WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

взагалі не відчувають ніяких незручностей від змін, вони їх з легкістю приймають, асимілюють, переконують себе в доцільності всіляких нововведень, не вагаючись, починають упроваджувати їх.
Крайнім випадком легкої адаптації до нових цінностей є група людей, зорієнтованих "куди вітер повіє". Вони не просто змінюють свої пере-конання й еталони, на які ретельно орієнтувались раніше, а й випереджають зовнішні вимоги, добровільно йдуть на декілька кроків попереду того, що вимагається згори. Подали команду ввести сухий закон - кинемо всіх на вирубування винограду не тільки на державних полях, а й на присадибних ділянках, адже це заради боротьби з величезним злом - пияцтвом. Прийняли закон про державну мову - навіщо чекати роки, вже сьогодні відрапортуємо про його повне виконання. А ті вчителі та учні, що не можуть цього зробити негайно, нехай шукають інші школи, не заважають виконувати національний обов'язок. Стало популярним говорити про альтернативні системи навчання - запровадимо таку систему в себе, назвемося ліцеєм, гімназією, коледжем або ще якось, бо хто там пам'ятає, які між ними були відмінності? Такі педагоги й адміністратори нагадують людину, яка біжить поперед потягу: немає часу ані розібратися, ані обміркувати, ані переконати інших, треба терміново реалізовувати, тому що "час вимагає змін".
Будь-який соціальний процес складається з діяльності багатьох осо-бистостей, кожна з яких має здатність до самореалізації, свою ієрархію цінностей та сукупність власних еталонних груп, і водночас вона багатьма зв'язками пов'язана із соціальним середовищем. Тому в будь-якій соціальній групі свобода завжди пов'язана з відповідальністю. Людина часто може діяти вільно лише настільки, наскільки інші згодні надати їй цю можливість. У кожній групі є діапазон довільної поведінки (мінімум і максимум контролю), відповідно до якого кожен член групи регулює свої спонуки до діяльності. У професійних групах цей діапазон регулюється у двох площинах: а) в площині тих вимог, що задаються суспільством до людини, яка спеціалізується у відповідній галузі діяльності (так званий зміст конвенційної ролі); 6) у площині тих вимог, що висуває відповідна професійна група, всередині якої зміст конвенційної ролі може зазнати істотних змін. Характер цих вимог великою мірою визначений тими міжособистісними ставленнями і стосунками, які складаються між окремими членами групи. Утворюється особлива психологічна атмосфера, яка визначає стиль поведінки і стосунків, впливаючи на самовідчуття людини та її вчинки. У школі може встановитись у цілому атмосфера серйозності, педантичності, взаємної вимогливості. Може переважати радісний, мажорний тон, святковість, взаємоприйняття і розуміння. І навпаки, може встановитись атмосфера взаємної підозрілості, кар'єристських прагнень, боротьби за особисті пріоритети. Дії, які збігаються із загальним (колективним) настроєм, виконуються легко й невимушено, ті ж, що не збігаються, зазнають підвищеної критики.
Проте кожна конкретна людина є не тільки об'єктом соціального тиску. Вона може приймати або відкидати, ігнорувати зовнішні очікування, знецінювати їх або ж підлагоджувати під них свою поведінку без внутрішньої згоди (конформізм). Кожна людина по-своєму ставиться до соціального контролю, соціальних вимог. Психологи виокремили вісім стереотипів поведінки, які відображають певний стиль входження людини в соціальну групу. Чотири з них сприяють процесові групової згуртованості, а чотири - протидіють йому.
Стереотипи поведінки, що сприяють груповій інтеграції:
- сором'язливість і скромність, підкорення обов'язку і наказам, готов-ність у разі ускладнень визнати свою провину. Людина начебто каже навколишнім: "Я ще зовсім недосвідчена, нічого собою не являю, я прагну робити все, що від мене вимагають, лише б мене не ображали, але в мене мало що виходить";
- залежність від інших, звернення до них по допомогу, схильність некритично вірити тим, хто її надає: "Ви такі мудрі й освічені, у вас більше досвіду, навчіть мене, я готовий перейняти у вас усі ваші найкращі якості, наслідувати вас";
- прагнення до злагоди, поступливість, готовність відповідати взаєм-ністю: "Я вас усіх поважаю і люблю, давайте жити дружно, я готовий з вами співпрацювати, погоджуватись і відповідати на ваші ставлення, які я ціную";
- прагнення бути корисним людям, швидко приходити на допомогу, брати на себе відповідальність: "Мені неважко вам допомогти в тому, що я знаю та вмію; якщо я можу зробити це краще і якісніше, я допоможу вам не задля слави або кар'єри, а тому, що сам процес допомоги дає мені задоволення".
Стереотипи поведінки, що перешкоджають взаємодії:
- ставлення до інших з недовірою, невіра в добрі наміри інших, скептицизм і небажання їх зрозуміти: "Кожен відповідає сам за себе, ніхто нікому не потрібен, а якщо мені нав'язують дружбу або допомогу, отже, їм щось від мене потрібно; але я не простак, я так легко на цей гачок не впіймаюся, краще триматись від усіх подалі";
- мстивість, задоволення від неприємностей інших, агресивність у стосунках: "Світ - це джунглі, люди - вороги, вони лише чекають зручного випадку, щоб завдати мені болю, образи. Тому слід випередити їхні наміри, показати свою силу й захищеність, доки вони не розчавили мене";
- прагнення до самоутвердження, відхиляння співробітництва, вико-ристання інших у власних цілях: "Життя - це боротьба, перемагає той, хто більше до цієї боротьби підготовлений, а щоб не дати іншим можливості діяти за мій рахунок, нехай вони краще працюють на мене";
- прагнення до влади, поваги до себе, переваги над іншими, управління ними, контролю над ситуацією: "Адже я краще за інших знаю, куди і до чого слід іти, швидше орієнтуюся в ситуації, розумніший за всіх, тому вони мають визнати мою перевагу і слухатись".
Перенесення цих умовних "формул стратегій" на педагогічну ситуацію допомагає зрозуміти діяльність окремих учителів, які діють, виходячи зі своїх індивідуальних особливостей та концепцій педагогічної діяльності.
У цих індивідуально прийнятих стратегіях інша особа, люди загалом, спілкування з ними можуть виступати як: а) джерело радощів, мета, якої прагнуть досягти, цінність; б) джерело засмучення, об'єкт, якого слід уникати або атакувати; в) байдужий об'єкт, яким можна маніпулювати, не дбаючи про його стан.
В останньому випадку прагнення учня вийти з ролі об'єкта, змінити цю позицію, спробувати покращити свій стан, соціальний статус або навіть заява про свою незгоду зі ставленням, що склалося, може спричинити різку протидію з боку вчителя саме тому, що перехід учня на іншупозицію потребує переосмислення свого ставлення до нього. Звідси ригідність поширеної педагогічної оцінки. Так, якщо учень вимагає особистісного визнання з боку вчителя, він може вдаватися навіть до деструктивної поведінки. А у відповідь отримує образливе зауваження вчителя, якому ніколи займатися цією проблемою: "І тобі ще не набридло бути блазнем?".
Нерідко вчитель має генералізоване ставлення до себе: вважає себе об'єктом, гідним визнання, любові та поваги або ж вважає, що його спри-ймають як об'єкт, що не може претендувати на увагу та визнання. В першому випадку він дивуватиметься, якщо хтось не бажатиме встановити з ним контакт. При гіпертрофованому ставленні до себе як до об'єкта позитивних соціальних домагань, якщо його спроби зблизитися не знайдуть зустрічної підтримки,
Loading...

 
 

Цікаве