політизованих гасел та кампаній, однак проблеми входження в новий професійний колектив залишаються актуальними.
Молодому вчителеві, який вступає в нову, ще не засвоєну ним систему взаємовідносин, важко зрозуміти, виявити ті внутрішні приховані процеси, які відображають ступінь інтеграції колективу. Він контактує з окремими його членами, складає про кожного певну думку, проте не може одразу і цілковито розібратися в усій розмаїтості складних між-особистісних стосунків. Він подекуди забуває, що люди, які працюють разом роками, неминуче співвідносять свої вчинки з певним спільним знаменником - стилем відносин, що вже сформувалися в колективі. Як і в сім'ї, тут є певний "діапазон свободи" для кожного його члена, в межах якого він може виявляти свою незалежність від колективних норм. В умовах авторитарного стилю взаємовідносин цей діапазон досить невеликий, а вихід молодого вчителя за його межі розцінюватиметься радше як професійна невідповідність, ніж отримає схвалення і підтримку. За демократичного характеру відносин цей діапазон значно розширюється, задаються тільки загальні орієнтири, вихід за межі розцінюється як вияв творчого пошуку. В умовах ліберального стилю відносин в колективі межі цього діапазону розмиваються, орієнтири стають аморфними, розпливчастими, нікому ні до кого немає діла.
Як і кожна соціальна група, педагогічний колектив має особливу, лише йому притаманну структуру, своїх формальних (адміністрація школи) і неформальних лідерів.
Зрозуміти особливості офіційного керівництва, заданий ним стиль відносин ("тон колективу") доволі просто - він, мовляв, лежить на поверхні. Стилі авторитарний, демократичний, ліберальний, якщо вони задаються керівництвом, молодий учитель відчує відразу або незабаром саме за тим діапазоном вільних дій, який йому буде дозволено: від жорстко однозначних вимог до повного потурання. Значно важче, коли тон відносин у колективі задає неформальний лідер. Ця "підводна течія" небезпечна проблемами хоча б тому, що непомітно визначає суспільну думку і нерідко йде врозріз із заданою керівництвом офіційною лінією.
Залежно від того, хто цей лідер, картина відносин може істотно зміню-ватись. Ним може бути вчитель, який працює в школі багато років і тому вважає, що нове поповнення не має такого високого почуття професійного обов'язку і відповідальності. Любов до своєї конкретної школи він підносить у ранг вищого морального почуття і з цих позицій "рентгенує" кожного. На жаль, поняття "любов до дітей" і "любов до школи" не завжди тотожні. Такі вчителі на перший план висувають формальні критерії оцінювання діяльності і поведінки педагогів: час, проведений у стінах школи ("Ви подивіться на новенького, - "підказують" вони колегам, не встиг закінчити уроки, а вже біжить зі школи!"), створення реальних об'єктів - ідеальних кабінетів, наочних посібників, усього, що можна показати відвідувачам, інспекторам ("Ой, не вийде нічого путнього з нашого нового колеги, - "прогнозують" вони, - не любить він себе переобтяжувати роботою"). Такі висловлювання нерідко мають реальну підставу: справді, молодий учитель, який ще і не облаштувався на новому місці, маючи маленьку дитину, влаштовуючи свій побут, не вважає за потрібне днювати й ночувати в школі, якщо вчасно виконує свої основні обов'язки. Він звик до іншого життєвого ритму, іншої системи цінностей. У нього ще свіжі звички студентського життя, заснованого на неформальному спілкуванні, чергуванні роботи з дозвіллям. Нова школа для нього ще не стала джерелом радісних емоцій, навпаки, труднощі перших днів роботи нерідко призводять до певного відособлення, необхідності змінити обстановку, просто побути в тиші. Тому важливо, щоб педагогічний колектив подбав про те, щоб "прив'язати" новачка до школи не тільки настановами і повчаннями, а й добрим, вчасно сказаним словом, співчуттям, просто готовністю вислухати. Якщо молодий учитель не відчуває подібної турботи, школа для нього не стає рідною домівкою, розвивається і закріплюється відчуження й міцно фіксується звичка - завершивши поточні справи, якнайшвидше йти зі школи.
Тон у колективі може задавати і педагог, визнаний професійним ліде-ром (заслужений учитель, учитель-методист). Парадоксально, але діти не завжди називають цих учителів серед улюблених. Адже ефективність професійної діяльності в педагогіці часто визначається за тими критеріями, які задаються "згори" (методична чіткість занять, рівень формальної успішності учнів, громадська активність учителя, відсутність у класі порушень поведінки), а вони не завжди збігаються з думкою дітей, які більше цінують готовність учителя прийти на допомогу у важку хвилину, вислухати, підказати, висловити співчуття, зрозуміти. Більше того, нерідко жорсткий тиск учителя, що забезпечує йому чітку і послідовну професійну діяльність за зовнішніми показниками, призводить до взаємного відчуження обох сторін - педагога й учнів.
Такий педагог ставить не менш жорсткі вимоги і до колег. Домігшись ідеальної чіткості в роботі, він вважає, що має право кожному нав'язувати своє і тільки своє бачення сутності педагогічної діяльності, педагогічних відносин, більше того, вважає своїм професійним обов'язком допомогти вчителеві-початківцю засвоїти його досвід. І якщо з колегами, які пропрацювали з ним кілька років, його стосунки досягають певної рівноваги (йому не заперечують, намагаються не чіпати, мовчки погоджуються, але роблять по-своєму), то новенький потрапляє в стан більшої непевності. З одного боку, він вдячний цьому вчителеві за його пильну увагу до себе доти, доки ця увага не почне переходити у відкритий диктат. З іншого, він нерідко починає відчувати, що йому нав'язують "ведмежу послугу", змушуючи його працювати в стилі, що не відповідає його поглядам і переконанням, індивідуальним особливостям. І якщо зрештою ця опіка починає його обтяжувати, то йому загрожує звинувачення у невдячності: справді, досвідчений, заслужений учитель, не шкодуючи ні себе, ні свого часу, передавав йому свій досвід, таємниці професії, - а він йде з ним на конфронтацію! У цьому випадку молодий учитель з перших днів має чітко визначити межу, за якою починається його
Loading...

 
 

Цікаве