WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

вмілого, ініціативного спеціаліста. Проте ось його незаслужено образили, вказали (прямо або натяком) на некомпетентність, недоліки або партнер по спілкуванню ігнорує його як особистість. Наприклад, зарозумілий батько учня повчає вчителя: "Це ви маєте дітей виховувати, на те ви тут і поставлені". Вийти з цієї ситуації він може кількома шляхами: 1) знецінити ситуацію, сказавши собі приблизно таке: "Яка дрібниця! Власне, нічого не сталося, подумаєш, не змогли порозумітися"; 2) сказавши собі, що у неприємному інциденті цілковито винен співрозмовник: "Ну й грубіян, такий неприємний, йому нічого не можна пояснити"; 3) зробивши висновок, що непорозуміння зумовили якісь об'єктивні обставини, час для бесіди було обрано невдало, аргументи непродумано, у співрозмовника щось сталося на роботі, тому він такий роздратований тощо, тому наступного разу слід шукати конструктивніших прийомів; 4) спроектувавши відповідальність за ситуацію повністю на себе, свою особистісну спроможність: "Ну чому в мене нічого не виходить, я взагалі не можу нормально розмовляти з батьками, розгублююсь, ніяковію" або: "Мені прикро, що зі мною так розмовляють, ну чому я не можу відразу зарекомендувати себе як авторитетна людина, всі ставляться до мене, як до хлопчиська".
В останньому випадку в учителя формується негативний "Я-образ": уявлення про себе як невмілого, нездатного, нерішучого, такого, що не вміє перехопити ініціативу, домогтися розвитку ситуації на користь справі, тобто часткова професійна ситуація переноситься на особистісну само-визначеність в цілому.
Якщо в діяльності вчителя переважають випадки позитивного (успіш-ного) виходу з напружених ситуацій, то в нього легше формується стійка позитивна "Я-концепція"; численні "Я-образи" не суперечать один одному, несуть у собі однорідну інформацію про його професійні якості. Формується цілісна система ставлень до себе як до індивіда, який діє ефективно, результативно, здатний долати будь-які труднощі, формується стійка висока думка про себе.
Однак виключно позитивна "Я-концепція" не завжди оптимальна. Уявімо, що вчитель ігнорує всі ситуації невдач навіть тоді, коли вони явно породжуються його власними прорахунками й помилками. Замість того щоб осмислити кожну ситуацію, проаналізувати її, він починає ігнорувати сигнали про неблагополуччя (про потребу у самозмінах, самокорекції): "Винний не я, винна ситуація, інші її учасники, мене не хочуть вислухати, зрозуміти, не дають проявити себе, заважають". Тоді позитивна "Я-концепція" з високою самооцінкою стає неадекватною реальному станові справ. Учитель втрачає потребу в розвитку, подальшому самовдосконаленні, підвищенні рівня майстерності, критичність у самооцінюванні, самоаналізі. Навіщо йому все це? Адже його думка про себе як про фахівця не викликає сумніву. Його "Я-концепція" завершена і не потребує подальшого розвитку. І навіть, якщо факти свідчать про протилежне, то свідомість "замикається" від їх сприйняття, знецінює їх, ігнорує, відкидає як незначущі.
Проте буває й інша ситуація: у вчителя начебто спрацьовує негативний фільтр, він бачить у своїй діяльності тільки невдачі, болісно сприймає найменші помилки. Щодо успіхів, то тут він може приписувати позитивний результат випадковому збігові обставин, допомозі та підтримці інших людей, тому, що його пожаліли, не захотіли образити. Свідомість нав'язує дивовижні інтерпретації: вона здатна відкинути очевидні факти і замість спокійного сприйняття того, що сталося (його осмислення, аналізу, пошуку шляхів подальшого розв'язання), підсунути недоцільне недиференційоване переживання (страху, образи, відчуття ворожості до навколишніх, гніву, провини). Тоді з будь-якої, навіть вдалої, ситуації вчитель виходить з негативним "Я-образом", сукупність яких впливає на формування негативної "Я-концепції". Такий стан часто переживають молоді вчителі на початку своєї професійної діяльності, коли активно формується професійна "Я-концепція". Новий вид діяльності супроводжується постійним виникненням нових "Я-образів", а кожна ситуація педагогічної діяльності сприймається як невизначена і така, що загрожує емоційному благополуччю, авторитету, соціальним стосункам.
Оскільки згадане психологічне явище є базовим для саморозуміння, ефективної самореалізації, зупинімося на його описові докладніше. Водночас з тим, що "Я-концепція" є системою ставлень до себе, уявлень про притаманні індивідові якості, це ще й спосіб поведінки, система дій, спрямованих на самого себе, прийомів, якими людина бажає діяти щодо себе. Є люди, ворожі й жорстокі передусім до себе, які постійно відчувають страх і незручність за свої вчинки, провину за невдалі дії. Є й так звані всепрощенці, які не можуть протистояти будь-яким імпульсам: лаючи себе за недостатню силу волі, вони не можуть встояти перед новими внутрішніми спонуками та зовнішніми спокусами. Є також "моралісти", орієнтовані насамперед на норми поведінки і беззастережне їх виконання. Вони постійно змушують себе робити не те, що хочеться, а те, що "треба".
"Я-концепція" - це й те, що людина означає для самої себе1. Найчасті-ше індивід намагається уникати ситуацій, які викликають дискомфорт, психічну напругу, зниження самооцінки. Однак у професійній діяльності це не завжди можливо. Так, навіть якщо між учителем та класом склалися вкрай негативні стосунки, він не може не проводити у цьому класі урок. Є такі учні, яких не хочеться навіть бачити, а їх треба навчати та виховувати. Бувають батьки, кожний контакт з якими викликає в учителя хвилю негативних почуттів, проте він також не може уникнути зустрічі з ними.
Якщо вчитель не візьме на себе ініціативу в реагуванні на події (аналізі виникнення і змін власних ставлень, почуттів, управлінні ними), то в стихійному, некерованому варіанті розвитку часто відбувається неусві-домлена підміна змісту, хаотичнийпошук засобів зміни ситуації, характеру стосунків. Наприклад, учитель може "особистісно виключитися" із взаємодії з класом, проводити урок формально, суворо в межах програми; може розпочати боротьбу, надати вихід емоціям, зняти власну напругу (розрядитися) через агресію: занижувати оцінки, робити образливі зауваження, підвищувати голос; може почати грати певну роль, наприклад жертви, героя, приборкувача. За кожною такою позицією стоїть певна стратегія ("Я - людина слабка, маю поберегти себе", "Я - жива істота, можу поводити себе так, як хочу", "Я - жертва обов'язків, вірно віддаю всього себе справі"). Виникає певний стереотип поведінки. Якщо подібні ситуації повторюються часто (або вчитель починає приписувати однаковий смисл якісно різним ситуаціям), то виробляється стандарт поведінки, який включатиметься в діяльність учителя ще до того, як той осмислить обставини, що склалися. Тобто ситуації ще немає, а вчитель уже поводить себе певним чином, відчуває відповідні емоції. Наприклад, учитель -"жертва" за будь-яких умов наголошуватиме, які труднощі й утиски йому доводиться терпіти, як самовіддано відмовляється він від життєвих благ, не шкодує ані часу, ані сил і як інші люди не цінять (або взагалі не здатні оцінити) його подвиг.
У процесі життєдіяльності спонтанна схильність долати перешкоди формуванням певного ставлення до себе стає стійкою системою стосунків і поведінки, яка згодом включається в дію навіть тоді, коли ця стратегія недоцільна, неадекватна обставинам.
Докладніше про "Я-концепцію" можна прочитати в книгах: Берне Р.
Loading...

 
 

Цікаве