WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Теоретична модель структури педагогічної діяльності - Реферат

Теоретична модель структури педагогічної діяльності - Реферат

навіть в умовній моделі не можна об'єднувати елементи за принципом: "Ішов дощ та два студенти: один в кіно, другий в плащі". Отже, важливо не просто розробити структурний склад моделі на рівні вербалізованого оформлення (опису через поняття), а й уважно простежити, щоб якісні показники їх вияву описувалися в єдиній категорії смислів і значень. В обраній нами моделі таким єдиним показником є трирівнева презентація кожного елемента, що робить якісно різні явища порівнянними.
По-друге, слід пам'ятати, що будь-які структурні елементи за межами відповідної моделі можуть існувати самостійно (як окремі системи і водночас елементи інших систем), тому вони входять до змісту обраної моделі не всіма своїми проявами (гранями, аспектами, якостями), а лише тими, що мають значення в певному ракурсі взаємодії, в тій системі, яка створюється або реалізується. Це зумовлює завдання відбору необхідного та достатнього складу показників, які враховуватимуться для характеристики кожного структурного елемента у процесі роботи з моделлю. Ті аспекти, які в межах цього аналізу визнано другорядними, за інших обставин (наприклад, за іншого рівня аналізу проблеми) можуть бути домінантними. Так, нині найбільший вплив на будь-які події в суспільстві має економічний чинник, або чинник індивідуальної матеріальної забезпеченості. І якщо розглядати системи більш високого рівня узагальнення, то обов'язково слід будувати відповідні моделі з урахуванням його провідної (системоутворювальної) функції. Проте на нашому рівні аналізу цей чинник стає одним із багатьох, і зводити до нього розмаїття міжособистісних стосунків буде помилкою.
По-третє, треба дотримуватися вимоги домірності та відносної неза-лежності структурних елементів. Кожен з них не повинен у межах однієї теоретичної моделі виступати і як самостійна одиниця, і як складова іншого елемента. Наприклад, у теоретичній моделі, яку буде наведено далі, таку коректність було 6 порушено, якби до складу аналітичних процедур входило пряме врахування якостей складової "суб'єкт". Адже тоді такі складові моделі, як цілі, мотиви, взірці не можна було б розглядати як самостійні одиниці аналізу, а елемент суб'єктних особливостей був би надто складний. Тому певні ознаки суб'єкта діяльності входять до моделі як самостійні складові, а деякі - як складові компонента "умови".
Зміст моделі має забезпечувати можливість варіювання для того, щоб урахувати специфіку тієї чи тієї сфери. Так, якщо використовувати пропоновану структуру для видів діяльності, пов'язаних із перетворенням матеріальних предметів, то зміст елемента "об'єкт" зрозумілий - це перелік тих якостей, які має враховувати людина, щоб досягти певної мети. У навчальній діяльності "об'єкт" - це людина, яка навчається, а в педагогічній - учень, який прагне також виступати "суб'єктом" події. Тому може йтися тільки про умовний "об'єкт", який будь-якої миті може перейти в ранг "суб'єкта".
З огляду на специфіку педагогічної діяльності, а також на сформульо-вані вимоги, вважаємо за доцільне обмежити теоретичну модель такими складовими: цілі, мотиви, взірці, об'єкт-суб'єктне відношення, умови, засоби, результат, корекція.
Слід також пам'ятати, що структурні елементи в реальному процесі не існують ізольовано, вони вступають у різноманітні зв'язки (стають компонентами інших систем). Якість явища, яке розглядається шляхом проектування на нього певної логічної "сітки", залежить як від особливостей вияву визначених детермінант (структурних компонентів моделі), так і від зв'язків між ними. Безліч зв'язків, що виникають та реалізуються в індивідуальних варіантах діяльності, утруднює можливості їх узагальненого, стандартизованого опису. Тому, коли дається будь-яка модель, вона переважно має вигляд опису найістотніших структурних одиниць та можливих варіантів їх вияву в реальних ситуаціях життя або професійної діяльності. Зв'язки, що виникають, досліджує сам користувач у процесі застосування цієї моделі до аналізу відповідних явищ.
