WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

та опосередкований тиск, не терпить будь-якої спроби проявити несанкціоновану ініціативу, висловити власну думку.
Звинуватити таких людей у невідповідності слів і справи майже не-можливо. Вони опиратимуться будь-яким намаганням перевести їхню "Я-концепцію" на більш високий рівень усвідомлення. Спрацьовує реактивний засіб захисту від тих імпульсів, які занадто болючі, щоб примиритися з ними (вчителеві - визнати, що він надто залежний від думок інших, честолюбний, директорові - що він зарозумілий, не поважає людей).
Рухливість і гнучкість "Я-концепції". За цим параметром також є істотні індивідуальні відмінності. Так, деякі люди настільки закриті для всіх змін, що не здатні змінитись, навіть коли недоречність їхньої поведінки, невідповідність внутрішньої системи цінностей зовнішнім реаліям не підлягають сумніву. Повернімося знову до прикладу, який уже наводили неодноразово: студент-відмінник, ідеально пристосований до навчального процесу вищого навчального закладу, в школі відчуває значні труднощі в організації стосунків з дітьми, проведенні виховної роботи. Йому надто важко переорієнтуватися на нову систему цінностей. У навчальному закладі він працював за схемою: "Я отримую знання для себе, звітую про те, як їх засвоїв я особисто, у цій сфері в мене добрі успіхи, я розумний, талановитий". У школі він змушений працювати в проекції "знання для інших", тут ціннішим є вже не його володіння знаннями, а вміння передавати частку цих знань дітям, навчати їх використовувати ці знання у навчальній діяльності, в житті. Проте безболісно змінити свій погляд на себе як такого, що діє завжди успішно, ефективно долає труднощі, він не в змозі.
Найчастіше такі вчителі залишають школу. Однак подекуди вони й пристосовуються до її вимог, що переважно відбувається шляхом само-утвердження через інформаційну діяльність. Тут можливі два варіанти: конструктивний і деструктивний. У першому випадку ерудованість учителя спрямована на поширення та пожвавлення навчальної програми, розкриття перед учнями нових обріїв науки. В другому він починає самоутверджуватися за рахунок школярів чи колег, підкреслюючи свою винятковість та їхні недоліки (щоб компенсувати сумніви у правильності "Я-концепції").
Протилежними їм є люди, невпевнені у своїй самобутності (в тому, що мають щось відмінне від інших). Вони слухняно підкорюються зовнішньому тиску, будь-яким вимогам, приймають зауваження й рекомендації, визнають критику людини, навіть некомпетентної у відповідному питанні, як останню істину. їхня "Я-концепція" настільки рухлива й гнучка, що взагалі втрачає будь-які контури. Найчастіше такі педагоги не можуть виробити власного стилю роботи, хапаються за будь-яку новацію, не зрозумівши і не відпрацювавши її технологічно, не враховуючи власних можливостей, залишають почате незавершеним, щоб знову шукати щось нове; їм постійно здається, що інші працюють краще, тому вони вивчають методичну літературу, читають періодику, сподіваючись відшукати який-небудь універсальний рецепт, що дасть повну гарантію успіху. Запозичуючи чужий стиль роботи, такий учитель втрачає власні великі можливості, цікаві знахідки свого досвіду. Те, що він робить, здається йому менш привабливим та ефективним, ніж дії колег, навіть якщо насправді все навпаки.
Самооцінка, або рівень власної гідності. Самооцінка - складне утво-рення, яке найінтенсивніше формується в дитячому та юнацькому віці, а остаточно структурується в зрілі роки. Психологи наголошують, що самооцінка - це віддзеркалена оцінка навколишніх. Індивід фіксує оцінні судження, дії, ставлення до себе інших осіб, розглядаючи їх як сигнали про ступінь прийняття його цими людьми, ефективність дій, здатність упоратися з життєвими проблемами тощо. Якщо від соціального оточення йде переважно позитивна інформація, формується загальна задоволеність собою, впевненість у тому, що його зрозуміють і визнають незалежно від змісту діяльності. Ті ж, хто часто отримував та переживав надто сильні негативні оцінки, відчувають власну неповноцінність, невпевненість, безпорадність, зневіру у своїх силах і в сприятливому ставленні інших.
Збереження й підвищення цінності власного "Я" є однією з найважли-віших життєвих потреб. Якщо в цілому людина має високу самооцінку, то вона шукатиме те середовище, в якому її хоча б за однією позицією сприйматимуть позитивно і на високому рівні. Так, якщо педагог занадто м'який, а класи, де він викладає, важкі й потребують авторитетнішого впливу, то він прагнутиме знайти однодумців, тобто ввійти в неформальну групу колег або розпочати роботу будь-якого гуртка зі школярами, всередині якого створить атмосферу довірчих стосунків. Наявність принаймні однієї соціальної групи, всередині якої може бути підвищена самооцінка в цілому або оцінка бодай однієї якості, значно посилює психічну рівновагу, надає сили витримати важкі умови.
Вважають, що найнесприятливішим для особистісного розвитку є амбівалентне ставлення навколишніх, коли ті самі люди незалежно від ситуації виявляють то безумовно позитивне, то безумовно негативнестав-лення до суб'єкта оцінювання. Тоді в того, хто не має чітких критеріїв, виробляється невизначене, варіативне, залежне від непередбачених чинників ставлення до себе. Людина з нестійкою самооцінкою може в одних випадках звалювати на себе значну кількість роботи, брати відповідальність і виявляти ініціативу, вірити в свої сили, а після якоїсь незначної події впасти в апатію, депресію, вважати себе ні на що не здатною. Особливо впливають такі протилежні вимоги на діяльність молодого вчителя в період його адаптації до педагогічної професії. Неактуальність минулих цінностей, зіткнення з недостатньо визначеною, повною суперечностей шкільною дійсністю, нові психічні та фізичні навантаження не такі страшні для нього, як невпорядкованість ставлень, необґрунтована критика і незаслужена похвала. Адже в цей період активно формується професійна самооцінка, яка регулюватиме систему стосунків і діяльності вчителя в професійному середовищі. Суперечливість зовнішніх сигналів обов'язково призведе до невпорядкованості внутрішніх складових "Я-концепції".
Із самооцінкою безпосередньо пов'язаний такий важливий показник особистісного становлення, як рівень власної гідності, самоповаги, тобто те, як індивід зазвичай діє щодо себе. Індивід з невисоким рівнем власної гідності не здатний опиратися зовнішньому тискові, погоджується робити навіть те, що суперечить його переконанням. Така поведінка найчастіше зумовлена невисокою самооцінкою (чутливістю до неуважності інших людей, страхом зробити помилку, переважанням мрій над пошуком шляхів виходу з важких ситуацій, уникненням складних завдань, небажанням ризикувати навіть у дрібницях), тобто загальною невпевненістю в собі.
Високий рівень власної гідності виявляється в тому, що людина не боїться припуститися помилки, а якщо зазнає невдачі, не займається зайвим самокатуванням, а шукає вихід із ситуації; за будь-якого зовнішнього тиску знаходить у собі сили вирватися з-під небажаного контролю (але так, щоб не образити людей, які діють з найкращих міркувань), чинить відповідно до своїх переконань, з повагою ставиться до інших людей, незалежно від їхнього статусу; їй не притаманні ані боязкість, ані надмірна сором'язливість у ситуаціях контакту, у взаємодії вона може заявити про себе як про повноправного партнера, навіть якщо статус співрозмовника набагато вищий
Loading...

 
 

Цікаве