WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

учнівський колектив з його специфічними ознаками та власними тенденціями розвитку. Таке одночасне двовимірне бачення приходить з досвідом, якщо вчитель прагне його досягти. При цьому вкрай важливим є власний розвиток учителя. Відбувається начебто зустрічний рух - не тільки зміна окремих учнів та стосунків між ними під впливом нового вчителя, а й зміна самого вчителя, в життя якого як значущий об'єкт входить ця соціальна спільнота. Адже професія вчителя передбачає постійні адаптаційні процеси: кожен учень, кожен клас очікує від учителя певних якостей, і якщо їхні сподівання не справдилися, "замикається" від взаємодії з ним. Тому вчитель має бути постійно готовий до певного діапазону змін, водночас зберігаючи певний індивідуальний стрижень (цілісність особистості, самоповагу, те, що становить найкращі риси його індивідуальності, моральні норми, життєві та професійні принципи), за межами якого самовідчуття власної ідентичності починає зникати. Завдання будь-якого вчителя у процесі адаптації - зберегти незмінним це особистісне ядро і водночас набути здатності до доцільних варіативних самовиявів у конкретних ситуаціях соціальної і професійної взаємодії. А цього можна успішно досягти тільки за умови компетентного подолання бар'єрів, що розділяють учителя й учнів. Сподіватися, що ці бар'єри долатимуться зусиллями самих учнів, марно, тому основну відпо-відальність за це повинен брати на себе вчитель.
Емпіричнимкритерієм завершення адаптації до учнівського колективу можна вважати прагнення вчителя продовжити спілкування з учнями. Якщо після закінчення уроку педагог не поспішає до вчительської, якщо вдала ідея, цікавий факт викликають першу думку: "Про це обов'язково слід розповісти дітям", якщо несподівана відміна уроку засмучує, отже, адаптація до учнівського колективу вже відбулася.
5. Адаптація до змісту педагогічної діяльності
Звернімося знову до тих учителів, про яких ішлося раніше. Спробуймо їх очима поглянути на зміст професійної діяльності.
Для Веніаміна робота - це насамперед засіб самоутвердження, досягнення високого рівня прийняття з боку навколишніх. Будь-яка подія його шкільного життя рефлектується ним ніби в двох планах. З одного боку, він обмірковує її відповідно до загальних цілей та завдань педагогічної діяльності, яких він суворо дотримується. Він прагне якомога точніше виконувати ці завдання відповідно до засвоєних нормативів, але відхилення, що виникають, хвилюють його з іншого боку: як це сприймають та оцінюють колеги. Тому будь-яка невдача, помилка лякає його, він прагне зробити так, щоб про неї не довідались інші педагоги. Його мрія - щоб усі вважали його педагогом, який успішно долає будь-які труднощі.
Для Лесі зміст професійної діяльності також начебто відступає на другий план. У будь-яких подіях для неї найважливіше те, як вона виглядає в очах інших. Це прагнення, як і в попередньому випадку, породжується потребою у визнанні, тільки у Веніаміна ця потреба позбавлена романтичності, натхненності, більш раціональна, ніж емоційна, дистанційована. Леся ж прагне досягти з боку як учнів, так і вчителів емоційної приязні, подобатись їм як людина.
Отже, і для Лесі, і для Веніаміна завершенням процесу адаптації буде визнання з боку навколишніх (насамперед компетентних колег), наявність постійних доказів своєї значущості в житті інших людей. Зміст професійної діяльності є засобом, що забезпечує соціальне визнання.
Для Марини найважливішим є отримання реального результату - зацікавлення дітей математикою. Заради цього вона готова на все: їй байдуже, як сприймають її на перших етапах учні, вчителі, вона ладна заглушити своє самолюбство, проковтнути будь-яку образу, аби привернути увагу учня до свого предмета. В неї нема обмеженого ставлення до вибору засобів, абсолютизації вимог програми, незмінного алгоритму дій. Вона може знехтувати в певних межах навчальним планом, замінити програмний урок нетрадиційним (конкурсом, вікториною) або всі 45 хвилин займатися розв'язуванням цікавої задачі. Завершенням адаптації для неї є цілковита впевненість у тому, що її предмет став значущим для учнів, що вона достатньо володіє методами викладання, щоб подолати будь-які труднощі, що виникають у дітей у процесі вивчення її предмета.
Ольга вбачає зміст своєї роботи в наданні учням постійної підтримки, вона прагне допомогти дітям, позбавити їх зайвого болю, розчарування. І на уроці, і в позаурочний час вона фіксує ознаки емоційного неблагополуччя дитини, виявляє проблеми, що її турбують, намагається їх розв'язати або принаймні послабити. Вона постійно готова взяти на себе відповідальність за чужу долю, допомогти - в цьому для неї головний зміст педагогічної діяльності. Для неї адаптація завершується тоді, коли вона відчуває довіру до себе з боку учнів та колег, до неї звертаються з особистими проблемами, очікують допомоги.
Для Олега сутність педагогічної професії полягає в тому, що вчитель є головним носієм істини для учнів, повністю керує подіями їхнього життя в обумовлених професійними вимогами межах. Відповідно до цього він і реалізовує зміст своєї діяльності, а саме: ставить дозовані вимоги до учнів, поступово просуває дітей у їх розвитку. Ці вимоги регламентують усі сторони життя: вивчення предмета, характер міжособистісних стосунків, форми поведінки, темп індивідуальних змін. "Я задаю тобі певні орієнтири розвитку і забезпечую найкращі умови для цього, - немовби каже він учневі. - Ти повинен досягти відповідного рівня, а моя оцінка фіксує ступінь виконання тобою моїх вимог. Ти не можеш не погоджуватися з моїми вимогами, бо я досвідченіший за тебе, я бачу, в якому напрямі ти маєш розвиватися надалі". Для нього ситуація шкільного життя стає сприятливою, коли його дії не викликають опору з боку дітей.
Щодо Жені нагадаємо: професію вчителя вона обрала для того, щоб утвердити свою особистісну оригінальність, винятковість, а потім розчарувалась у виборі, проте змінити щось не має ні сил, ні бажання. В неї є два потенційно можливих варіанти адаптації, за яких її ситуація може або поліпшитися (повна адаптація), або хоча б стати менш болісною (часткова адаптація). Зрештою, вона може знайти себе в багатогранному шкільному житті, зробити спробу подолати бар'єр відчуження, стати визнаним лідером позаурочної роботи (саме там її таланти можуть розкритися). Або вона може залишитися на певній дистанції від шкільного життя, формально виконуючи обов'язки, при цьому саме збереження позиції "невдахи" стане для неї псевдо засобом самоутвердження (не треба нічого робити, змінювати, але можна підвищити інтерес до себе інших людей, виступаючи в ролі жертви обставин). Безумовно, перший варіант є найсприятливішим як для самої Жені, так і для учнів, бо в іншому разі ситуація розв'язується на ілюзорному рівні, залишаючись у своїй сутності формою дисадаптації.
Аналогічна цьому варіантові вихідна позиція - виконання зовнішньо заданої програми як умова
Loading...

 
 

Цікаве