WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічна професія і людина: проблеми вибору і надбання - Реферат

Педагогічна професія і людина: проблеми вибору і надбання - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Педагогічна професія і людина:
проблеми вибору і надбання"
Чи готові нинішні студенти педагогічних навчальних закладів до вико-нання професійних обов'язків на належному рівні? Досі ми розглядали переважно об'єктивні складові професійної діяльності вчителя (об'єктивні в тому розумінні, що вони були відносно незалежними від обставин та конкретних осіб). Однак кожна конкретна людина, навіть якщо вона ста-ранно "вбирає" в себе ці об'єктивні тенденції, вимоги, часто починає їх реалізовувати в істотно зміненому вигляді. Головна складність виявлення цих ненормативних відхилень у тому, що наявність цих змін, трансфор-мування загальних вимог самою людиною може не усвідомлюватись і не визнаватись; вона впевнена, що успішно втілює основні педагогічні ідеї.
Це можна підтвердити багатьма прикладами, достатньо запропонувати студентам перших курсів твір на тему: "Чому я хочу стати вчителем". Більшість таких творів дуже схожі один на одній. Дехто, безумовно, підлаштовується під прогнозовану реакцію викладача ("Я хочу виглядати в його очах добре, тому відповідатиму не так, як я думаю, а гак, як повинен вважати студент педагогічного закладу"). Але більшість цілком природно пишуть: "Я обрав (обрала) професію вчителя тому, що це найкраща професія в світі! На неї покладено високу соціальну місію - формувати нове покоління. Від учителя залежить, яким буде завтрашній день планети! Я хочу зробити свій внесок у благородну справу виховання громадянина нового суспільства".
Подібний пафос природний для юнацького віку. Більше того, психоло-ги ознакою негараздів у формуванні особистості вважають відсутність високих прагнень, певної романтичності у сприйнятті дійсності.
Загляньмо глибше в мотиви вибору професії, яких самі майбутні педа-гоги можуть навіть не усвідомлювати. Але вивчення їх життєвого шляху до вступу в педагогічний навчальний заклад, чинників, що впливали на прийняття відповідного рішення, дали підставу сторонньому спостерігачеві-психологу зробити деякі припущення і висновки.
Ось Веніамін, син відомої вчительки. З дитинства у нього перед очима приклад матері, авторитетної, всіма визнаної. Вона неодмінний учасник усіх педагогічних подій у місті, на неї зважають, із нею радяться, вона сидить у президії, часто виступає з доповідями. Авторитет матері непохитний і вдома, всі його визнають, навіть батько, який перебуває в тіні своєї знаменитої дружини. "Не зчиняй галасу, в мами завтра відповідальна нарада", - постійно каже він синові. "Не чіпляйся до мами, у неї був важкий день", - шепоче онуку бабуся. В уявленнях дитини формується образ матері як авторитетної людини, значущість якої зумовлюється передусім її професійною діяльністю. Питання, де йому навчатися, навіть не обговорюється, мати давно вирішила, що син успадкує її професію. Сам Веніамін не заперечує, бо йому також хочеться бути авторитетом, як мама. Це бажання посилюється ще й тому, що в сім'ї його самостійність, активність завжди блокувалися. В майбутній педагогічній діяльності він бачить для себе найкращий засіб самоутвердження.
Леся закохана у вчительку літератури. їй подобається в ній все - і зовнішня привабливість, і постійна натхненність. Особливо Леся любить дивитись, як та перевтілюється, коли читає вірші. Тоді всі учні сидять, начебто зачаровані, навіть найбешкетливіші хлопці уважно слухають. У ці хвилини Леся часто шепоче про себе: "І я буду такою, як вона! І мене також слухатимуть!". Бажання подобатись, бути обожнюваною зміцнюється тим більше, що серед своїх однолітків вона страждає через свою невиразну зовнішність (як вважає вона сама) та надмірну боязкість (як є насправді). їй здається: варто тільки стати вчителькою, увійти в клас, - і її життя різко зміниться. З непомітної Попелюшки вона перетвориться на казкову принцесу.
