WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

структурними компонентами адаптивного середовища (предметно-діяльнісна,особистісна адаптація до соціально-психологічного клімату колективу і до домінуючих у ньому настроїв, ціннісних орієнтацій, особливостей міжособистісних стосунків, стилю керівництва й системи ролей, що випливають із соціального статусу цього працівника тощо).
Період адаптації молодої людини після закінчення вищого навчального закладу до професійної діяльності цілком справедливо вважається дуже важким, бо в цей час адаптація йде в багатьох напрямках. Тому він характеризується стрімким зростанням напруженості праці та самопочуття. Потрапляючи в принципово інші умови, людина гостро реагує на зміни і на фізіологічному, і на психічному рівнях. Не будемо зупинятися на першому, хоча він і відіграє важливу роль у детермінації психічного рівня. Досить сказати, що в період адаптації значно зростають енергетичні витрати організму, помітно виявляються фізіологічні збої. В умовах високих навантажень функціональні системи повільніше повертаються до норми, а подолання незначних ускладнень набуває більш високої фізіологічної "ваги", негативно впливає на загальний стан організму і психічне життя людини.
На психологічному рівні адаптація виявляється як відчуття внутріш-нього дискомфорту, невпевненості, зростання психічної напруженості, підвищення тривожності, явний або прихований конфлікт із соціальним оточенням. За психологічним змістом виокремлюють такі варіанти взаємодії людини з новим середовищем та її наслідки:
- передадаптація - пристосування до майбутнього, до уявлюваних ситуацій, формування психологічної установки на адаптацію. Типовим видом такої передадаптації є навчання у вищому навчальному закладі, де людина переважно на теоретичному рівні оволодіває змістом діяльності, завершує своє професійне самовизначення, набуває первинного досвіду розв'язання професійних проблем;
- дезадаптація - відвикання від звичних умов життя. Будь-яка людина, яка потрапляє в нове середовище, вже має досвід пізнання та перетворення, певну систему відношень. Але в нових умовах цей досвід не може допомогти розв'язати питання, що виникають, а система відношень не відповідає об'єктивним реаліям. Цей стан невідповідності наявних резервів людини ситуації її життя й визначається як дезадапто-ваність;
- реадаптація - відвикання від одних "нових умов" життя, але таких, що вже стали певною мірою звичними, та призвичаєння до інших. Так, студенти вже пройшли кілька періодів адаптації: вступ до школи, перехід від початкових класів до середніх, вступ до вищого навчального закладу. І щоразу виникала потреба наново виробити засоби пізнання та вирішення типових ситуацій, пристосуватися до нового змісту та умов діяльності;
- дисадаптація - неадаптованість, нездатність пристосуватися до нових умов соціального середовища. В літературі цей термін зустрічається рідко, замість нього використовують поняття дезадаптації, яким визначають недиференційовано стан невідповідності людини вимогам середовища. Безумовно, введення поняття дисадаптації значно уточнює особливості процесу адаптації, бо локалізує увагу саме на тому, що адаптація відбувається незадовільно.
Психологічна адаптація, у свою чергу, має кілька напрямів, за якими відбувається перебудова системи відношень і засобів взаємодії індивіда з іншими людьми.
1. Включення в нову систему діяльності, що характеризується низкою принципових відмінностей від усього попереднього періоду життя. Виникає потреба оволодіти новим алгоритмом дій, який до того ж відрізняється принципово новою спрямованістю. Так, якщо раніше, в школі або вищому навчальному закладі, діяльність учня, студента була зорієнтована на присвоєння (інтеріоризацію) знань, умінь, навичок, тобто мала переважно егоцентричний характер, то в професійній діяльності вона вже зорієнтована на зовнішні дії, екстеріоризується. Починається віддача накопиченого раніше пасивного потенціалу. Принципово іншими стають також організаційні характеристики діяльності:
- змінюється робоче навантаження: воно набуває вигляду не неупорядкованого, хаотичного оволодіння значним обсягом інформації, а дозованої, ретельної переробки незначної кількості відомостей, фактів, правил. До того ж, якщо раніше вимагалося переважно відтворення на-вчального матеріалу для викладача і демонстрація його розуміння "для себе", то тепер потрібно постійно стежити за його доступністю "для інших";
- значно розширюється спектр виконуваних дій - якщо раніше вони охоплювали здебільшого роботу над знаковими системами (усно чи письмово наданою інформацією), то тепер стають переважно предметними та соціальними;
- зростає число параметрів, які утримуються водночас у сфері актуального усвідомлення, що відображає поліфункціональний за своєю сутністю характер діяльності вчителя (напрямки виховання, навчання, розвитку окремих учнів і колективу в цілому, самоконтроль, виконання організаційних завдань та ін.). При цьому виявляються дії, які раніше, у процесі навчання у вищому навчальному закладі, не передбачалися. Заповнення шкільної документації, організація дозвілля школярів, створення або поновлення предметного кабінету та інше несподівано починають забирати основний час молодого вчителя, який сподівався, що він займатиметься тільки викладанням свого предмета;
- змінюється система контролю над діяльністю: від звичної звітності у формі заліків та іспитів за обсягом відтворюваного навчального матеріалу вона переходить до якісних характеристик діяльності за принципово новими критеріями. Характер контролю стає аритмічним й епізодичним за зовнішніми формами (адже не на кожний урок приходять перевіряючі - директор або колеги), але в ньому істотно зростає частка самоконтролю, який в оптимальному варіанті має стати провідним компонентом у визначенні ефективності власної діяльності.
2. Включення у нову систему соціальних відносин супроводжується передусім зміною рольових позицій. Адже в школі і вищому навчальному закладі колишній учень чи студент був найчастіше в ролі "дитини", якою всі опікуються і яку контролюють. Його повчали, йому давали поради, не дозволяли відхилятися від головної життєвої лінії - навчання. Тепер молодий учитель одразу переходить на позицію людини, яка має відповідати не тільки за себе, а й за інших, сама приймати рішення, координувати, повчати, наставляти, давати поради.
Особливості нової позиції:
- зміна референтної групи, причому якщо на всіх попередніх етапах життя соціальне оточення було відносно однорідним за віком і життєвим досвідом, то педагогічний колектив часто являє собою доволі дифе-ренційовану групу, в яку мають "вписуватися" індивідуальні, вікові та цільові відмінності вчителів різних поколінь і спеціальностей;
- взаємодія водночас у різних "площинах", у кожній з яких молодий учитель мусить грати різні ролі: відповідальної людини (з дітьми), співрозмовника, консультанта (з їхніми батьками), тоді як
Loading...

 
 

Цікаве