WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Сучасний учитель — який він? - Реферат

Сучасний учитель — який він? - Реферат

соціологічного опитування, яке було проведено на початку 90-х років. Більшість отриманих даних залишились актуальними і нині, особливо для тих учнів, які прагнуть здобутиповноцінну освіту.
Ось яким би хотіли бачити шкільне життя учні (в дужках наведено приклади їх вільних відповідей та побажань):
1) цікаве проведення уроків (вікторини, дискусії, семінари, телеуроки, змагання класів на знання додаткового матеріалу, огляд літератури за темами з наступною співбесідою);
2) вибір предметів для ґрунтовного вивчення самими учнями, вільне відвідування решти уроків, уведення залікової системи за ознайомлювальні курси. Відміна щоденників у старших класах (записи домашніх завдань займають багато місця, учні все одно записують їх у зошитах, до того ж у 16 років писати зауваження батькам марно), відміна оцінок (потрібні уроки, на яких би розумнішав, а не трусився через оцінки, вони заважають висловлювати свої думки);
3) здвоювання уроків, скорочення обсягу обов'язкових домашніх зав-дань. За рахунок звільненого часу - читання додаткової літератури з предметів, що цікавлять, індивідуальна самостійна робота;
4) перегляд і спрощення програми (багато предметів і складних понять в них, більше уваги слід приділяти підготовці до родинного життя, предметам естетичного циклу, вивчати, хоча б факультативно, логіку, психологію, щоб навчитися розмірковувати над явищами, процесами, а не просто знати напам'ять величезну кількість формул);
5) підготовка та видання якісних посібників, передусім з історії, основ держави і права;
6) надання учням права вибирати вчителів (хороші без уваги не залишаться, а інші школі не потрібні);
7) відміна іспитів, бо вони майже не допомагають навчанню, відбира-ють багато часу і нервів, ставлять учнів у залежність від учителів, особливо від тих, з якими не налагоджуються стосунки (Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4. - С. 69).
Безумовно, можна дискутувати з учасниками опитування щодо доціль-ності того чи того положення, наприклад, довести, що в процесі підготовки до іспитів у них з'являється унікальна можливість попрацювати не над окремими темами, а над предметом у цілому, схопити його загальний зміст і логіку організації навчального матеріалу, ліквідувати окремі недоробки. Загалом же слід визнати, що їхня аргументація також переконлива і свідчить про глибоку зацікавленість у покращенні процесу навчання в школі, підвищенні рівня усвідомленості у ставленні до шкільного життя. Сучасний учень, як ніколи, вимагає від учителя здатності до змін, використання гнучких педагогічних технологій, постійного пошуку нових форм, неперервної роботи над собою. Ця ситуація привносить у працю вчителя нові вимоги, додаткове напруження.
Яким же має бути вчитель, здатний працювати в подібних "нестан-дартних" умовах? Чи можна дати хоча б орієнтовну модель? Очевидно, ця копітка робота ще попереду. По-перше, треба принаймні частково стабілізувати ситуацію в країні, зокрема в системі освіти. Тоді можна буде проаналізувати нові, стійкі здобутки та знахідки, відкинути те, що не пройшло випробування часом. По-друге, це завдання потребує комплексних, міждисциплінарних зусиль науковців, практичних працівників, організаторів освіти. Нарешті, велику допомогу можуть надати зарубіжні підходи за умови їх коректного розгляду. Нині дослідження в галузі вивчення зарубіжного досвіду отримують нову концептуальну основу, розробляються методи коректного розгляду та зіставлення якісних і кількісних показників, що характеризують стан освітніх систем. Головні здобутки в цій галузі ще попереду.
Однак спробуємо, з урахуванням досвіду реформування, якого набула вітчизняна система освіти (як позитивного, так і негативного), визначити хоча б деякі орієнтири із сукупності тих якостей, що нині стали особливо необхідні вчителеві.
Передусім він повинен на кожному уроці, в кожному своєму вчинку бачити не тільки безпосередній зміст, а й безліч різнопланових контекстів і водночас усвідомлювати педагогічне над завдання (або мета завдання): всі дії педагога будуть ефективними тільки тоді, коли регулярно включатимуть самого учня в активну діяльність, ставитимуть його в позицію суб'єкта, який повинен і має можливість сам відповідати за свою долю. Не зробивши цього внутрішнього переакцентування своєї діяльності з авторитарної педагогіки на педагогіку співробітництва, учитель мимоволі потраплятиме в пастку авторитаризму (щоб зробити швидше, своєчасно виконати заплановані справи, треба усунути все, що заважає, в тому числі й психологічні особливості учня).
Проте недостатньо висунути мету - треба вміти її реалізувати. Нині дедалі більшої уваги набуває проблема педагогічної творчості. Справді, професію вчителя, яку нещодавно вважали вкрай шаблонною, нудною, нецікавою, сьогодні стали однозначно відносити до числа найбільш творчих. Чому? Насамперед тому, що в педагогічній діяльності ніколи не буває повторення в прямому розумінні цього слова. Жоден учитель не може дати два абсолютно однакових уроки: якщо він проводить їх в одному і тому самому класі, то змінюється не лише зміст того, що він робить, а змінюються (внаслідок уже здійсненого інформаційного, особистісного впливу та інших чинників) і діти, і сам учитель. Якщо він проводить один і той самий за змістом урок у різних класах, то відмінності в стані дітей, їх ставленні до вчителя і предмета, зацікавленості в результатах навчання істотно змінюють ситуацію взаємодії.
Усе в педагогічній діяльності рухливе, варіативне, мінливе. Будь-який акт взаємодії вчителя з учнем (прямої чи опосередкованої) вже несе в собі зміну в системі їх стосунків.
Украй насичені хвилини уроку, які так швидко минають... Саме тут відбувається реалізація всіх головних функцій учителя, передусім навчання, виховання, розвитку учнів. У стислі терміни вчитель повинен водночас навчати, виховувати, розвивати значну кількість дітей. При цьому останні дві функції він має реалізовувати таким чином, щоб учні навіть не здогадувалися, що вони є об'єктом цілеспрямованого впливу, інакше їхній опір зовнішньому регулюванню значно зросте.
Учителеві інколи важко зрозуміти, як можна протидіяти добрим намі-рам іншої людини, яка щиро прагне, щоб ти більше знав, умів. Але це доти, доки ніхто не виховує саме його. Адже нерідко вчителі дуже важкі у спілкуванні. Звикнувши повчати інших, вони не можуть примиритися з тим, що хтось може вважати їх самих некомпетентними в тій чи тій царині життя. За найменшого зауваження близьких або сторонніх людей навіть з нейтрального приводу в них спрацьовують механізми активної або пасивної самооборони ("та досить вже мене навчати, сама не гірше за вас знаю, що і як робити" або "ви мене вже зовсім за маленьку дитину вважаєте"). Тільки запідозривши, що його хочуть "виховувати", він прагне перервати цей виховний
Loading...

 
 

Цікаве