WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

вчасно сказаним словом, співчуттям, просто готовністю вислухати. Якщо молодий учитель не відчуває подібної турботи, школа для нього не стає рідною домівкою, розвивається і закріплюється відчуження й міцно фіксується звичка - завершивши поточні справи, якнайшвидше йти зі школи.
Тон у колективі може задавати і педагог, визнаний професійним ліде-ром (заслужений учитель, учитель-методист). Парадоксально, але діти не завжди називають цих учителів серед улюблених. Адже ефективність професійної діяльності в педагогіці часто визначається за тими критеріями, які задаються "згори" (методична чіткість занять, рівень формальноїуспішності учнів, громадська активність учителя, відсутність у класі порушень поведінки), а вони не завжди збігаються з думкою дітей, які більше цінують готовність учителя прийти на допомогу у важку хвилину, вислухати, підказати, висловити співчуття, зрозуміти. Більше того, нерідко жорсткий тиск учителя, що забезпечує йому чітку і послідовну професійну діяльність за зовнішніми показниками, призводить до взаємного відчуження обох сторін - педагога й учнів.
Такий педагог ставить не менш жорсткі вимоги і до колег. Домігшись ідеальної чіткості в роботі, він вважає, що має право кожному нав'язувати своє і тільки своє бачення сутності педагогічної діяльності, педагогічних відносин, більше того, вважає своїм професійним обов'язком допомогти вчителеві-початківцю засвоїти його досвід. І якщо з колегами, які пропрацювали з ним кілька років, його стосунки досягають певної рівноваги (йому не заперечують, намагаються не чіпати, мовчки погоджуються, але роблять по-своєму), то новенький потрапляє в стан більшої непевності. З одного боку, він вдячний цьому вчителеві за його пильну увагу до себе доти, доки ця увага не почне переходити у відкритий диктат. З іншого, він нерідко починає відчувати, що йому нав'язують "ведмежу послугу", змушуючи його працювати в стилі, що не відповідає його поглядам і переконанням, індивідуальним особливостям. І якщо зрештою ця опіка починає його обтяжувати, то йому загрожує звинувачення у невдячності: справді, досвідчений, заслужений учитель, не шкодуючи ні себе, ні свого часу, передавав йому свій досвід, таємниці професії, - а він йде з ним на конфронтацію! У цьому випадку молодий учитель з перших днів має чітко визначити межу, за якою починається його індивідуальність. Хай би яким недосвідченим і безпорадним він почувався у перші дні роботи, хоч би як він був радий, що йому надають допомогу і підтримку, він не повинен втрачати здатність чітко осмислювати ситуацію. Не слід впадати в ейфорію від того, що з ним працює такий досвідчений фахівець. Треба пам'ятати, що головне завдання на початку професійного шляху - формування своєї власної, індивідуальної і неповторної системи педагогічної діяльності. Сліпе копіювання чужого досвіду, яким би хорошим і ефективним він не був, рано чи пізно може обернутися невдачею, недостатнім рівнем професіоналізму. Від самого вчителя залежить визначення психологічної дистанції з колегами, припустимої межі втручання в його справи. Якщо цю межу не було встановлено в перші дні роботи, то надалі спроби вчителя збільшити або зменшити її не завжди будуть підтримані колегами.
Заявити про себе, про власну позицію, наявність індивідуальної думки з того чи того питання зовсім не означає нетактовного заперечення цінності підтримки, що надається. Тут важливо не зачіпати самолюбства авторитетної людини, адже в такому разі можуть істотно загостритися стосунки між новеньким і колегами.
Подекуди взаємне роздратування в колективі виникає тоді, коли моло-дий учитель, який тільки оволодіває новими, поки ще незвичними для нього обов'язками, не розуміє важливості деяких незначних, на його погляд, моментів педагогічної діяльності. Наприклад, учителька, яка нещодавно почала працювати в школі, скаржиться, що колеги чіпляються до неї: "Розумієте, в мене чудовий контакт з дітьми, так вони цього не можуть спокійно пережити. Закінчується урок, мої діти не біжать, як у них, у коридор, а оточують мене і все розпитують і розпитують. Так ні, обов'язково загляне черговий учитель і вижене всіх, та ще й у присутності дітей зауважить мені, що в класі не провітрюється і дошка не витерта. Проте головне - не в цих дрібничках, а в тому, що дітям зі мною цікаво!" Так, без сумніву, взаємна симпатія між учнями і вчителем надзвичайно важлива. Однак не можна забувати, що ці самі діти на наступному уроці 45 хвилин сидітимуть у не провітреному приміщенні, не відпочили на перерві, не побігали. А без цього розумова працездатність знижується. Звичайно, вони не дорікатимуть цій вчительці за те, що саме "завдяки їй" вони отримали нижчі оцінки за контрольну, яку писали відразу після її уроку. Навіть найпрекрасніші стосунки з дітьми не мають відволікати увагу вчителя від інших важливих моментів шкільного життя. Вчитель, переповнений емоціями захоплення і надмірного милування своїми учнями, який при цьому забуває про інші свої обов'язки, справді викликатиме осуд колег.
Загалом стосунки молодої людини з колективом можуть складатися на таких рівнях (за М. І. Милославовою):
1) зрівноваження, змістом якого є встановлення рівноваги між середо-вищем й індивідом. Індивід ознайомлюється зі специфікою діяльності, встановлює соціальні контакти;
2) псевдоадаптпація - зовнішнє пристосування при внутрішньому неприйнятті норм і цінностей середовища;
3) пристосування - взаємне визнання середовищем та індивідом ціннісних орієнтацій одне одного;
4) уподібнення - процес, що характеризується повною психологічною переорієнтацією індивіда.
Що можна порадити молодому вчителеві, який загострено сприймає ускладнення у стосунках з колегами?
1. Система відносин, що склалася в будь-якому педагогічному колек-тиві, - явище досить стійке, інертне. Подумайте про це, перш ніж намагатися щось змінити. Починайте з такої установки для себе: "Люди, які працювали тут до мене, якими б помилковими і застарілими не здавались мені їхні погляди, сформували їх під впливом якихось невідомих мені, але, безумовно, важливих обставин. Крім того, вони мають реальний досвід, якого мені ще бракує". Ця порада зумовлена тим, що нерідко молоді вчителі надто критично ставляться до діяльності старших колег, вишукують у них недоліки (а тому схильні блокувати, відкидати їхні критичні зауваження на свою адресу). Це загрожує низкою психологічних "втрат" для самого новачка:
- образивши ваших колег огульним запереченням їхньої професійної компетентності, ви залишаєтеся в ролі одинака. Чи вистачить у вас сил, щоб нормально почувати себе в ізоляції, протистояти думці колективу, переживати додаткові негативні емоції? Пам'ятайте: послідовність власної позиції, стійкість переконань не доводять на словах. Нехай головним критерієм буде ваша справа, і поки ви самі не досягли кращих результатів, ніж у тих, кого ви критикуєте, не поспішайте з критикою;
- непоказний зовні
Loading...

 
 

Цікаве