WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Міжособистісні конфлікти - Реферат

Міжособистісні конфлікти - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Міжособистісні конфлікти"
Процес спілкування не завжди відбувається в бажаному напрямі - адже у взаємодію вступають люди з різними цілями, мотивами, потребами, очікуваннями, життєвим досвідом, способами інтерпретації подій, рівнем емоційності, зацікавленості у взаємодії тощо. Це можуть бути часткові суперечності, а може, й антагонізм позицій, що породжується наявністю у партнерів по спілкуванню цінностей і цілей, що виключають одна одну.
Коли стосунки ускладнюються до такої міри, то кажуть, що виникає міжособистісний конфлікт. Соціальна, професійна та індивідуальна зна-чущість цього конфлікту можуть істотно різнитися. В одному випадку конфлікт є результатом відмінностей у базових цінностях окремих людей, їх світосприйнятті. В іншому особистісне неприйняття іншої людини
може ґрунтуватися на "дрібніших" причинах (наприклад, суперництво за увагу впливової людини, боротьба за лідерство) або на неправильному трактуванні дій іншої сторони, відсутності об'єктивної інформації про її реальні спонуки і вчинки.
Психологи вважають, що 80 % міжособистісних конфліктів виникають усупереч бажанням їх учасників. Тому види професійної діяльності, що пов'язані зі спілкуванням, вважають найнапруженішими. Адже тут часто виникають ситуації, які призводять до конфліктів. А будь-який конфлікт - це насамперед велике емоційне навантаження.
Розрізняють конфлікти конструктивні і деструктивні. Конструктивні конфлікти є "революційним" засобом розв'язання суперечностей, тобто якщо в стосунках людей виникають якісь проблеми, то часто необхідно їх виявити й усунути (навіть якщо це буде болісно), щоб уникнути подальших непорозумінь. Тому конструктивні конфлікти сприяють подальшому розвитку стосунків.
Деструктивні конфлікти заводять у глухий кут, призводять до поси-лення вихідної суперечності або породження нових, глибших. Значну роль у переході конфлікту з конструктивного в деструктивний відіграє поведінка сторін, що спілкуються, в ситуації конфлікту. Неадекватна поведінка (розбіжності між словами та мімікою, некоректне вживання деяких слів, невдале інтонування), навіть якщо людина цього не хоче, може поглиблювати непорозуміння.
Для того щоб конфлікт виник, потрібний певний збіг обставин, вплив чинників, які мають назву конфліктогенів. Під конфліктогенами розуміють умови спілкування, які призводять до виникнення непорозумінь, провокують захисні реакції учасників. Це можуть бути невдалі слова, дії учасників (або відмова в очікуваних діях), мімічні або пантомімічні вияви, вчинки, які навколишні неправильно зрозуміли, збіг певних обставин тощо. Наявність конфліктогенів необов'язково призводить до конфлікту, для цього потрібна ще одна умова - загострене реагування на них іншої сторони. Так, невдале висловлювання одного з учасників спілкування партнер може просто проігнорувати або, навпаки, відреагувати на нього.
Є певні механізми переходу конфліктогенів як потенційно можли-вих "запускачів" конфлікту в реальні його причини:
1) дія конфліктогенів підсумовується, виникає кумулятивний ефект. Що більше конфліктогенів допускає одна зі сторін, то швидше ситуація перейде в конфлікт і сильнішою буде відповідна реакція. Адже іншій стороні може набриднути постійно робити вигляд, що вона не помічає образливих слів та вчинків партнера, і вона також виявить сукупну реакцію ("помста за попередні образи");
2) найчастіше реакція на конфліктогени перевищує "потрібну та достатню", тобто людина, яка відповідає на образу, робить це з певним "запасом образливості". Це призводить до ескалації конфлікту;
