WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Колектив школярів як об'єкт системного аналізу - Реферат

Колектив школярів як об'єкт системного аналізу - Реферат

життя. Проте для цього на своєму життєвому шляху вона має увійти принаймні в одну соціальну групу, що досягла рівня розвитку справжнього колективу, бо інакше в неї розвиватиметься егоцентризм - форма індивідуальної відокремленості, за якої власне "Я" стає домінуючим центром усіх життєво значущих систем.
Саме виникнення на певному рівні інтеграції окремих осіб нового феномену - колективного життя з притаманними йому новими соціально й індивідуально значущими якостями - зумовлює виховний вплив колективу, який реалізується без будь-якого насильства з боку інших членів та опору з боку особистості. Особистість, ідентифікуючи себе з колективом, делегує йому право на оцінку своєї поведінки та, за потреби, її коригування без додаткового психологічного захисту.
А. С. Макаренко твердив, що саме за допомогою колективу педагогіка отримує можливість створення методу, який, будучи загальним і єдиним, водночас дає змогу кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність. Ставлячи перед собою завдання виховати окрему особистість, "...ми повинні думати про виховання всього колективу. На практиці ці два завдання і будуть розв'язуватися тільки сукупно і тільки у загальному прийомі. В кожний момент свого впливу на особистість ці впливи обов'язково мають бути і впливом на колектив. І навпаки, кожне наше доторкання до колективу обов'язково буде і вихованням кожної особистості, яка входить у колектив" (Макаренко А. С. Собр. соч.: В 8 т. - Т. 4. - С. 46-47).
У цьому висловлюванні чітко виявляється системна діалектика: система реагує на події як певна цілісність, і що вище рівень ЇЇ інтеграції, то сильніше виявляються в кожній окремій реакції системні якості.
3. Положення про ієрархічну будову системи цілком узгоджується з фактами соціальної психології про те, що позиція будь-якої особи в колективі може перебувати на різних рівнях. Є лідери (ті, що перебувають на верхніх рівнях системи), є особи, які не мають достатнього визнання, і є "аутсайдери". Перебування на найнижчих рівнях колективного життя не завжди означає відсутність впливу цих учнів на загальну систему стосунків, просто цей вплив дещо інший. Учні, які перебувають на вершині ієрархії, найчастіше виконують функцію керування, тоді як представники середніх та нижніх поверхів - функцію реалізації рішень, що приймаються. Таким чином, перші мають більше можливостей для впливу на функціонування колективу як системи, до того ж кожен з них може виступати в межах того чи того системоутворювального чинника (діловий лідер, емоційний, лідер у позанавчальному спілкуванні чи відпочинку). Найчастіше індивідуальність кожного лідера вдало інтегрується в структуру колективного життя, хоча непоодинокі й випадки, коли учень, який адаптується до нового колективу, прагнучи посісти лідерську позицію, або вступає в конфронтацію з уже наявним лідером, або пропонована ним системоутворювальна ознака, не зна-йшовши підтримки, відкидається колективом, а разом з нею відкидається й індивід. Це триватиме доти, доки він зможе налагодити хоча б первинні позитивні зв'язки з іншими членами, тоді колектив буде здатний його "переоцінити" і включити в свою структуру.
На нижчих щаблях системи помітнішим є неузгодження колективних вимог та індивідуальності дитини. Це зумовлює такі можливі варіанти її поведінки:
а) учень прагне вирватися з-під впливу системи, яка не прийняла його або ж пропонує йому рівень і якість стосунків, що не відповідають його запитам та очікуванням. Тоді він опирається будь-якій спробі колективу включити його в колективне життя (знецінює для себе цю систему, захищається від її впливу), шукає для себе іншу систему, яка компенсує незадоволені потреби в статусі, лідерстві або характері стосунків;
б) хоче у будь-який спосіб увійти в систему, яка продовжує його недооцінювати, для чого часто обирає неадекватні засоби, прагнучи "надати собі більшої ваги": поведінка стає неприродною, приймаються та реалізуються вигадливі, екстравагантні форми самовияву, спрямовані на те, щоб здивувати, звернути на себе увагу оточення.
Навіть у добре організованому колективі, де склалася чудова ефектив-на ієрархія стосунків, що задовольняє всіх (передусім учителя, який небезпідставно пишається тим, як чітко працює його клас), постійна зафіксованість учнів на суворо визначеному ієрархічному рівні може згодом стати на заваді подальшого розвитку і колективу, і окремих його членів. Постійні формальні лідери класу можуть набути таких якостей, як зарозумілість, небажання зважати на інтереси своїх товаришів, ураховувати їхню думку під час прийняття рішень. Постійні ж виконавці втрачають ініціативу, звикають до позиції ведених. Фіксація окремих учнів на верхніх щаблях може спричинити появу своєрідної "вищої касти", тоді як звичне ігнорування потреб і прагнень виконавців формує зневажливе ставлення до них і як до особистостей.
Можна заперечити, що за таких умов колектив втрачає право так називатися, стає внутрішньо дезінтегрованою спільнотою. Однак чітко зафіксувати, в який момент колектив стає своєю протилежністю, неможливо. Тут слід приділити більшу увагу не пошукам відповідних термінів, а шляхам подолання негативних тенденцій у дитячому колективі.
Саме на цьому аспекті особливо наголошував А. С. Макаренко. Він боровся насамперед проти зупинення розвитку колективу, жорсткої фіксації його структури. Найефективнішою формою в організаційному житті колонії та комуни, якими А. С. Макаренко керував, виявилися збірні загони, які він вважав своїм найважливішим виховним винаходом. Ці загони допомагали формувати згуртований колектив, у якому "...була трудова й організаційна диференціація, демократія загальних зборів, наказ і підпорядкування товаришеві за повної неможливості виникнення "командної частини" [Т. 3. - С. 140]. Система збірних загонів дозволяла "пропускати через командні функції" практично всіх вихованців, давала "можливість постійним загонам не замикатися у своїх межах. Завдяки раді командирів і чергуванню по колонії як виконавчому органу ми маємо можливість зв'язувати всі загони в єдиний колектив" [Т. 1. -С. 51]. Цей прийом не тільки давав змогу змінювати ранги членів колективу, повніше розкривати перед вихованцями сутність і зміст соціальних стосунків різного рівня складності й відповідальності, а й забезпечував пересування вихованців у ієрархічній структурі (використовуючи термінологію самого А. С. Макаренка, - з "болота" в резерв "активу"), задавав індивідуальні перспективи розвитку кожної дитини.
4. У свою чергу, колектив як система не існує ізольовано, а входить до інших систем. Найближчою до нього є система "вчитель - клас", далі - "клас - інші класи", "педагогічний колектив школи - клас", "район - школа" таін. Входячи в іншу, загальнішу систему, учнівський колектив зберігає свої якісні особливості, однак значущими для цієї ширшої системи виявляються лише деякі з них. Що вище рівень узагальнення, то абстрагованішими від конкретних осіб та їх безпосередніх дій і вчинків стають ці особливості. Слід ураховувати, що в цих узагальненіших системах з'являються і домінують вже інші системоутворювальні чинники, формуються не тільки вертикальні, а й горизонтальні структури (наприклад, група паралельних класів; усі учнівські колективи школи; всі
Loading...

 
 

Цікаве