WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Міжособистісні конфлікти - Реферат

Міжособистісні конфлікти - Реферат

маєте достатній авторитет і компетентність для прийняття рішення, ви переконані, що за обставин, які склалися, таке рішення найкраще;
- треба швидко приймати рішення, і у вас достатньо влади для того, щоб узяти на себе відповідальність за його результати;
- ви відчуваєте, що у вас немає іншого вибору і вам нічого втрачати та що, крім вас, цього ніхто не зробить;
- ви перебуваєте в критичній ситуації, яка потребує негайного реагу-вання, а навколишні не поспішають взяти відповідальність на себе;
- ви не можете показати навколишнім, що потрапили у безвихідь;
- важливо прийняти будь-яке рішення, щоб зрушити справу з мертвої точки; ви розумієте його непопулярність, але вважаєте, що треба хоч якось діяти і у вас достатньо повноважень, щоб потім виправити наслідки навіть помилкового кроку.
Стиль конкуренції, взятий за основу стосунків з іншими людьми, за стрижень життєвої стратегії, призводить до відчуження й ізоляції в со-ціальному оточенні, певних особистісних деформацій (абсолютної впев-неності у власній правоті й непогрішності, прийняття в будь-якій ситуації позиції "моральної й інтелектуальної вищості", втрати здатності до самокритики).
Стиль ухиляння
Головною характеристикою цього стилю є відмова від негайного розв'язання конфлікту, що виникає. Людина не тільки не обстоює власних прав, а й відмовляється від взаємодії з іншими людьми з метою вирішення наявної проблеми. Є різні прийоми ухиляння від проблеми: ви можете непомітно для співрозмовника перевести розмову на менш делікатну тему або відверто заявити про те, що не готові або не бажаєте продовжувати це недоцільне обговорення; можете послатися на те, що на вас чекають інші справи, й піти, а можете сказати, що на тлі світових процесів нерозумно займатися такими дрібницями; можете пообіцяти зробити щось у недалекому майбутньому і відразу ж викинути обіцянку з голови, а можете запропонувати цікавішу або престижнішу діяльність. У будь-якому разі (чи ви ухиляєтеся від обговорення проблеми, чи ігноруєте її, чи домагаєтесь відстрочення рішення, чи перекладаєте відповідальність на інших) - ви реалізуєте стратегію ухиляння.
Якщо ж ваш партнер наполягатиме на тому, що ігнорувати проблему не можна, або покаже, що він зрозумів ваші хитрощі, включається захисна аргументація. Ви починаєте доводити, що не можна квапитися, що слід усе ретельно зважити й уточнити, що "тихіше їдеш - далі будеш", що не можна так тиснути на вас. Однак найчастіше за цим стилем приховується одне бажання, щоб проблема розв'язалася сама собою, без вашої участі, не завдаючи вам додаткової відповідальності й клопоту.
Проте бувають ситуації, коли саме стиль ухиляння є найкращим засо-бом уникнути додаткових ускладнень. Найдоцільнішим він є тоді, коли ви маєте спілкуватись зі "складним" партнером, який ще не "дозрів", не готовий до розв'язання обговорюваної проблеми, або з глибоко конф-ліктною людиною, з якою просто не можна знайти спільної мови і немає серйозних підстав для подальших контактів. Вчасне припинення взаємодії тут може бути єдино правильним виходом. У такому випадку ваше керування діями цієї людини зводиться до блокування прагнень втягнути вас у замкнене коло одних і тих самих аргументів, з'ясування стосунків, згадування минулих образ.
Корисним є прийом ухиляння також тоді, коли перед вами стоїть зав-дання знайти якийсь вихід із ситуації, що склалася, а ви не знаєте, що робити, вам бракує інформації і відповідної підготовки, та й немає гострої потреби щось вирішувати негайно. Замість того щоб посилювати напруження, намагаючись якнайшвидше знайти вихід, ви можете надати собі час на роздуми і свідомо ухилитися від поспішності, яку вам нав'язують.
