WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

сльози, ти говорила, як непривітно поставилися колеги до твоїх спроб щось змінити в школі, як старі вчителі протидіяли твоїм пошукам, не пробачаючи жодної похибки. Не склалися і стосунки з дітьми - всі зусилля будувати взаємодію з ними нагуманістичних засадах не давали помітних результатів. Вони не виконували домашніх завдань, зухвало поводилися на уроках, зовсім не зважали на педагогічний авторитет Юлі. Улюблена математика, яку Юля із захопленням вивчала і в школі, і в інституті, вкрай збідніла - всі проблеми уроку зводилися до змісту підручника, глибокі Юлині знання нікому не були потрібні. Замість цього доводилося займатися безліччю дрібних, виснажливих справ, що відбирали увесь час, і саме за їх невиконання їй постійно дорікали.
Ще багато-багато дрібних і великих образ накопичилося в Юлі - і на школу, і на інститут, який не підготував її до реальних випробувань.
А ще через рік ми дізналися, що Юля пішла зі школи розчарована, втративши віру в педагогіку.
Сергій. Він вирізнявся з-поміж студентів нестримною потребою в само-розвитку. "У школі, - говорив він, - потрібен всебічно розвинений учитель. Я буду не тільки навчати дітей історії, а ще більше вчитиму їх життя. Кожен урок - це моральне відкриття, внутрішнє захоплення!"
Нестримна енергія давала змогу впоратися з усім: і навчатися на "відмінно", і брати участь у студентському театрі, і серйозно займатися музикою, і приділяти увагу спорту. На останньому курсі він, корінний житель міста, марив сільською школою: "Я хочу поїхати в село - тільки там учні всі на виду, там може бути справжній контакт, спорідненість душ між учителем і учнями!"
Призначення, на перший погляд, цілковито відповідало його мріям. Школа, в яку він потрапив, мала добру репутацію, керував нею молодий директор, колектив учителів за багатьма відгуками підібрався сильний.
Неприємності почалися незабаром. Побувавши на уроці в учительки, яку в колективі вважали взірцем, Сергій був не в захваті:'"Діти на уроці неактивні, руки підносять, лише коли цього вимагає вчителька, яка поводиться як диктатор, придушує прагнення до самостійності, творчого пошуку. Так, учні дають чіткі відповіді, але чи можна це вважати справжнім педагогічним результатом?" Така оцінка стала відома вчительці, та й сам Сергій не приховував, що не згодний з її методами роботи. Ображена, вона, у свою чергу, влаштувала "ревізію" його уроків. її шокувало, що знання дітей фактично не контролювалися, уроки проводилися як дискусія, оцінки ставилися будь за що, за будь-яку непідкріплену знаннями думку. Чіткої методичної лінії поведінки вчителя на уроках не було, він часто імпровізував, відхилявся від програми. Знання учнів виявилися фрагментарними, уривчастими, не пов'язаними між собою. В цілому програма не виконувалася у повному обсязі, виявилося значне відставання. "Зухвалого і недисциплінованого вискочня" взяли під суворий контроль. На його уроки зачастили директор, завуч, колеги. Стосунки остаточно ускладнилися. Зрештою, за взаємною згодою Сергій перейшов до іншої школи. Там історія з незначними варіаціями повторилася. Лише на четвертому місці роботи Сергію вдалося встановити відносно спокійні взаємини з колегами - там не було претендентів "на особливу педагогічну позицію", і людина з оригінальним, нестандартним підходом припала всім до душі. Та й сам Сергій за цей час помітно змінився, збайдужів до кардинальних реформ, став суворіше ставитися передусім до себе та своєї роботи.
Ми навели приклади екстремального розвитку адаптаційного процесу. Проте буває і так, що зовнішніх ускладнень начебто й немає, але адаптацію навряд чи можна назвати благополучною. Пояснімо це на такому прикладі.
Минає два-три роки після закінчення педагогічного навчального закла-ду. Відвідуємо уроки своїх недавніх вихованців під час практики і з гіркотою констатуємо, що стилем їхньої роботи став авторитаризм, причому ще відчутніший, ніж у тих учителів, яких вони раніше гостро критикували, їм вже заважають на уроці прояви дитячої уяви, нестандартного мислення, дратує прагнення учнів висловити власні думки. Спілкування з дітьми обмежується однобічним впливом педагога, втрачається взаємодія, вчитель орієнтований на "посереднього" учня, йде ламання "незручних" характерів. Ця підміна педагогічних поглядів і переконань доволі часто відбувається непомітно для самого вчителя, який і надалі впевнений, що хто-хто, а він працює в річищі найпрогресивніших форм.
Можуть бути й інші варіанти незадовільної адаптації, наприклад переміщення інтересів учителя в іншу сферу. Приїхала на кафедру в рідний інститут недавня випускниця. Працює в сільській школі, їй там подобається. "Ну, як тобі працюється? - зацікавлено запитують її педагоги. - Що з твоїх намірів вдалося реалізувати? Пам'ятаєш, як ти мріяла давати яскраві, цікаві уроки?" -"А що можна зробити? Посібників бракує, методичних матеріалів майже нема. Але нам дали будинок, садиба гарна, поруч зі школою, ходити на роботу недалеко". "Ну, а педагогічний колектив? Чи є однодумці?" - питають далі. -"Та що там колектив? Кожен сам по собі. Зате ми на городі тепличку збудували, своє господарство завели". - "А як діти? Чи зацікавилися твоїм предметом, чи вдалося встановити з ними контакт?" - "Та діти як діти, різні. А ось огірки й помідори у нас раніше за всіх на селі дозрівають".
Звісно, можна поіронізувати з цієї вчительки, хоча життя нині таке, що дехто з місцевих учителів їй відверто позаздрить. Але на психологічному рівні розгляду її стосунків з професійною діяльністю їй можна тільки поспівчувати. Бо через кілька років робота стане їй тягарем, адже її головні життєві цінності - поза межами школи. Щохвилини вона прагнутиме позбутися зайвого клопоту, скоріше закінчити уроки, піти додому. А діти, їх зацікавленість, допитливість, прагнення отримати додаткові знання її дратуватимуть. Але ще більше треба поспівчувати дітям, які мають байдужого вчителя, що нерідко своє роздратування переносить на них.
У подібних випадках учені кажуть: відбувається відчуження людини від професійної діяльності, редукція - не людина оволодіває її змістом, а зміст збіднюється таким чином, що з ним може впоратися навіть пасивний або недостатньо підготовлений учитель. При цьому труднощі як такі перестають відчуватися, оскільки молодий педагог, професійно регресуючи, нерідко може їх просто не усвідомлювати. Такий учитель не прагне підвищувати свою професійну майстерність, оскільки в системі його професійних відносин зміст цієї діяльності збіднюється настільки, що він вважає себе цілком компетентним.
Процес адаптації, який відбувається незадовільно, може створювати настільки значне навантаження на людину та її подальший розвиток, що порушується структура зв'язків між окремими складовими особистості. Виникає явище деструктурування особистості. Психологи довели, що деструктурування може бути позитивним явищем у житті людини, бо являє собою необхідний момент
Loading...

 
 

Цікаве