WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя до учнівського колективу - Реферат

Проблеми адаптації молодого вчителя до учнівського колективу - Реферат

класу також не означає, що вони подолали просторовий бар'єр. Він також виникає, але в іншому вигляді.
Відмінність у просторовому положенні вчителя й учня виявляється і в тому, що перший має (хоча і не завжди використовує) більший діапазон пересування по всьому класу, тоді як учневі відведено мінімальний простір і фактично заборонено свободу рухів.
Може бути ще один вид просторового бар'єра. Психологи встановили, що в кожної людини є своя індивідуальна дистанція взаємодії (відстань, на якій вона прагне утримати співрозмовника, щоб не відчуватидискомфорту) . Щодо приємних для неї людей цей інтервал скорочується, а якщо співрозмовник викликає негативні емоції - збільшується. Якщо дітям самим дозволити обирати собі місце в класі (хоча найчастіше вчителі цьому перешкоджають, вважаючи за доцільне самим розсаджувати учнів), то віддаленість парти від учительского столу свідчитиме не тільки про прагнення учня уникнути контролю, щоб бешкетувати, а й про його реальну потребу в більш віддаленій дистанції. Пересування такого учня вперед, ближче до вчителя, може створювати негативний емоційний фон взаємодії. Буває, що учень зовсім не може відповідати, коли вчитель стоїть надто близько.
Часовий бар'єр також постійно виникає між учителем та учнями. Відомо, що сприйняття часу дуже суб'єктивне. Людині, яка займається цікавою справою, здається, що пройшло зовсім мало часу, тоді як людині, яка нудьгує, той самий інтервал здається нескінченним. Значно збільшує суб'єктивне сприйняття часу й очікування можливих неприємностей, тривожність.
Загалом для вчителя, зацікавленого в результатах своєї роботи, бажано "розширити" межі уроку, затримати плин часу, вмістити якомога більше подій. Для учня, в якого процес навчання співіснує з іншими, не менш важливими для нього видами занять та потребами (наприклад, у фізичній активності - сильнішої, ніж у дорослого); у відпочинку і зміні виду занять; в уникненні ситуацій несприятливого оцінювання та ін.), навпаки, привабливішим є якнайшвидше завершення уроку.
Учитель, який без зрозумілого учневі приводу затримує його під час перерви, залишає після уроків, випускає з поля зору, що цим він створює та посилює часові бар'єри. Монотонне ведення уроку, ігнорування інтересів дітей також закріплює часовий бар'єр.
2. Вікові бар'єри - відмінності в потребах, уявленнях, мотивах, що зумовлюються різними етапами індивідуального розвитку. Можуть виникати постійно як результат стабільних розбіжностей у засобах життєвої реалізації дорослих і дітей. Наприклад, для учнів молодших класів природною є підвищена потреба в рухах, учителеві ж здається, що діти навмисно несамовито бігають коридорами, гомонять, щоб дратувати дорослих. Проте основою такої поведінки найчастіше є потреба в компенсації, що виникає внаслідок обмеження рухів на уроці, втомлення від статичної напруги. Взагалі у дитячому віці рухова активність дітей дуже висока. Але для вчителя бажаний інший тип учня - спокійна, врівноважена дитина, яка під час перерви тихо прогулюється коридорами школи або повторює домашнє завдання, тобто дитина, схожа на дорослу людину.
Ще один приклад. Відомо, що в дітей старшого підліткового віку провідною діяльністю стає спілкування. Процеси дорослішання, соціалізації на певному віковому етапі актуалізують потребу в товаришеві, через якого йде більш глибоке пізнання себе як значущого об'єкта для іншої людини. Однак подекуди вчителі всіма силами протидіють такій дружбі, вважаючи, що вона відволікає від навчання. Найбільш наполегливою є протидія дружбі між хлопцями та дівчатами. Тут дорослі часом виявляють дивовижну безцеремонність і навіть жорстокість у втручанні у внутрішній світ дитини.
Вікові бар'єри можуть виявлятися не тільки ситуативно, в поточному спілкуванні між дорослими та дітьми. Істотними перепонами для навчально-виховного процесу є кризові періоди розвитку - коли різко змінюється психологія дитини. Типовий приклад - криза підліткового віку, коли підліток будь-якими засобами, невміло, але наполегливо прагне утвердити свою "дорослість", а батьки та вчителі не менш наполегливо прагнуть повернути його до попередніх, звичних і зручних для себе форм поведінки.
3. Ситуативні бар'єри - незбіг інтересів, потреб, видів занять у часовому вимірі. Наприклад, учневі на один день дали цікаву книжку. Він сидить на уроці й потай від учителя із захопленням читає її. В цей час будь-які спроби вчителя відірвати хлопця від книжки, привернути його увагу до навчання натраплятимуть на явний або прихований опір, адже думки учня сконцентровані на тому, що він не встигне її дочитати.
На практиці такі ситуації завжди спричинюють певні непорозуміння. Адже має рацію і вчитель, який вважає, що учень на уроці має насамперед учитись. Проте чи слід забувати, що в учня також є свої захоплення, інтереси, які не завжди збігаються з жорсткою регламентацією життя? Інколи небажання вчителя зрозуміти складність ситуації, яка виникає перед дитиною, призводить до значного погіршення її життя. Так, учителька біології доручила старанній учениці щодня поливати квіти у шкільній оранжереї. Спершу дівчинка ретельно виконувала доручення, але згодом у неї виникло непорозуміння з учителькою музики, на заняття якої вона постійно запізнювалася. Двоє дорослих дорікали дівчинці, але змінити ситуацію не бажали. "Якщо хочеш мати високу оцінку з біології, заслужи її", - казала одна вчителька, якій невигідно було замінювати старанну помічницю. А вчителька музики заявила, що не може миритися із запізненнями і не хоче визнавати ніяких причин. "Людина, яка хоче чогось досягти в житті, не повинна ховатися за обставини", - повчала вона.
Безумовно, передбачити виникнення ситуативних бар'єрів дуже важко, адже шкільне життя сповнене несподіванок. Учень, граючи, наштовхується на вчителя, якого не помітив. Або хоче пожвавити шкільне життя, привернути увагу інших, але робить це невдало. На оцінку таких ситуацій значно впливає наявність у вчителя сформованих у попередньому досвіді (загальному життєвому, професійному, досвіді взаємодії саме з цим учнем) упереджень та оцінних стандартів. Так, якщо в учителя сформувалось упередження проти певного учня, то ситуативні бар'єри до нього виникають значно частіше, ніж те зумовлюють обставини. Навіть якщо в такого учня є важливі причини, вчитель діє "через бар'єр". "Ти, як завжди, нічого не хочеш робити", - каже він учневі, який часто відпрошується або уникає позаурочних справ. І не хоче навіть вислухати, що саме сьогодні в нього справді поважна причина: мати захворіла, і він має забрати з дитячого садка сестричку. Така реакція вчителя лише закріплює відповідний кар'єр на майбутнє, бо саме завдяки їй учень отримує негласний дозвіл не звертатися до вчителя з
Loading...

 
 

Цікаве