WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Сучасний учитель — який він? - Реферат

Сучасний учитель — який він? - Реферат

важливу, призведе до того, що безліч інших проблем не усвідомлюватимуться і не розв'язуватимуться.
Чуття міри. Ця ознака близька до попередньої, бо сама реалізація принципу економності забезпечується завдяки тому, що вчитель свідомо або інтуїтивно визначає межі, за якими його втручання недоречне. Це чуття має охоплювати всі сфери педагогічної діяльності, різні аспекти стосунків з іншими людьми. Чуття міри не повинно зраджувати вчителя: у визначенні навчальних навантажень, адже перевтомлення учнів призводить не тільки до низької результативності навчання, а й до більш серйозних наслідків, у тому числі втрати здоров'я; у визначенні необхідності втручання увнутрішнє життя дитини, бо перебирання на себе права вирішення за дитину тих питань, що не потребують втручання, може спричинити інфантилізм учнів, блокування механізмів їхньої відповідальності й активності; у виборі форми, засобів, сили впливу, ступеня тиску, бо порушення вимог педагогічного такту як міри педагогічного впливу може травмувати психіку дитини, призвести до пошкодження і навіть руйнування нормальної системи стосунків учнів зі світом дорослих тощо.
Селективність (вибірковість). Щоб реалізувати вимоги домінантності та детермінізму, мислення вчителя має працювати як своєрідний "фільтр", який відсіює другорядні факти, події та визначає головні ознаки. Труднощі полягають у тому, що втрата відчуття конкретності, заміна об'єктивних підходів на формалізовані може призвести до того, що відкидатимуться саме провідні ознаки і сприйматиметься те, що підпадає під суб'єктивовані погляди вчителя, який втратив чуття реальності.
Перспективність. Діяльність учителя - це діяльність, спрямована "на майбутнє", на те, що має відбутися чи здійснитися. Тому в будь-який момент свого життя та взаємодії з учнями вчитель має зберігати цю перспективу, бо саме вона надає наскрізного сенсу його вчинкам і діям, задає єдину логіку діяльності. Проте водночас він не повинен повністю занурюватися в майбутнє, бо втратить чуття реальності, знецінюватиме безпосереднє життя (своє та дітей), відчуватиме його лише як засіб досягнення "світлого майбутнього".
Послідовність. Педагогічна діяльність перетвориться на хаос окремих локальних дій, якщо мислення вчителя працюватиме тільки фрагментарно. Жодна, навіть найгеніальніша знахідка не буде корисною, якщо вчитель, не реалізувавши її, шукатиме нову ідею. Відомо, що людину втомлює, дезорганізує не стільки число проблем, що потребують розв'язання, скільки хаотична метушня від однієї до іншої. Ознаку послідовності умовно можна виразити такими словами: "Будь-яку думку слід додумати, якщо вона корисна, її слід впровадити, а отримавши результати, проаналізувати їх і зробити висновки". Безліч цікавих педагогічних новацій залишаються невизнаними, тому що вчителям бракує терпіння та наполегливості в доведенні справи до завершення, відволікають інші починання та новації.
Історизм. Ця вимога є доповненням до перспективності. Вчитель має дотримуватися загальної логіки подій, що визначають його стосунки з учнями, класами, педагогічним колективом, батьками. Це необхідно для кращої орієнтації в поточних подіях, визначення провідних детермінант, з'ясування тенденцій, темпів і динаміки змін, що відбуваються. Однак реалізація цієї ознаки також потребує гнучкості, адже якщо вчитель вибудовує свої стосунки тільки на основі минулих подій, він порушує реальні процеси. Історизм і перспективність саме для того й необхідні, щоб правильно розв'язувати поточні проблеми. Тому, входячи в будь-яку ситуацію, вчитель повинен обов'язково враховувати минулі події і прогнози на майбутнє, проте не дозволяти їм "стереотипізувати" або формалізувати, знецінювати те, що відбувається. Мислення вчителя має зберігати сприйняття ситуації "тут і тепер" як головного об'єкта розгляду, до якого ретроспективний аналіз і перспективний прогноз додають наскрізні смисли, але не замінюють тих, що зумовили саме цю ситуацію.
Аполітичність. Ця ознака є інструментальним компонентом реалізації попередніх принципів, серед яких явно переважали тенденції синтезування, інтегративного сприйняття та пізнання педагогічних явищ. Аналітичний підхід до будь-яких явищ забезпечує реалізацію дослідницької позиції, прагнення розібратись у сутності подій, що відбуваються, забезпечити точність і чіткість їх розгляду.
Логічна строгість, несперечливість. Психологам відомо, що у процесі побудови мисленнєво-мовленнєвих моделей виникають додаткові викривлення, зміщення смислів та значень. Самі процедури вербалізованих описів будь-яких подій (якщо людина, що їх здійснює, не усвідомлює відповідних закономірностей, не володів необхідною сукупністю технічних правил та прийомів) можуть значно викривити процес пізнання та розуміння педагогічних явищ. Тому вчителеві, діяльність якого спирається насамперед на вербальні процедури, слід логічно впорядкувати своє мислення, позбутися типових логічних помилок, навчитися долати свою "вербальну агресію та експансію", ефективно і водночас коректно захищатися від зовнішніх аналогічних впливів.
Критичність і самокритичність. Відмова від звички сприймати все на віру, "пливти за течією", здатність не тільки усвідомлювати те, що відбувається навколо, а й об'єктивно, неупереджено розуміти себе самого - надійна гарантія уникнення багатьох педагогічних помилок, застрявання вчителя на певному рівні, втрати стимулів до подальшого розвитку. Саме поєднання загальних і спеціальних здібностей з високим рівнем розвитку творчого мислення вчителя забезпечує справжню, а не суто зовнішню, ефективність його діяльності.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве