WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Міжособистісні конфлікти - Реферат

Міжособистісні конфлікти - Реферат

допомогти;
- "...якщо я тобі не дозволяла гуляти так пізно" - натяк на те, що він поки що не має права приймати самостійні рішення;
- "...якщо тобі заборонили йти надвечір з дому" - нагадування про заборону;
- "...адже ти минулого разу побився, і знову хочеш ускочити в халепу" - покарання нагадуванням тощо.
У свою чергу, син реагує на відповідну фразу, виходячи не з того об'єктивного смислу, який вона містить, а зі свого актуального стану, тобто мати не вкладає в запитання будь-якого додаткового контексту, її справді цікавить, куди іде син, а йому здається, що воно містить саме цей контекст (неправильно "розшифровує" повідомлення). Так, якщо у нього в цей період актуальна проблема самоутвердження, він почує натяк на те, що не отримав дозволу, і саме на цей уявний натяк відповідатиме: "А що я, маленький, навіть не можу піти куди хочу, маю постійно дозволу просити?" Мати ж, яка "не почула" додаткового смислу у своїй фразі, виразно чує образливий для неї додатковий підтекст (невизнання ЇЇ авторитету, неповагу) у відповіді й виявляє реакцію обурення: "Ти чому з матір'ю таким тоном розмовляєш?"
За такого смислового нерозуміння конфлікт дедалі розгортається, бо співрозмовники майже не "слухають" один одного, а "чують" саме те, що найменше хотіли б почути.
Кожній людині притаманна певна стратегія розв'язання конфліктних ситуацій: наскільки вона схильна до суперництва або співробітництва в групі, колективі, прагне до компромісів, уникає конфліктів або, навпаки, намагається загострювати їх. Ця стратегія дає також можливість оцінити ступінь адаптації кожного члена колективу до спільної діяльності. Виокремлюють п'ять узагальнених стилів:
1) суперництво, змагання (конкуренція) як прагнення задовольнити свої інтереси на шкоду іншому;
2) співробітництво, тобто орієнтованість усіх учасників взаємодії на отримання результату, який цілковито задовольняє інтереси сторін;
3) компроміс, відхід від інтересів справи заради збереження стосунків;
4) уникання, для якого характерне прагнення до самоусунення із ситуації (тобто відсутнє прагнення як до кооперації, так і до досягнення власних цілей). Пріоритет надається досягненню душевного комфорту негайним виходом із ситуації, відмовою від розв'язання проблеми;
5) пристосування - протилежна суперництву стратегія, жертвування власними інтересами заради інтересів іншого.
Розгляньмо ці стилі докладніше, адже багато непорозумінь, що вини-кають у педагогічній діяльності, зумовлюються саме недоречною або неадекватною стратегією поведінки. Упродовж тривалого часу вважали, що, прагнучи уникнути конфлікту, жодна зі сторін не досягає успіху, тільки за умови співробітництва виграють обидві сторони. Проте, на думку Дж. Г. Скотт, за певних життєвих обставин (наявності часу, який відводиться на розв'язання проблеми, об'єктивного й суб'єктивного ступеня її важливості для партнерів) та чи та стратегія може виявитися привабливішою й ефективнішою. Ця теза дуже важлива саме для педагогічної діяльності, яка обмежує вчителя в часі й можливостях вибору варіантів реагування. Тому скористаймося відповідними описами та пропозиціями (Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991).
Стиль конкуренції
Людина, яка надає перевагу цьому стилеві, найчастіше активна, вона просувається до розв'язання конфлікту власним шляхом. Вона здатна до вольових рішень і негайних дій. Прагнучи передусім задовольнити власні інтереси, досягти тих результатів, що здаються їй найкращими, вона ігнорує інтереси й думки інших людей.
