WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Умови педагогічної діяльності - Реферат

Умови педагогічної діяльності - Реферат

багатокілометрової товщі води (ілюзію перебування "на дні океану"). Фарбування опорних конструкцій (колон) у білі або рожеві тони викликає приховане відчуття побоювання за їх міцність. Якщо в класі домінують збуджувальні тони (червоний, оранжевий), то вони спершу підвищують розумову працездатність, але згодом спричиняють передчасну втому. Жовтий колір - теплий, веселий, він створює гарний настрій, стимулює уяву, але... збільшує балакучість. Приглушений зелений заспокоює, прискорює плин часу, але при монотонній праці викликає сонливість. Синьо-зелений зосереджує, робить дітей уважнішими та зібранішими, проте виникає відчуття, що в класі на кілька градусів холодніше, ніж насправді.
Чинником, що справляє постійний вплив на характер взаємодії вчителя з учнями, є шкільний розклад. Учитель має знати про динаміку про це докладніше з впливом зовнішніх умов на працездатність можна ознайомитися за книгами: Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991; Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989. здатності - власну та дітей, яка істотно змінюється протягом як робочого тижня, так і однієї доби. Так, понеділок, вівторок - це дні налаштування організму після вихідного на трудовий ритм. Середа, четвер - дні найвищоїпрацездатності. У п'ятницю, суботу резерви організму помітно знижуються.
Так само змінюється працездатність і протягом доби: перші уроки -впрацьовування, потім - максимальна працездатність, а наприкінці дня розвиваються втома та загальмованість. Зниження працездатності не завжди помітне зовні, воно може виявлятись у зменшенні здатності учня до вольової регуляції поведінки. На першому уроці вчитель змушений долати інертність, сонливість учнів, поступово збільшуючи навантаження, а не вимагати максимальної віддачі. На останніх уроках слід пам'ятати, що знижена здатність дітей контролювати свої реакції, вчинки без будь-якого злого наміру з їхнього боку може призводити до збільшення неадекватних форм поведінки.
Відомо, що силовими методами можна досягти того, що ці умови ігноруватимуться (їх перестають помічати, хоча перервати їх вплив дуже важко). Наприклад, після інтенсивного, азартного змагання на уроці фізкультури вчитель математики проводить контрольну роботу, зауважу-ючи: "Я не хочу знати, що у вас було на попередньому уроці. В мене завжди у вашому класі математика після фізкультури, то що ж робити? Привчайтеся працювати за будь-яких життєвих обставин! Нічого базікати, час іде, заспокойтеся і починайте працювати!"
Учитель, який прагне зважити на умови, діятиме інакше. Наприклад, звернеться до колеги з проханням: "Я сьогодні хочу провести важливу контрольну, не перевантажуйте занадто дітей". А може, витративши п'ять хвилин, провести з учнями сеанс релаксації, заспокоїти їх, зняти надлишок збудження, налаштувати на роботу.
Загалом зв'язок між учителем та умовами як структурним елементом його діяльності можна відобразити таким чином:
1) учитель зорієнтований тільки на безпосередні умови, ті, що прямо впливають на характер взаємодії, робить локальні спроби їх урахувати, однак нерідко із запізненням;
2) учитель знає, які умови потрібні для нормальної педагогічної діяль-ності, і, якщо вони не відповідають нормі, використовує це для пояснення невдач ("У таких умовах працювати неможливо"). Умови ж, що не підлягають під нормативи шкільного життя, проголошуються незначущими, ігноруються;
3) учитель не просто враховує умови як значущий елемент своєї діяльності, а й працює з ними, перетворює, змінює модальність впливу, робить їх засобом розв'язання педагогічних завдань. При цьому він у кожній ситуації вибудовує динамічну систему умов, визначає базову умову, яка має на певний момент найбільший вплив, і вирішує, які умови в цьому випадку можна не враховувати.
Наприклад, учень флегматичного типу може дратувати вчителя-холерика своєю повільністю, зовнішньою загальмованістю, невиразністю емоцій.
На першому рівні вчитель часто висловлюватиме свої претензії, вимагатиме "думати швидше". На другому - ставитиме низькі оцінки, якщо учень не встигатиме виконувати завдання вчасно. На третьому рівні він у своєму ставленні до цього учня орієнтуватиметься на такі позитивні його якості, як надійність, стабільність, ґрунтовність, глибина опрацювання навчального матеріалу, почне давати йому систему індивідуальних завдань, яка дасть змогу найповніше використати позитивні риси. Водночас такий учитель поступово збільшуватиме темп роботи, привчаючи учня до більшої інтенсивності.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве