WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Елементи системного підходу в діяльності вчителя - Реферат

Елементи системного підходу в діяльності вчителя - Реферат

системних моделей.
Є системи, які чітко відокремлюються від середовища. Такими систе-мами, наприклад, вчені вважають так звані чорні діри у Всесвіті, тобто концентровані гравітаційні згустки, що поглинають будь-які інші об'єкти, навіть світлові потоки. Такою закритою системою може бути і людське суспільство, і навіть окрема людина (наприклад, аутична дитина). Проте ця відокремленість не є абсолютною, повною, вона тільки значно вища, ніж у "відкритих" системах, тобто тих, що зберігають здатність активно взаємодіяти з іншими.
Із включенням однієї системи до складу іншої вона певною мірою зберігає власну морфологічну, функціональну та системну цілісність. Однак, вступаючи в нову цілісність, первинна система стає водночас складовою нової системи, а тому бере участь у створенні й реалізації нових морфологічних, функціональних і системних зв'язків більш високого рівня. Якщо дослідника не цікавлять ці нові зв'язки і якості, що вони визначають, то вихідна система розглядається в теоретичній моделі як відносно відмежована й незалежна цілісність, а загальніша система (або системи) начебто "розчиняються" в безлічі об'єктів, що у цей момент не досліджуються.
5. Відносна цілісність (неподільність) кожного структурного елемента, можливість водночас розглядати його як якісно особливу систему. Будь-який об'єкт, навіть той, що є елементарним у побудові певної системи, у свою чергу, можна розглянути як окрему систему. Для такого розгляду потрібно виокремлювати вже інші складники, що, інтегрувавшись, створили цей об'єкт. Проте виокремлення відповідних складників як таких, що не діляться далі, також умовне. Найпоказовішим прикладом є атомно-молекулярна будова речовини, адже упродовж тривалого часу атом вважали найелементарнішою часткою, що далі не ділиться. І лише згодом науковці переконливо довели, що атом має складну структуру і його слід розглядати як сукупність інших структурних елементів (протонів, електронів тощо). Отже, цілісність кожного системного елемента також умовна, він також є складною системою.
6. Інтегративний ефект роботи системи як якісно особливий результат взаємодії окремих підсистем та елементів. У динаміці свого розвитку (інтеграції, укріплення своєї єдності) кожна система може проходити різні етапи, що відображають своєрідність зв'язків між її структурними елементами: від відносної незалежності (тобто залежності як певної тенденції розвитку) до жорсткої, однозначної детермінації і навпаки.
7. Наявність на кожному рівні ієрархічної будови системи (в окремих підсистемах) власних, локальних цілей. Тобто в межах кожної підсистеми можуть домінувати свої часткові (локальні) цілі, що не збігаються із загальносистемними. Інколи такі цілі можуть детермінувати напрям подій, протилежний розвиткові системи. Система зберігається тільки тоді, коли сукупна дія загальносистемного чинника є впливовішою, ніж локальні цілі.
8. Існування всередині кожної системи двох тенденцій інтеграції - вертикальної та горизонтальної. При аналізі системи за вертикальним зрізом найважливішим чинником є системоутворювальна ознака - вона є тим наскрізним "стрижнем", який діє на всіх ієрархічних рівнях, надає всьому інтегративному утворенню певної цілісності. На горизонтальному рівні саме локальні цілі забезпечують відносну незалежність підсистеми, збереження нею своєї якісної специфіки. Так, у будь-якій соціальній системі люди, які її утворюють, відрізняються за ступенем ієрархічності: статусним, матеріальним, професійним. Водночас на горизонтальному рівні вони є рівноправними особистостями, тобто правовий статус кожного громадянина в суспільстві (горизонтальна площина) має бути гарантовано захищеним, незважаючи на інші ієрархічні зв'язки і стосунки.
9. Входження кожного структурного елемента до безлічі систем. Одні й ті самі структурні елементи можуть водночас утворювати різні системи, що відрізняються за системоутворювальною ознакою та способом взаємодії (особливостями системних зв'язків, що виникають). При цьому кожна з цих систем може перебувати на своєму рівні розвитку, мати певний ступінь внутрішньої єдності (жорсткість зв'язків) та інертності (опір змінам). Так, одне й те саме підприємство водночас входить до якісно різних систем, які створюються за різними ознаками та на різних рівнях інтеграції: економічної, виробничої, організаційної, соціальної тощо (за показником розгляду); регіонального, місцевого, галузевого масштабів (за рівнем інтегрованості з іншими аналогічними системами); бути державним, акціонерним, приватним (за формами власності) і тому вступати в певні комплекси та ін.
10. Взаємозалежність окремих складових безлічі систем завдяки за-гальному структурному елементу. За відносної самостійності цих систем усі вони є взаємозалежними, відчувають взаємний вплив, оскільки пов'язані спільним структурним елементом (який в інших системах може бути водночас компонентом - підсистемою). Аналізуючи цей структурний елемент як частку певної системи, звичайно, можна абстрагуватися від усіх інших його системних зв'язків і якостей, однак при цьому втрачається ціла низка його (елемента) важливих ознак.
Наприклад, будь-яке психічне явище можна розглядати як елемент багатьох теоретичних систем: прояв узагальнених знань про структуру психічного життя абстрактної людини (складова загальної психології), показник тих змін, що відбуваються протягом життєвого шляху будь-якої людини (вікова психологія), факт життя конкретної людини в динаміці її розвитку (індивідуальна психологія), відображення змін, що відбуваються з людиною під зовнішнім впливом (педагогічна психологія, професійна психологія) і т. ін. Відповідно до того, в якому теоретичному ракурсі розглядатиметься явище, воно буде інтегруватися з іншими фактами, піддаватися відповідній смисловій та змістовній обробці, набувати інших акцентів, водночас зберігаючи свою первинну сутність (те, що відбувалося).
У практичному аспекті важливо, щоб завдяки наявності єдиної для кількох систем ланки (певного системного елемента або компонента) зміна подій у межах однієї системи слугувала засобом коригування іншої. Слід тільки пам'ятати* що такі зміни відбуваються опосередковано, тобто пряма дія на елемент у межах однієї системивикликає системно трансформовану відповідь у межах іншої.
11. Зміна типу взаємодії і взаємовідносин у системі, що впливає на характер детермінації. Усередині системи й у міжсистемній взаємодії змінюється характер взаємодії і стосунків, типовий для досистемного рівня. Передусім змінюється характер детермінації: з одновимірної вона стає багатовимірною (від однозначних зв'язків та закономірностей - до багатозначності, ймовірності). Істотно змінюється співвідношення між причиною та наслідком: якщо в досистемній логіці розглядаються прямі співвідношення між чинником, що впливає, та наслідками, які цей вплив породжує, то на системному рівні аналізу такий розгляд залежності є некоректним, бо тут наслідок завжди є результатом впливу великої кількості причин, а одна причина може водночас зумовлювати кілька наслідків.
12. Неповнота, частковість внутрішньосистемної реалізації якостей кожного структурного елемента в межах окремої системи. Будь-який елемент, входячи до різних систем, виявляє в межах кожної з них не всі свої якості, а лише ті з них, що мають значення саме для цієї системи. Якості, корисні для однієї системи, в структурі іншої можуть справляти протилежний вплив, порушувати системні залежності. Тому часто опти-мальна взаємодія елемента з певною системою забезпечується пригніченням тих його якостей, що її дезінтегрують. Саме тому людина, яка тривалий час активно взаємодіє з певною системою (наприклад, професійних відносин), отримує розвиток певних якостей і блокування інших відчуває своєрідну особистісну
Loading...

 
 

Цікаве