Залучення партнерів до ситуації має такі особливості: їм не дозволя-ється чинити опір декларованому напряму або засобам досягнення резуль-тату. Опір пригнічується. Заохочується і санкціонується те, що йде від лідера (того, хто започатковує стосунки конкуренції). Люди, які підкоряються, визнаються спільниками, проте лише доти, доки вони не починають заперечувати або опиратися. Щоправда, якщо сила їхньої волі, опір, який чиниться, або елементарна удача будуть достатньо стійкими і сильними, то зрештою лідер може визнати їхню правоту, підкоритися і прийняти інший стиль поведінки і стосунків при спільному розв'язанні наступних проблем.
Люди, які не згодні з обраною стратегію і не мають достатньо сили, впливу, авторитету, автоматично можуть визнаватися противниками ("хто не зі мною, той мій ворог"). Нерідко істотно занижується їхня загальна особистісна оцінка, з'являється недиференційоване негативне ставлення, бар'єр упередженості.
Боротьба за особистішу першість буває такою напруженою, що, зазнавши поразки в локальній ситуації, людина, яка використовує стратегію конкуренції, може відчувати себе так, начебто зруйновано всі життєві устої.
Що ж необхідно знати, використовуючи цей стиль і вибудовуючи відповідну життєву стратегію взаємодії з постійними партнерами?
Цей стиль ефективний тоді, коли ви маєте певну владу, переконані, що ваше рішення або підхід у конкретній ситуації є найбільш правильним, і ви маєте можливість наполягати на ньому, не заважаючи іншим зв'язкам і стосункам. Проте його зовсім недоцільно використовувати в особистих стосунках, адже, якщо ви часто звертаєтесь до стилю конкуренції, навіть з найкращих намірів, навіть коли ваші партнери справді не можуть знайти правильне рішення або як слід виконати доручення, все одно в них рано чи пізно виникне почуття відчуженості.
Стиль конкуренції потребує й певних суб'єктивних передумов: упевне-ності в правильності обраного рішення і власній здатності втілити його в життя, наполегливості, послідовності, енергії для подолання перешкод і доведення справи до кінця, вміння обстояти свою позицію, навіть якщо інші сприймають її негативно, ігнорування психологічних нюансів спілкування. За жорсткого стилю конкуренції такі загальнолюдські якості, як гуманізм, рефлексія, емпатія можуть навіть заважати справі, а тому проголошуватися незначущими. При цьому головна дійова особа може висувати вельми переконливіаргументи: необхідність самообмеження заради інтересів справи, надцінність очікуваного результату, апелювання до авторитетів, національний менталітет, політичні або загальнодержавні завдання й інтереси, соціальний або професійний обов'язок, сімейні традиції і пам'ять предків тощо. Прагнення ж примирити інтереси справи й міжособистісні стосунки призводить до того, що й справа не робиться як слід, і стосунки стають хаотичними, дезорганізованими. І якщо стратегія конкуренції, авторитарного тиску, суперництва в якійсь ситуації є об'єктивно необхідною для того, щоб сконцентрувати спільні зусилля, спрямувати на розв'язання проблеми колективну енергію, то слід змиритися, що певний час ви можете бути не дуже популярним. Проте, якщо ви отримаєте позитивний результат, у вас відразу з'являться прихильники, в тому числі серед учорашніх противників і критиків.
Тому перед тим як застосувати цей стиль для розв'язання конкретних життєвих ситуацій, ви маєте визначити, що для вас важливіше." досягти результату або зберегти дружні, теплі стосунки. Крім того, слід зважити й власні можливості: чи стане у вас характеру, щоб посісти й утримати домінуючу позицію над оточенням, чи чітко ви бачите мету, до якої повинні його вести, чи можете ви розподілити обов'язки таким чином, щоб не пересварити партнерів і зняти ситуацію невизначеності тощо. Стиль конкуренції бажано застосовувати в таких ситуаціях:
- результат справи вельми важливий для вас, ви покладаєте великі надії на розв'язання проблеми саме вашим способом;
- ви
Loading...

 
 

Цікаве