WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічна діяльність з різних поглядів - Реферат

Педагогічна діяльність з різних поглядів - Реферат

вони навчаться розмовляти англійською настільки, щоб можна було просити у перехожих жуйку і гроші?"
Спробуймо хоча б частково відповісти на питання: які, власне, зав-дання вчителя взагалі і вчителя-предметника зокрема? Спочатку визначимо функції, що покладаються на вчителя в цілому.
Функції, які виконує вчитель у процесі професійної діяльності, слід розглядати в кількох проекціях і на різних рівнях. Серед них можна виокремити такі:
І. Термінальні, або функції-цілі.
Вони пов'язані зі стратегічними напрямами педагогічної діяльності, відображають її сутнісні цілі та завдання.
1. Навчальна. Вчитель прагне, щоб учні оволоділи сукупністю знань, необхідних для життя в сучасному суспільстві, сприяє їх поглибленню, розширенню, вдосконаленню та закріпленню.
2. Виховна. Вчитель не тільки ознайомлює учнів з теоретичними надбаннями людства, а й прагне сформувати в них якості, які забезпечать нормативну поведінку серед інших людей і необхідні дитині для успішної адаптації до певного соціокультурного середовища. її реалізація передбачає формування переконань, системи ставлень, готовності до встановлення нормативних стосунків з оточенням.
3. Розвивальна. Учень, що приходить до навчального закладу, - це індивід, який перебуває у стані постійних динамічних змін. Ситуація навчання створює унікальні можливості взяти під професійний контроль та спрямувати його психічний розвиток, сприяти його оптимізації. Саме від учителя значною мірою залежать напрями і темпи розвитку школярів.
Фактично виконання цієї функції означає надання дитині допомоги в поступовому і послідовному переході на якісно нові рівні в сукупності притаманних їй психічних якостей та інтегральної індивідуальності в процесі онтогенезу.
Інколи можна чути думки, що виокремлення розвитку в самостійну функцію є перебільшенням, адже ідея розвитку вже представлена в навчальній та виховній функціях. На виділенні цієї функції як окремої складової наполягають психологи, оскільки в системі психологічних явищ саме розвиток є інтегральною системою, яка охоплює привласнення (інтеріоризацію) знань та нормативів поведінки. Тому слід розглядати ці функції не як абсолютно відокремлені одна від одної сфери діяльності, а як певні "смислові згустки", "поля активності вчителя", які мають спільні смисли, значення та види діяльності.
4. Соціалізуюча. Ця функція також не завжди виокремлюється в педагогічній літературі як самостійна, хоча, на наш погляд, ті завдання, що реалізує в її межах педагог, не розв'язуються попередніми функціями. Адже дитина в навчальному закладі фактично потрапляє в модель соціальних стосунків, готується до життя в суспільстві, оволодіває формами відносин між людьми, до того ж між особами, що відрізняються за віком та соціальним і професійним статусом. Ця функція близька до виховної, однак на відміну від неї головну увагу приділяє не оволодінню дитиною морально-етичними, естетичними та іншими цінностями суспільства, а готує її до встановлення взаємних стосунків з реальним соціальним середовищем, яке може бути не завжди ідеально організованим.
5. Життєзабезпечення. Ця функція означає створення реальних умов для задоволення базових потреб учасників педагогічного процесу. Це стосується більшою мірою учнів, але не слід забувати про стан і самопочуття педагогів, значна частина життя яких проходить саме в межах навчального закладу.
II. Інструментальні, або функції-засоби.
Для того щоб стратегії успішно реалізовувалися, педагог має втілювати сукупність так званих інструментальних (інакше - тактичних) функцій, або функцій-засобів. Вони охоплюють групу функціональних завдань, завдяки яким цілі педагогічної діяльності перетворюються на безпосередній процес взаємодії в реальних умовах і з конкретними учнями. При цьому кожна з наведених нижче функцій-інструменталій не є прив'язаною до якоїсь однієї стратегічної функції, вона обслуговує, щоправда, подекуди істотно видозмінюючись при цьому, всю їх сукупність. В цілому до них можна віднести такі функції.
1. Інформативну. Педагог повідомляє дітям необхідні відомості, нормативи, описи вимог і санкцій і т. ін. Це може бути інформація з якоїсь галузі пізнання, опис того, як слід себе поводити, розкриття перспектив розвитку, вказівка про ставлення до дитини інших учнів тощо. Тобто ця функція має вихід на всі стратегічні напрями роботи, забезпечуючи їх виконання та дієвість.
2. 1люструвальну. Педагог не тільки подає на раціонально-логічному рівні необхідну інформацію, а й розкриває ЇЇ сутність через емоційно забарвлені, яскраві образи ("опредметнює" теоретичні абстракції), що робить її впливовішою.
3. Смислоутворювальну. Педагог привносить сенс в усі аспекти шкільного життя (інформацію, яка вивчається, явища, що спостерігаються, стосунки, вчинки), розкриває учням загальнолюдські смисли та індивідуальну значущість тих чи інших подій.
4. Діагностичну. Щоб навчати, виховувати, розвивати, соціалізувати, педагог має володіти чіткою інформацією про стан тієї дитини, з якою він взаємодіє: визначити рівень, недоліки та прогалини в знаннях, вихованості, розвитку провідних психічних компонентів, ступінь готовності учня до взаємодії із соціальним оточенням. Тому він має постійно "зчитувати" й аналізувати відповідну інформацію, робити певні висновки. Поза межами цього "зворотного зв'язку" його дії стають безадресними, педагог відчужується від конкретних учнів, орієнтується на формальний взірець (учня або педагогічної технології).
5. Диференціювальну. За результатами діагностики відбувається первинна диференціація учнів, що дає змогу педагогові чіткіше орієн-туватися в їхніх можливостях. Адже йому важко водночас утримувати в пам'яті індивідуальні особливості великої кількості учнів, він просто розгубиться від цього непомірного завдання. Тому він здійснює первинне групування, розподіляючи дітей на певні групи за визначальними критеріями.Слід наголосити, що в сучасній педагогіці не припиняється дискусія з приводу того, що для вчителя є пріоритетним - диференціація чи індивідуалізація. Витоки цієї дискусії йдуть з прагнення науковців підвести педагогічні події під чітко визначені, однозначні смисли і форми. На наш погляд, диференціація й індивідуалізація - це не протилежності, а дві грані одного процесу, які залежно від обставин змінюють свої ієрархічні відношення. Учитель може йти до диференціації через індивідуалізацію, роблячи певні теоретичні узагальнення, розробляючи ефективні технології. А може провести первинну диференціацію, на підставі якої потім дійти до подальшого диференціювання, що на вищому рівні і є індивідуалізацією. Термін "диференціація" передусім педагогічний, він передбачає пріоритет дій педагога з розподілу учнів за певними ознаками та добору завдань для кожної групи. Термін "індивідуалізація" більш психологічний, він означає пріоритет самого учня, його прагнень, бажань, потенційних можливостей.
6. Стимулювалъну. Діяльність учителя спирається на власну активність учнів, бо інакше вся система освіти буде неефективною. Адже якщо інколи вдається силоміць "вбити" в голову дитини певні знання, то змусити її поводити себе певним чином поза межами педагогічного нагляду зовсім неможливо. Тому одне із завдань учителя - зробити так, щоб дитина "захотіла" вчитися, розвиватися, виховуватися. Найчастіше такого бажання дитина не усвідомлює. Більше того, якщо вона підозрює, що
Loading...

 
 

Цікаве