WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Засоби педагогічної діяльності - Реферат

Засоби педагогічної діяльності - Реферат

рецепту дії начебто знімає з неї відповідальність: у разі невдачі вона завжди може звинуватити радника. Тому можна не докладати зусиль до розв'язання життєвої проблеми, обмежившись запропонованою "рецептурою". Зрештою, слід завжди враховувати, що той, хто дає рекомендації, формулює їх відповідно до власного розуміння подій та здатності розв'язати це питання, проте реалізовувати їх доведеться іншій людині. Тому вони можуть бути для неї недоцільними;
5) нотація, логічна аргументація: "Ти маєш подивитися на це з іншого боку", "Тобі це доручили, чому ж ти не виправдав довіри?", "У твоєму віці я себе так не поводив". Звертаючись до подібних форм, учителі забувають, що в учня відповідна подія може бути афективно переобтяженою, він не може об'єктивно сприймати логічні докази.
Негативно порівнюючи учня із собою або іншими чи висловлюючи недовіру до особистісних якостей, вони посилюють емоційність ситуації, чим ще більше знижують здатність дитини до адекватного, повноцінного сприймання та усвідомлення логіки зауважень;
6) осуд, критика, незгода, звинувачення: "Як же ти міг так погано вчинити?", "Те, що ти зробив, не витримує жодної критики", "У мене більше немає сил з тобою сперечатися", "Все це трапилося виключно через тебе". Будь-яка особистість прагне позбутися негативної інформації про себе і, якщо ця інформація надається прямо, скоріше відмовиться її сприймати в повному обсязі, ніж почне виправляти свою поведінку;
7) похвала, згода: "І як воно в тебе так добре виходить?", "Крім тебе цього не зможе зробити ніхто". Безумовно, це стосується не тих ситуацій, коли учень справді заслуговує на похвалу. Йдеться про так звані маніпуляції, коли вчитель за допомогою відповідних прийомів хоче увійти в довіру до учня. Проте дитина дуже чутлива до фальші, і якщо вона зрозуміє, що педагог нещирий, спілкування буде порушено. Слід також пам'ятати: якщо в дитини неадекватно занижена самооцінка, то навіть щира, відверта похвала в прямій формі нею відкидатиметься ("Він мене навмисно хвалить, бо жаліє або чогось від мене хоче");
8) лайка, необгрунтоване узагальнення, приниження: "Теж мені, геній", "Ти завжди погано поводишся", "Ти навмисне так робиш, щоб мені увірвався терпець". У таких ситуаціях дитина прагне позбутися саме узагальнення, вона починає або виступати проти звинувачення, або відчуває образу;
9) інтерпретація, аналіз, прагнення продіагностувати: "Я бачу, ти сам шкодуєш"; "Ти кажеш це навмисне", "Я знаю, чому ти так поводишся". Тут учень може відчувати, що йому нав'язують чужу думку, й обстоювати своє право на власне розуміння подій, протестувати проти втручання у його внутрішній світ;
10) заспокоєння, співчуття, розрада: "Наступного разу все буде інак-ше", "Я теж відчував щось подібне", "Всі припускаються помилок", "Я прагну тебе підтримати". Подібні дії потрібні кожній людині, однак найефективніші вони тоді, коли учень гостро переживає свою невдачу або біль від ситуації, що склалася, і не може погодитися, що замість її розв'язання йому пропонують заспокоїтись. У таких випадках ситуація може ще більше погіршитись. Бо якщо вчитель, запропонувавши учневі свою підтримку або співчуття, у відповідь отримає негативну реакцію, він сам починає ображатися: "Чого це ти на мене кричиш, адже я хотів тобі допомогти. Ти невдячна людина", - і замість допомоги тільки посилює травму;
11) з'ясування, запитання: "І хто тебе навчив так робити?", "Якщо ти так поводишся сьогодні, чого ж від тебе можна чекати надалі?" Подібні риторичні запитання не потребують відповідей, тому в учня цілком справедливо складається враження, що насправді вчителя не цікавлять його проблеми або переживання, він не хоче його зрозуміти;