Як уже зазначалося, кожен елемент пропонованої структури водночас входить, але вже як компонент, до складу інших систем, інтегруючись з ними на рівні загальної життєдіяльності людини. Оскільки ці глобальні системи справляють прямий і складноопосередкований вплив як на відповідний елемент, так і на кожний вияв активності людини, потрібно дати хоча б загальну характеристику їх.
1. Система мотивів відображає склад сфери потреб людини та рівень її усвідомлення. Так, у кожного індивіда впродовж життя формується унікальна, притаманна лише йому ієрархія потреб, яка усвідомлюється (переводиться в актуальні складові психічного життя, стає мотивом) тільки частково. Неусвідомлені потреби також вимагають свого задоволення, але шляхом складної асиміляції з потребами усвідомленими, у процесі реалізації котрих перебирають на себе частку психічної енергії, витрачуваної індивідом. Тому в житті людини існують водночас нібито дві спонукальні системи: реальна система актуальних потреб, важливість якої може не усвідомлюватись і, отже, "не переводитись" у мотиви, й усвідомлена система мотивів, які мають для людини різну значущість і утворюють за певним критерієм особливу ієрархічну структуру. Ці системи можуть бути близькими між собою, тоді поведінка людини, її окремі вчинки доволі послідовні, не суперечать один одному, а причини, що їх зумовлюють, зрозумілі як для неї самої, так і для інших. Якщо ж між цими системами є істотні розбіжності, активність людини в межах конкретної діяльності або окремого вчинка не відповідає зовнішнім обставинам, є алогічною.
2. Система цілепокладання в найзагальнішому вигляді - це спрямова-ність людини, тобто своєрідний "вектор" її активності. Вона визначає сфери реальності, значущі для людини, ті, що мають для неї найбільший особистісний сенс. Індивідуальний вибір цих сфер також зумовлений актуальними для людини потребами і мотивами, однак прямого зв'язку тут немає. Адже неусвідомлені потреби створюють специфічну напругу, джерело і характер якої людина не завжди може визначити. Тому, прагнучи усвідомити або зняти цю напругу, вона на раціональному рівні може приписувати своїм діям різне цільове значення. Багато цілей можуть задаватись їй із зовні, через зовнішній тиск, а також через запозичення чужих ідей, наслідування, оволодіння формально-рольовою структурою суспільства або прийняття професійнихзавдань. Отже, та сама потреба може бути реалізована через різні цілі, так само одній і тій самій цілі можуть відповідати різні потреби. "Відірвавшись" від потребовомотиваційної сфери, цілі утворюють нову систему, яка також має власну ієрархічну структуру.
3. Із накопиченням життєвого досвіду в людини формується певний набір шаблонів, стереотипів, життєвих сценаріїв, тобто своєрідних моделей, еталонів, з якими вона порівнює реальні об'єкти чи життєві обставини, їх функція - наповнювати типовим, стабільним змістом цілі, які ставить людина, і шляхи їх досягнення. Подібні зразки є результатом запозичення людиною соціальних нормативів, що, інтеріоризуючись, набувають індивідуальних ознак. Наявність таких зразків надає діяльності та поведінці людини визначеності, знімає необхідність перебирання багатьох варіантів, сумніви під час вибору цілей і засобів їх досягнення. Характерно, що сама система еталонів, засоби її структурування також украй індивідуальні. Самі взірці можуть бути повними, точно та тонко диференційованими, когнітивно складними або максимально спрощеними, лише накресленими в загальних контурах, емоційно підкріпленими або нейтральними, з переважанням образного або вербального компонентів. Зв'язок між системою еталонів та діяльністю також може
Loading...

 
 

Цікаве