3) люди, втягнені в конфліктну ситуацію, неоднаково ставляться до конфліктогенів, які одночасно сприймають та видають: те, що йде від опонента, оцінюється за іншими критеріями, ніж те, що належить самому собі. Тобто будь-яка людина значно чутливіша до слів, дій, вчинків інших людей, ніж до того, що робить сама.
Ігнорування цих механізмів у реальних життєвих або професійних обставинах веде до того, що незначні причини призводять до непомірно тяжкого ускладнення стосунків, а дріб'язкові суперечки виходять з-під контролю й переростають у глибокі порушення міжособистісних контактів. Те, що з позиції стороннього спостерігача здається дріб'язковим, безглуздим, смішним, не вартим уваги, при виникненні міжособистісного конфлікту може набувати непропорційно великих розмірів.
Якщо між двома людьми виникає деструктивний міжособистісний конфлікт, це призводить до глибокого і тривалого порушення стосунків. Кожна сторона надалі фіксуватиме найменші дії противника, приписуватиме їм додатковий негативний контекст навіть тоді, коли той діяв з найкращих міркувань.
Існує низка поведінкових проявів людини, які є хронічними конфліктогенами. Психолог В. Шейнов уважає, що більшість конфліктогенів належать до одного з трьох типів: прояви агресивності, прояви егоїзму, прагнення до зверхності (переваги) (Шейное В. П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. - Минск, I960). Із двома першими типами все зрозуміло. Адже справді, є люди, агресивні від природи: вони цілий день відчувають дискомфорт, якщо з ранку не зірвали на комусь злість. Людина з підвищеною агресивністю потенційно конфліктна, вона розв'язує свої внутрішні проблеми за рахунок інших. Для неї сам момент виникнення конфлікту особистісно привабливий, бо дає змогу "санкціоновано" виплеснути емоції. Поряд із явною (силовою) нерідко спостерігаються й прояви прихованої агресії (в міміці, образливих словах, іронії, саркастичній посмішці тощо).
Не менш зрозумілим є конфліктогенний характер прояву егоїзму, бо людина також звикає розв'язувати свої проблеми за рахунок інших (що ті найчастіше заперечують).
А ось із прагненням до зверхності розібратися значно складніше. По-перше, його прояви дуже різноманітні й не завжди явно корелюють з конфліктною ситуацією. Часом людина може навіть не розуміти, чому дії партнера її ображають, а лише відчувати загальний дискомфорт. По-друге, той, хто прагне зверхності, не задоволений своєю поведінкою, він вимагає свого визнання з боку партнера і, якщо той не забезпечує йому необхідного психологічного комфорту, намагається звинуватити в порушенні стосунків саме його. Наведімо основні конфліктогени цього типу (за В. Шейновим):
- безпосередні прояви зверхності (наказування, погроза, зауваження або будь-яка інша негативна оцінка, критика, звинувачення, глузування, сарказм);
- поблажливе ставлення, тобто прояв зверхності, але з відтінком доброзичливості ("Не ображайтеся", "Заспокойтесь", "Як можна цього не знати?", "Невже ви не розумієте?", "Ви - розумна людина, а поводитесь, мов дитина..."). Конфліктогеном може бути й поблажливий тон;
- вихваляння, тобто захоплена розповідь про свої успіхи, справжні або вигадані. Це дратує співрозмовника, викликає в нього бажання "поставити на місце" хвалька;
- категоричність, безапеляційність - прояв надмірної впевненості у своїй правоті, очікування повної підкореності співрозмовника ("...іза-вершимо на цьому розмову", "Я так вважаю", "Я переконаний", "Він тобі не пара"). Будь-яке висловлювання категоричним тоном також може спричинити опір партнера. Сюди можна зарахувати й максими-узагальнення - думки, що вважаються незаперечними: "Всі обманюють...", "Кожна людина насамперед дбає про себе";
- нав'язування своїх порад. Той, хто дає поради, фактично посідає позицію вищості. Тому часто партнер прагне вчинити навпаки, щоб позбутися цього тиску. В спілкуванні люди часто звертаються до інших не за
Loading...

 
 

Цікаве