12) уникнення проблеми, відволікання уваги, жарт: "Та викинь ти це з голови", "Краще поговоримо про інше", "Знайшов через що хвилюватися", "Ти так переживаєш, начебто світ руйнується". Тобто учень розуміє, що вчителя його проблеми або не хвилюють, або він вважає їх занадто дрібними, або сприймає самого учня як маленьку дитину, яка не розуміє світу. У будь-якому разі він прагне зберегти самоповагу.
Здавалося б, перераховано всі засоби, за допомогою яких люди спілку-ються й намагаються допомогти один одному. Може навіть виникнути сумнів: про що взагалі можна розмовляти, як виявити співчуття, заспокоїти людину, якщо всі традиційні шляхи ведуть до нерозуміння? Однак є дуже прості, проте ефективні прийоми. Передусім слід дати співрозмовникові можливість розповісти, що його хвилює, а для надання йому допомоги використовують такі засоби: уточнення ("Я хочу перевірити, чи правильно я тебе зрозумів, будь ласка, повтори ще раз"), перефразування ("Як я зрозумів, ти маєш на увазі, що..."), відображення почуттів ("Мені здається, я розумію, що ти відчуваєш при цьому"), резюмування ("Якщо підсумувати те, що ти сказав..."). На перший погляд ці засоби майже не відрізняються від наведених вище "саботажників спілкування", але так лише здається. Головна відмінність - у сутності висловлювань. У першому випадку вони імперативно нав'язуються співрозмовникові як істина, що не підлягає критиці, і той повинен приймати її без сумніву. В другому - людина висловлюється "від себе", тобто показує партнерові, що це тільки її власне розуміння, але вона може й помилятись, а тому готова до зміни своїх думок, ставлень, оцінок, висновків. Отже, увага співрозмовників спрямована на пошук взаєморозуміння, діалог, а не на самоутвердження через ситуацію взаємодії. їхні дії допомагають конкретизувати зміст спілкування, свідчать про взаємну повагу, прагнення зрозуміти сутнісні потреби, не дозволяють підмінити проблему ставленням до неї, орієнтують на пошук конструктивних рішень тощо.
Поряд з локальними прийомами ("мікрозасобами"), що допомагають спілкуванню, є особливі технології, використання яких також значно полегшує розв'язання педагогічних завдань. Корисною є так звана тех-нологія контактної взаємодії, яку доцільно використовувати щодо "важких" партнерів у спілкуванні. Автор цієї технології Л. Б. Філонов радить учителеві застосовувати її у стосунках з підлітками. Послідовна реалізація цієї технології дає змогу подолати вороже ставлення, поступово підвести співрозмовника до резонансу в спілкуванні. Реалізуючи її, доросла людина досягає ефективної взаємодії навіть усупереч первинному опору підлітка, поступово зменшує цей опір. Наведімо цю методику як ефективний засіб професійної діяльності вчителя.
Насамперед учителеві слід усвідомити такі вихідні положення.
1. Довірливе спілкування не можна нав'язати, воно має виникнути як природне бажання іншої сторони. Це положення дуже важливе саме для педагогів, бо їхня професійна діяльність призводить до виникнення хибної установки на партнера (учня,вихованця) як на людину, яка має бути готова до спілкування, сприйняття педагогічного впливу будь-коли, незалежно від свого стану, небажання спілкуватися з її боку розглядається як істотна провина.
2. Процес контактування проходить у своєму розвитку певні етапи. Затримка або спроба перескочити будь-який з них може зруйнувати контакт, навіть якщо він виник, остаточно зашкодити взаємодії. Інколи вчителі вважають: якщо вони добре ставляться до учня, то він повинен завжди слухняно сприймати педагогічні вказівки, незалежно від того, в якій
Loading...

 
 

Цікаве