У Марини свій шлях до професії, їй дуже подобалася математика, бо вчителька, яка до восьмого класу викладала цей предмет, робила це цікаво, захоплююче. Діти розв'язували різноманітні задачі на кмітливість, складали математичні ребуси, кросворди. Про те, щоб стати вчителькою, дівчинка навіть не думала, їй подобалися різні професії - лікаря, стюардеси, модельєра. Однак у дев'ятому класі з'явилася нова вчителька. Викладала вона нудно, нецікаво, сухо, пояснювала плутано й незрозуміло, не прагнула зацікавити дітей чи бодай зберегти їх інтерес до математики, сформований раніше. Більшість учнів збайдужіли до цього предмета, стали вчитись абияк. І тут Марина прийняла остаточне рішення: "Я буду вчителькою математики! Нехай на моїх уроках діти побачать і зрозуміють, який це дивовижний предмет. Хочу, щоб принаймні кілька дітей не потрапили до рук байдужого вчителя!"
Олег - різкий, неврівноважений хлопець, лідер від природи і визнаний ватажок серед однолітків. Звичка командувати і не натрапляти на опір закріпилася в нього ще з молодших класів. Він гарний організатор, але з ним важко - не терпить заперечень, вимагає повного послуху. Вважаючи себе самою довершеністю, він упевнений, що його життєве завдання - "викорінювати чужі вади", покращувати все людство. На менше він не згодний. Гадає, що найкраща для цього сфера - педагогічна. Тут він зможе (за його висловлюванням) "писати на чистій дошці, ліпити душі дітей, ще не викривлені неправильним вихованням".
Оля - тиха, сором'язлива дівчинка, часто хворіє. Однокласники звикли, що її постійно не буває на уроках, тому навіть не помічають, коли вона приходить до школи. Сама ж вона не виявляє активності у спілкуванні, не бере на себе ініціативу, тримається осторонь. Одного разу їй дали доручення - взяти шефство над учнями молодшого класу. І тут вона знайшла себе. Вона проводить з дітьми цього класу весь вільний час, читає їм книжки, допомагає виконувати уроки, водить у кіно, грає в різні ігри. Під час перерв діти постійно юрмляться біля неї. З ними вона відчуває себе потрібною. Радість дітей, коли вона приходить до них після розлуки, викликає в неї сльози вдячності. Рішення стати вчителькою початкових класів виникає як бажання знову і знову переживати ці прекрасні відчуття, бо інших сфер життя вона просто боїться.
Женя, за загальним визнанням, - дівчина обдарована. Вона гарно малює, блискуче закінчила музичну школу, є незмінним учасником шкільних, районних, місцевих олімпіад з різних предметів - від математики до іноземної мови і креслення, керує шкільним дискусійним клубом, бере активну участь у художній самодіяльності (добре співає і танцює). І близькі, і вчителі пророкують їй успіхи на різних професійних нивах - актриси, художниці, вченого, журналіста... Поки ще ніхто не знає, що про себе Женя вирішила стати вчителькою. Просто вирішила і все, довго не розмірковуючи і не вишукуючи жодних пояснень. Проте якщо проаналізувати логіку прийняття такого рішення, вона може здивувати будь-яку розважливу людину. Женя звикла в усьому відчувати себе "не такою, як усі". Багато її вчинків зумовлені прагненням постійно доводити свою нестандартність, оригінальність. Тому професійний вибірвона робить за принципом "від супротивного", міркуючи приблизно так: "З одного боку, всі кажуть, що в школу йдуть тільки невдахи, тому ніхто з моїх однокласників не хоче бути вчителем. З іншого боку, якщо ніхто не йде до школи, вона дуже потребує талановитих людей. Саме тут я знайду можливість виявити всі мої здібності, і ніхто з інших учителів не зможе зі мною зрівнятися. Мене цінуватимуть за те, що я, така талановита, обрала таку непрестижну професію. Усі ще раз побачать і зрозуміють, яка в мене тонка і загадкова вдача". Безумовно, всіх цих думок дівчина не усвідомлює, більшість із них зникали, лише промай-нувши в її думках. Почувши їх від когось іншого, вона
Loading...

 
 

Цікаве