WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Теорії інтелекту. Інтелект і мислення в сучасній психології - Реферат

Теорії інтелекту. Інтелект і мислення в сучасній психології - Реферат


Реферат
на тему:
Теорії інтелекту.
Інтелект і мислення
в сучасній психології
Важливе місце серед досліджень інтелекту в сучасній психології посідають праці Ж. П'яже та його однодумців.
Теорія інтелекту Ж. П'яже включає два основних компоненти - вчення про функцію інтелекту й про стадії розвитку інтелекту. Основні функції інтелекту, або функціональні інваріанти, - це організація й адаптація.
Адаптація, у свою чергу, включає два взаємопов'язані процеси - асиміляцію та акомодацію. Асиміляція підкреслює відтворення суб'єктом у його пізнавальній активності певних характеристик об'єкта пізнання. Акомодація - це процес пристосування суб'єкта пізнання до вимог, які висуває об'єктивний світ. У процесі пізнавальної активності змінюється і сам суб'єкт пізнання, накопичуючи пізнавальний досвід.
Цей досвід П'яже називає пізнавальною структурою Пізнавальні структури створюють схеми - послідовності актів поведінки, що взаємодіють між собою Асиміляція й акомодація можуть перебувати в стані збалансованої або незбалансованої рівноваги.
Більшість досліджень школи П'яже торкаються стадій розвитку інтелекту. Це сенсомоторний інтелект (від 0 до 2 років), доопераційне мислення (від 2 до П років), період конкретних операцій (від 7-8 до 11-12 років) та період формальних операцій Розвинений інтелект розуміється як система операцій Операція - це внутрішня дія, джерелом якої є зовнішня, предметна дія Однак на відміну від останніх операція -дія згорнута, яка стосується не реальних предметів, а образів, символів, знаків.
Сучасна психологія розглядає мислення як варіативний і досить неоднорідний процес, конкретні форми протікання якою залежать від багатьох чинників Наведемо деякі класифікації види мислення, кожна з яких базується на певних засадах (табл.)
Таблиця. Види мислення, виділені на різних засадах
Засада класифікації
Види мислення
Форма наочно-дійове наочно- образне словесно-логічне
Характер задач, які розв'язуються теоретичне практичне
Рівень узагальнення емпіричне теоретичне
Ступінь розгортутості дискурсивне інтуїтивне
Адекватність відображення реальної
дійсності реалістичне
аутичне
Ступінь новизни та оригінальності репродуктивне продуктивне (творче)
Вплив на емоційну сферу патогенне саногенне
Найпоширенішою класифікацією в сучасній психологи є так звана трійка - виділення трьох видів мислення за його формою наочно-дійове (практично-дійове), образне (наочно-образне) та словесно-логічне (або поняттєве, вербальне, дискурсивне, теоретичне). Ці види мислення подаємо в тій послідовності, в якій вони розвиваються в людини як у філогенезі (тобто Історично), так і в онтогенезі (тобто в індивідуальному розвитку)
Мисленнєва задача при наочно-дійовому мисленні розв'язується безпосередню в процесі діяльності. Саме з цього виду почався розвиток мислення в людини (коли розумова діяльність ще не відокремилася від предметно-практичної). З цього ж виду починається розвиток мислення в дитини.
Наукова школа В. В. Давидова розробляє проблему формування теоретичного мислення як засади виховання творчої особистості професіонала, який в усіх сферах трудової діяльності вловлює глибинні та суттєві зв'язки між предметами і явищами, знаходить узагальнені шляхи розв'язання професійних задач.
Розрізняється також теоретичне і практичне мислення, або теоретичний і практичний інтелект. Ці види мислення виділяються за типом розв'язуваних задач і відповідних структурних і динамічних особливостей Практичне мислення спрямоване на вирішення практичних задач, або перетворення практичних ситуацій. Основна мета практичного мислення - підготовка фізичного перетворення дійсності: постановка мети, складання планів, проекту, схеми. Інакше кажучи, йдеться про мисленнєвий акт, що дає практично ефективний результат.
Інколи практичний інтелект пов'язується з вирішенням задач переважно з допомогою практичних дій (а не образних І вербальних, які, звичайно, не можуть бути виключені цілком, але їхня вага порівняно менша). Власне, йдеться про перевагу наочно-дійового мислення у прак-тичному інтелекті, переважне використання матеріальних і матеріалізованих засобів розв'язування задач (реальних об'єктів, засобів праці, знаково-символічних об'єктів - формул, алгоритмів, планів, креслень тощо) та відповідні дії з ними.
Що ж до теоретичного мислення, то вище ми вже від-диференціювали його від емпіричного. В цій же дихотомічній класифікації теоретичне мислення виступає як процес пізнання і створення законів, правші. Продукт теоретичного мислення, - це, скажімо, періодична система Менделєєва.
Одна з важливих характеристик практичного мислення - його протікання в умовах дефіциту часу.
Практичне мислення, як правило, відбувається в ситуації коли прийняття рішення тісно злите, майже збігається з його втіленням у життя. Найяскравіший приклад - прийняття рішення полководцем, проаналізоване Б. М. Тепловим у його відомій праці "Розум полководця" (1943). У практичному інтелекті, за Б. М. Тепловим, виявляються єдність і нерозривний зв'язок мислення суб'єкта та його волі (як сукупності сили характеру, енергії й рішучості, здатності приймати "непопулярні" рішення і брати на себе відповідальність за них). Прикладів такої поведінки дуже багато в сучасній історії, однак ми слідом та Б. М. Тепловим наведемо класичний: коли Кутузов у 1812 р. залишив Москву, це було зроблено супроти думки як царя, так і більшості армій.
Для діяльності оператора великих систем управління характерний особливий тип практичного мислення -так зване оперативне мислення. Воно протікає, як правило, в напружених, екстремальний умовах. Під оперативним мисленням розуміється розв'язування практичних задач на базі моделювання оператором об'єктів діяльності, в результаті чого формується модель наступних дій (план), що забезпечує досягнення поставленої мети (В. Н. Пушкін).
Специфічними особливостями оперативного мислення виступають єдність процесів сприймання й осмислювання ситуації, яка здебільшого змінюється дуже швидко, збіг у часі прийняття рішення та його виконання, жорстко детерміновані часові межі Оперативне мислення пов'язане з пе-реживаннями щодо відповідальності *а рішення, яке приймається, і гому вимагає великого емоційно-вольового напруження.
Як бачимо, всі ці особливості певною мірою характерні й для практичного мислення взагалі. Принциповою рисою саме оперативного мислення є велика кількість і значущість операцій декодування. Останнє зумовлене тим, що оператор не може безпосередньо сприймати стан системи, яка підлягає управлінню (скажімо, АЕС). Він отримує всю необ-хідну інформацію за допомогою інформаційної моделі, тобто в закодованому вигляді. Декодування інформації вимагає від оператора великої мисленнєвої активності.
Саногенне мислення є одним з ефективних засобів розв'язування психотравмуючих проблем, який базується на свідомій їх постановці та розгляді, свідомому рефлексивному аналізі власнихемоцій та емоціогенних (стресо-генних) факторів. Згідно з "принципом єдиного інтелекту" Б. М. Теплова, всі проблеми, які вирішує людина, незалежно від їх специфіки розв'язуються за допомогою єдиного інтелекту. Отже, саногенне мислення - важливий компонент інтелекту людини, який відіграє принципову роль у роїв'язанні власних, внутрішніх проблем особистості.
Саногенне мислення можна вважати одним з варіантів більш широкого поняття, такого як позитивне
Loading...

 
 

Цікаве