WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічна діяльність з різних поглядів - Реферат

Педагогічна діяльність з різних поглядів - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Педагогічна діяльність з різних поглядів."
Почнімо розгляд з визначення педагогічної діяльності. Звернімося до думок викладачів педагогічного інституту, які беруть участь у підготовці майбутніх учителів. Наведімо окремі висловлювання, які часто зустрічаються у дискусіях про те, що є ядром, базовою частиною цієї підготовки.
"Педагогічна діяльність - це передусім передавання дітям певних знань. Головне, з чим має йти до дітей учитель, - знання предмета, який він викладає, ерудиція, володіння інформацією. Тому центром підготовки майбутніх учителів має стати саме профілюючий предмет, і слід давати студентам якомога більше відповідного матеріалу. Що більше знань буде в них, то краще вони будуть підготовлені". Це висловлювання, безумовно, належить викладачам кафедр профільних дисциплін.
Проте з ним не завжди погоджуються методисти: "Хіба можна всерйоз говорити про пряме перенесення отриманих в інституті знань на шкільну дійсність? Ми згодні з тим, що головне для вчителя - його рівень підготовки з предмета викладання. Але водночас більша частина спеціальних знань учителеві безпосередньо не потрібна, вона закладає підвалини його власної ерудиції. А професійна компетентність - це володіння методами адаптування наукового матеріалу до рівня розуміння учнів, прийомами викладання цього матеріалу вже як дидактичної одиниці. Саме на цьому практичному аспекті і мають зосередити увагу викладачі, орієнтуючи студентів насамперед на оволодіння методикою викладання" .
Викладачі педагогіки заперечать: "Ні, ми категорично проти такого вузького тлумачення сутності педагогічної діяльності. Адже на дитину впливає не один якийсь предмет, вона оволодіває водночас багатьма навчальними дисциплінами. Більше того, не береться до уваги виховний момент, те, що крім процесу навчання йде і процес виховання, формування особистості. Тільки педагогіка розглядає вплив цілісної педагогічної системи на дитину, може розробити єдині для всіх учасників педагогічного процесу принципи і прийоми взаємодії, розкрити методологічні та теоретичні засади цього процесу, визначити оптимальні форми педагогічного впливу. Виконуючи педагогічні рекомендації, вчитель ніколи не припуститься помилок. Тому саме педагогіка є базовою дисципліною в педагогічному навчальному закладі".
Із цим докорінно не згодні психологи: "Згадаймо, що є центром пе-дагогічної діяльності: адже це не окремий навчальний предмет, не знання в цілому, не абстрактний об'єкт педагогічного впливу, а конкретна дитина, яка завжди є унікальною і неповторною. У неї, можливо, безліч своїх життєвих проблем, внутрішні й зовнішні конфлікти, неоптимальна структура пізнавальних процесів, не завжди позитивне ставлення до навчання, можуть бути відсутні навички соціального життя. Тому перш ніж дитину чогось навчати, необхідно серйозно зайнятися визначенням ЇЇ психологічних проблем. Зрештою, школа має лише створювати максимально можливі умови для саморозвитку і самовиховання школярів, стимулювати розвиток їхніх здібностей. Кожен учитель - це передусім психолог, який допомагає дитині розібратися в складностях сьогодення, засобами свого предмета готує ЇЇ до вступу в життя суспільства".
А ось що міг би сказати, наприклад, філософ-політолог (хоча, здава-лося б, його предмет ніяк не може претендувати на центральну позицію в педагогічній діяльності, а виконує функцію формування самого вчителя як члена суспільства, поза межами його професійних завдань): "Усі ваші прагнення розв'язати будь-яку проблему на рівні окремих між-особистісних взаємодій приречені на поразку, якщо не побудовано суспільство, яке може мудро використати рівень інтелекту і професійну майстерність кожної окремої людини. Брак у суспільстві відповідних пріоритетів (освіченості, творчості, вихованості, гуманізму) повністю блокуватиме всі прагнення вчителя сформувати відповідні якості у своїх учнів. Є загальні питання, котрі має з'ясувати для себе кожна людина. До чого вона більше схиляється: до пропаганди й активного впровадження культу влади, сили - або до творчої, захищеної від насильства, вільної особистості, яка формується через саморозвиток; до анти духовності, само задоволеності, стагнації - чи до постійних динамічних змін, самовдосконалення, оволодіння світовими духовними і культурними надбаннями; до ухиляння від особистої відповідальності і безініціативності - чи до активної громадської позиції; до зручно спрощеної, несуперечливої картини світу з елементарними уявленнями про природу, суспільство, людину - чи до складної, багатовимірної, постійно реконструйованої філософської концепції буття; до політичного утопізму - або до усвідомленого самовизначення? Тільки через педагогів, які потім сформують відповідну свідомість в учнів, ми можемо прийти до відповідного суспільства. Тому саме філософія та її складова - політологія - мають стати центральним елементом підготовки майбутнього вчителя".
Аналогічні думки можна почути також від викладачів інших дисциплін: фізичного виховання ("Школі потрібні вольові, здорові вчителі. Ті ж, хто не може дисциплінувати навіть себе, безперестану хворіє, не може виконати функції показу дітям взірців гармонії фізичного та морального здоров'я"), іноземної мови ("Учитель має нести всесвітню духовну культуру, формувати в дитини планетарну свідомість"), педагогічної майстерності ("Інші дисципліни лише розповідають, як учитель має діяти, і тільки на наших заняттях студент пізнає власні можливості, відпрацьовує механізми їх упровадження в конкретних педагогічних ситуаціях") тощо.
Комусь може здатися, що ця дискусія не має істотного значення для процесу професійної підготовки. Адже різні погляди не повинні заважати виконувати навчальні програми. Однак досить згадати, що нині навчальні заклади мають право значно варіювати зміст навчального процесу, щоб зрозуміти: суб'єктивізм окремих викладачів, кафедральний егоцентризм можуть призвести до значних відхилень у змісті та смислових акцентах підготовки майбутніх учителів на різних факультетах, в різних навчальних закладах, у кількості годин, відведених на ту чи ту дисципліну. Найчастіше уявлення викладачів про сутність педагогічної професії обмежуються проекцією, що накладається на педагогічну діяльність їх власним предметом та особистісною позицією. Саме такі "предметоцентричні" установки нерідко визначають і зміст програм, що "спускаються згори" розпорядженнями міністерств та відомств. У такому разі психологи кажуть: будь-яка програма (або інша друкована продукція - книги, наукові розробки тощо) є формою інобуття її творців, несе на собі відбиток їх індивідуальних та професійних особливостей.
Суспільство наполегливо прагне виправити ці локальні викривлення, декларуючи більш високі цінності. Так, метою освітньої програми США було проголошено виховання особистості, яка має сформовану грома-дянську позицію і здатна забезпечити соціальний прогрес. Пріоритетною метою освіти в Німеччині є виховання гуманістичної, здатної до життя в суспільстві особистості,людини-громадянина, що відповідає еталону цивілізованої людини. Ідеалом освітянських і виховних систем Франції, Японії, Швеції та інших країн є людина, здатна в умовах ринкової економіки зберігати й відтворювати загальнолюдські цінності, трудитися творчо. Аналогічні пріоритети закладено і в Національній доктрині розвитку освіти України, прийнятій 2002 р.
На шляху до
Loading...

 
 

Цікаве