WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

психодрама, трудотерапія тощо.
Подекуди людина, яка переживає внутрішній конфлікт, дискомфорт, цілковито заглиблюється в якесь заняття або діяльність. Такий спосіб захисту в помірних межах зветься компенсацією, а в тому разі, коли це заглиблення унеможливлює інші види діяльності, - надкомпенсацією (ггперкомпенсацією). Неподілені почуття, невпевненість у собі, недостатнє визнання з боку оточення, дефіцит тепла і близькості в стосунках із рідними та друзями можуть спричинити повне занурення в заняття, яке є для людини надцінним. Психологи давно помітили, що великі перетворювачі суспільства, революціонери, генії науки, мистецтва найчастіше були нещасливі в особистому житті через зовнішні обставини або через власний характер. І саме надкомпенсація, повне занурення у відповідний вид діяльності, віддання йому всіх життєвих сил, енергії, інтелекту, почуттів, відмова від життєвого комфорту, кохання, родинного щастя, виховання дітей забезпечували досягнення великих успіхів "заради всього людства" або "заради ідеї".
Є чимало підлітків, для яких таку гіперкомпенсаторну роль відіграє музика. Так, підліток, який відчуває труднощі у спілкуванні з батьками, конфліктує з друзями, неспроможний налагодити стосунки з учителями, може зачинятися в кімнаті й цілодобово слухати гучну музику, доводячи до розпачу дорослих. Засобом гіперкомпенсації можуть бути і читання "до очманіння" детективних романів, і комп'ютерні ігри, і риболовля, й зустрічі з друзями.
Нерідко повне занурення в роботу є компенсацією невдалого особисто-го життя, незадоволеності сімейними стосунками. Недаремно в літературі склався сумний образ учительки-"старої діви", яка для інших учителів та учнів є живим докором сумління. її відданість педагогічній справі настільки велика, що починає втомлювати інших людей, які поруч з нею беруть участь у педагогічному процесі.
Ще один цікавий вид захисту - конверсія (зміна, перевтілення). Конверсія - це виникнення нового значення, наприклад, слово в певному контексті набуває зовсім іншого смислу. Прийом конверсії (надання додаткових смислів загальновідомим словам) активно використовують підлітки для розробки спеціальної ("кодової") мови, зрозумілої лише у своєму колі. В цьому виявляється захист від зазіхань на внутрішню незалежність, можливість поглибити психологічну дистанцію спілкування з одними людьми і водночас зменшити з іншими. Прийом конверсії широко застосовують і професіонали, адже майже кожна фахова сфера має свою термінологію.
Цей прийом особистість часто використовує для захисту своєї "Я-концепції" від можливої критики. Адже одну й ту саму якість можна описати за допомогою різних термінів, що й дає можливість маніпулювати цими описами. Наприклад, такі якості, як "пасивність" і "поступливість", мають зовсім інше значення, якщо їх описати в термінах "делікатність" та "увага до інших". Байдужість може бути перетворена в самостійність і незалежність, агресивність - у силу і впевненість у собі, наполегливість і цілеспрямованість. Спробуйте звинуватити людину в жадібності - найшвидше вона обуриться і почне заперечувати: "Ні, я не жадібний, я обережний і ощадливий, не кидаюсь у всілякі авантюри, не роблю невиважених вчинків". Людина морально невихована розглядає себе як таку, що схильна до захоплення, тобто за допомогою конверсії вона використовує можливість неприємні риси свого характеру, поведінки виявити через соціально привабливі еквіваленти.
Раціоналізація - використання інтелекту для виправдання дій або відмови від них. Першим раціоналізатором можна вважати лисицю з байки Езопа, яка, не дотягнувшись до винограду, зневажливо сказала: "Та він же зелений". Людина, яка зазнала невдачі, щоб зберегти самооцінку, заспокоїти себе, своє честолюбство, часто також знижує цінність об'єкта, до якого прагнула.
Раціоналізація дає змогу також перекласти провину на обставини або вплив додаткових чинників. Так, в одному дослідженні студентам пропонували оцінити рівень своєї діяльності під час складання іспитів. Більшість із тих, хто отримав низькі оцінки, за рівнем здібностей зарахували себе до найвищої групи, пояснюючи невдачу тим, що "нервували" або "боліла голова".
Завдяки раціоналізації учень, який отримав негативну оцінку, для себе пояснює невдачу різними причинами: незрозуміло було сформульовано запитання, вчитель прискіпувався, сусід не дав зосередитись, була невдала підказка тощо. Це заважає йому зрозуміти власні недоліки, відчути бажання виправити негативний наслідок. Раціоналізація дає також можливість ігнорувати "погані мотиви" поведінки й приписувати більш благородні або обґрунтовувати небажання щось робити. Наприклад, юнак сидить у трамваї, а поряд стоїть жінка похилого віку. Щоб не поступатися місцем, він подумки заспокоює себе: "Вона ще не така стара, а я дуже втомився".
Раціоналізацією людина виправдовує себе, щоб приглушити сумління, зняти необхідність оцінити себе в негативному ракурсі. Ю. Орлов справедливо вказує, що до раціоналізації своєї поведінки ми звертаємося значно частіше, ніж підозрюємо: "Курець виправдовує своє самоотруєння й отруєння близьких тим, що занижує шкоду від куріння; ледар і нероба стверджує, що той рід занять, який він виконує, не гідний його; черства людина, маніпулюючи людьми, схильна приписувати собі мотиви надання їм блага; заздрісник, який напускається з критикою на свого друга, вважає, що турбується про нього і хоче його виправити; підліток свій паразитизм і нещадність до батьків виправдовує тим, що вони начебто повинні піклуватися про нього за традиціями своєї сім'ї або з обов'язку; ласун з'їдає весь домашній запас ласощів, вважаючи, що він іще маленький, а дорослі обійдуться без солодощів; хуліган, який б'є слабшого, наводить аргумент, що його жертва - "погана людина" (Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991. - С. 98).
Ще одним поширеним засобом психологічного захисту є фантазії, продукт нашої уяви. Учень, який отримав неприємне зауваження, дивиться на вчителя й подумки уявляє, як під тим ламається стілець. Зручність такого засобу захисту в тому, що в людини формується відчуття контролю над ситуацією, буцімто саме вона керує нею, причому не треба враховуватиможливі дії "суперника" або реальні труднощі. Це робить фантазію важливим засобом зняття напруги (через уявне завершення тих розпочатих актів, які в інший спосіб було б важко або взагалі неможливо завершити). Тому уявні події, вчинки сприяють підтримці слабких надій, пом'якшенню почуття меншовартості, послабленню якихось реальних образ. Людина, яка відчуває справедливе ставлення навколишніх, може уявити себе героєм, страждальцем, який зазнає нестатків заради благородної мети, і це надає їй сил для подолання нових труднощів.
Механізми психологічного захисту спрацьовують тоді, коли під загро-зою виявляються "Я-концепція", окремий "Я-образ", самооцінка особи-стості. Адже добре відомо, що багато людей відчувають невдоволеність собою, власну недосконалість, при цьому що вищий інтелектуальний рівень людини, то гострішими можуть бути і незадоволеність, і відчуття власного безсилля.
І. Кон зауважує: "Рефлексивна самокритика творчої особистості й занижена самоповага невротика схожі тим, що в обох випадках присутнє
Loading...

 
 

Цікаве