WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Сучасний учитель — який він? - Реферат

Сучасний учитель — який він? - Реферат

вплив, обстояти свою особистісну незалежність, повноцінність, право на самовияв та самоутвердження навіть через помилки.
Якщо подібному виховному впливу вчителя дитина починає опиратися, то він найчастіше схильний розуміти це як звичайну невдячність за турботу, за ті зусилля, що він, доросла, освічена, зайнята людина, на неївитрачає.
Однак повернімося до функцій, які реалізуються на уроці. Навіть якщо вчитель виділяє якесь одне функціональне завдання (наприклад, тільки пізнавальне), ситуація спрощується незначно. Здавалося б, що може бути простіше, треба тільки захопити учнів цікавими фактами, змусити їх замислитись над проблемами, показати ще невідомі обрії науки, - і клас натхненно працюватиме. Проте це зовсім не так. Одна і та сама проблема, приблизно однакове викладання матеріалу будуть доречними в роботі з одним класом і недоцільними в іншому. Причина може бути постійною (учнів не цікавить ця галузь знань або у них з учителем проблеми взаємосприйняття), а може й цілком ситуативною (учні ще не відпочили від складної контрольної роботи на попередньому уроці, не встигають за думками та емоціями вчителя). Тому вся його попередня підготовка не має значення. Тому слід у процесі заняття перебудовуватися, вдаватися до імпровізації, шукати той єдиний тон, стиль, які можуть врятувати конкретний урок.
Існує проблема відмінностей в індивідуальному сприйманні, коли вчитель наперед знає, що деякі учні не вважають за потрібне вивчати його предмет, деякі хочуть утвердитись, дискутуючи з учителем, хтось залишається байдужим до навчання в цілому, а дехто хоче отримати знання поза програмою. Як знайти ту усереднену лінію поведінки, яка задовольнить усіх, подолати бар'єри неприйняття, і все це - не наодинці з кожним учнем, а безпосередньо в спілкуванні з усім класом? До того ж зробити це так, щоб "інтелектуали" при цьому не занудьгували, а ті, хто відстає, змогли хоча б зрозуміти, про що йдеться? Як досягти того, щоб тема, яку сьогодні вчитель відпрацював у кількох класах, і на останньому уроці звучала так, начебто він щойно відкрив її значущість для себе особисто? І це тоді, коли сідає голос, коли вже не тримають ноги, а попереду ще багато невідкладних справ? Для того щоб подолати ці проблеми, вчитель має постійно відтворювати, "буду-вати" себе, свій настрій, вміти знаходити в собі і використовувати творче натхнення.
Виховній функції як творчому компоненту діяльності вчителя в школі поталанило ще менше. Заформалізовані заходи, "виховання" у визначені години і за суворо визначеним планом - явище для школи звичайне. А спроби поєднати виховання зі змістом уроку подекуди доходили до абсурду. Наприклад, як з погляду сьогодення виглядає такий урок, на якому були присутні студенти-практиканти з педінституту? Вчителька математики звертається до учнів: "Скільки буде 13 + 14? Правильно, 27. А тепер: 42 - 15? Теж 27. Дітки, а хто відповість, чому ми так часто називаємо цифру 27? Давай ти, Наталочко. Так, правильно, тому що незабаром відбудеться XXVII з'їзд Комуністичної партії Радянського Союзу". На обговоренні після уроку вона сказала, що виховною метою уроку було виховання соціальної зрілості дітей.
Звичайно, сьогодні із цього можна лише покепкувати. Проте подібні грубі "натягування" з претензією на виховання високих моральних якостей, на жаль, нерідко можна побачити в багатьох сучасних школах. Наприклад, майже в кожному класі вивішено портрет Тараса Шевченка, прикрашений рушниками. Або коли щоранку вчителька починає з того, що діти співають гімн "неньці Україні". Або коли цілком серйозні люди вважають, що "українська дитина має жити тільки в національному оточенні, тому в шкільній їдальні мають готувати тільки суто українські страви". Пошук методів і засобів органічного включення виховних моментів у тканину уроку, в життя школи - процес дуже складний і безмежно творчий.
Умовою, що забезпечує можливість творчості, є формування особли-вого стилю сучасного педагогічного мислення. Вчені (О. М. Моисєєв, Ю. М. Кулюткін, Г. С. Сухобська, А. В. Петровський та ін.) серед основних рис цього стилю виокремлюють певну сукупність якостей. Наведемо їх перелік та характеристики.
Об'єктивність. Саме вчитель повинен завжди зберігати неупере-дженість, долати притаманну будь-якій людині схильність розглядати події крізь призму власних інтересів і потреб.
Активність. Учитель не може ані на хвилину припинити дослідження ситуації, в якій перебуває, дозволити собі "перепочити", припинити керувати подіями. Від нього постійно вимагають вияву інтелектуальної ініціативи, тобто аналізу і вчинків, що запобігають негативним або недоцільним подіям (зокрема прогнозування, планування, створення дослідницьких ситуацій, дії, що змінюють ситуацію та спрямовують її розвиток тощо).
Різнобічність. Мислення вчителя не може бути орієнтоване тільки на один-єдиний аспект розгляду проблеми, воно працює з фактом, подією, ситуацією в різних проекціях і площинах, включаючи їх у мисленнєвому експерименті в різні стосунки, зв'язки, відносини.
Критеріальність. Невизначеність, неструктурованість педагогічного мислення, його "поняттєва неозброєність" (відсутність системи наукових понять, що фіксують і розкривають педагогічну дійсність через сутнісні смисли і значення), відсутність у вчителя чітких критеріїв розгляду подій призводить до невизначеності, стихійності, хаотичності його дій. Тоді він не може зрозуміти ні того, що відбувається, ні причин власної поведінки.
Узагальненість. Це продовження попереднього принципу мислення, тобто вчитель прагне орієнтуватися не на локальні події, а шукати засоби їх об'єднання, узагальнення: у сфері пізнання - на основі певних теорій, у сфері практичного впливу - на основі відпрацювання індивідуальних стратегій реагування та управління.
Інтегративність. Будь-яка подія в шкільному житті не існує "сама по собі", вона безліччю зв'язків поєднана з багатьма іншими. Нагромадження певних явищ та виникнення зв'язків між ними призводять до того, що часткове розуміння або локальний вплив виявляються малоефективними, недостатніми. Розгляд кожного факту, явища, ситуації в контексті його провідних зв'язків, стійких або ситуативних відносин потребує відповідної настроєності мислення на теоретичне інтегрування, побудову гнучких інтегративних моделей.
Системність. Результатом інтеграції є виникнення системи об'єкта, що має складний, багатоякісний склад, між структурними одиницями якого виникають специфічні зв'язки. Повніше ознаки системних об'єктів розглядатимуться у відповідних розділах. Поки що зауважимо, що ре-алізація критерію системності означає, що мислення вчителя відходить від недоцільної еклектичності як неусвідомленої, концептуально нерозведеної суміші певних подій, воно прагне з'ясувати сутнісні зв'язки і напрямки інтеграції, в які включено явище.
Комплексність.
Loading...

 
 

Цікаве