Ситуації, в яких стиль ухиляння є найдоцільнішим:
- напруженість ситуації занадто велика (нерви учасників натягнуто до краю), і ви відчуваєте необхідність її послаблення;
- у вас був важкий день, ви надто збуджені, відчуваєте, що неадекватно реагуєте на те, що відбувається, тому розв'язання проблеми в цей момент може бути неправильним, завдасть додаткових неприємностей вам особисто або іншим людям;
- результат справи для вас не дуже важливий, є багато інших, не-відкладніших справ;
- ситуація настільки проста, а рішення, яке треба прийняти, таке тривіальне, що вам шкода витрачати на це свій час, або ж ви хочете дати партнерові реальну можливість потренуватись у прийнятті на себе відповідальності;
- ви бачите, що партнери налаштовані вороже, не хочуть йти на поступки або принаймні урахувати ваші інтереси;
- ви хочете виграти час для прийняття більш аргументованого рішення, отримання потрібної інформації або хоча б для того, щоб заручитися чиєюсь допомогою або підтримкою;
- ситуація надто складна, а у вас немає часу для того, щоб розв'язати її на належному рівні або довести справу до кінця;
- ви реально зважуєте свої сили й робите висновок, що в інших більше шансів ефективніше розв'язати цю проблему, а оскільки вони в цьому ще не переконалися, ви самоусуваєтесь, щоб звільнити їм місце для дій;
- ви переконані, що виявлення і відкрите обговорення конфлікту негайно може тільки погіршити ситуацію, тому розв'язання проблеми слід відкласти принаймні на якийсь час.
Звертаючись до тих чи тих прийомів реалізації стилю ухиляння, ви маєте бути готові до того, що навколишні тлумачитимуть це як уникання розв'язання проблеми, бажання зняти з себе відповідальність. Ви маєте бути впевнені, щоваше ухиляння - це справді конструктивний підхід до подолання конфлікту, пом'якшення конфліктогенної ситуації, що в будь-який момент ви готові включитись у розв'язання проблеми. Може, вам і не доведеться цього робити, бо конфлікт розв'яжеться сам собою, проте не менш висока ймовірність того, що ігнорування вами проблеми, прагнення не виявити ставлення до неї лише загострять ситуацію й у майбутньому її розв'язання потребуватиме енергійніших заходів і більших зусиль.
Переважання тенденції ухиляння в життєвій стратегії призводить до самовиправдання власної бездіяльності, зниження соціальної і професійної активності, посилення психологічних захистів, які обґрунтовують особистісну пасивність. За домінування такої стратегії людина неусвідом-лено шукає партнера, на якого перекладає відповідальність за власне життя. Проте визнати свою залежність від нього вона не завжди здатна, тому утримує його у відповідній ролі різними, подекуди прямо протилежними засобами: від відвертих лестощів до звинувачування в усіх своїх неприємностях.
Стиль пристосування
Типовим для цього стилю є відмова від власних інтересів на користь інтересів іншої людини (дії, начебто протилежні стилю конкуренції, альтер-натива суперництву). Є різні варіанти пристосування. Перший, сприятливий, пов'язаний з тим, що ви поступаєтеся свідомо, добровільно, обираєте цей спосіб виходу з конфлікту як найдоцільніший. При цьому ви не шкодуєте про зроблене і продовжуєте відчувати себе комфортно. Ваші власні інтереси, прагнення, наміри або безболісно стримуються (гальмуються), або ж ви знаходите можливість реалізувати їх в іншій ситуації, з іншими людьми чи в іншій царині діяльності. Те, що інша людина досягла кращих результатів фактично за ваш рахунок, не створює для вас додаткової проблеми, ви можете дозволити собі бути щедрим.
Однак нерідко ситуація потребує пристосування, до якого ви не готові, тобто обставини змушують вас поступатися тоді, коли ви хотіли б досягти результатів на свою користь, або вважаєте, що інша людина зловживає вашою добротою. Тоді
Loading...

 
 

Цікаве