WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

позначити їх умовними лініями, можна побачити, що ці лінії не перетинаються. Якщо ж інформація про его-стан першого партнера й очікування від другого партнера не знаходять підтримки, відповідь йде від іншого его-стану і спрямована неадекватно, то такі трансакції мають назву не-комплементарних. На малюнку відповідні лінії перетинатимуться. Саме в цих випадках найчастіше виникають непорозуміння і конфлікти.
У книзі А. Крупеніна, І. Крохіної "Эффективный учитель: Практи-ческая психология для педагогов" (Ростов н/Д., 1955), яка справедливо дістала назву психологічного бестселера, наведено переконливі приклади трансакцій у педагогічній діяльності, подано їх аналіз. Скористаймося цими матеріалами: можливо, вони допоможуть майбутньому вчителеві глибше усвідомити відповідні психологічні явища, підготуватися до зустрічі з ними у власному житті.
Ось приклади трансакцій, які повністю збігаються (співрозмовники перебувають в однакових его-станах):
Перший -"Батько": Діти тепер такі ліниві!
Другий "Батько": Так, раніше діти були значно кращими!
Перший "Батько": Ця Марія Василівна така тендітна! Другий "Батько": І не кажіть, завжди так губи стисне...
Перший "Батько": Продавці на ринку завжди обважують! Другий "Батько": Так, і обличчя в них такі безчесні!
Перший "Батько": Я йому сказала: "Петров, я все одно дізнаюся, хто це зробив, а поки що можеш на мої уроки не приходити".
Другий "Батько": Правильно, треба було ще й батьків викликати.
Перша "Дитина": Слухай, давай втечемо з фізики! Друга ?"Дитина": Ага, підемо в автомати пограємо!
Перша "Дитина": Дівчата, кажуть, зарплату до свят видадуть! Друга "Дитина": Ото, добре! Давайте скинемось!
Інколи буває важко діагностувати, з якої позиції ставиться запитання. Наприклад, одна людина запитує в іншої, котра година. За цим може стояти: а) позиція "Дорослого", який просто хоче знати, скільки часу він має на певну справу; б) страх "Дитини", що часу лишилося обмаль і вона не встигне щось зробити; в) осуд "Батька", який вважає, що справи йдуть погано й іншим учасникам слід нагадати про відповідальність. Але проведіть спостереження, як вам відповідають або які репліки додають. Наприклад, з позиції "Дорослого" людина відразу ж відповість: "Друга", не додаючи якихось коментарів. Людина в его-стані "Дитини" радше скаже: "Та ще чимало, встигнемо, можна не квапитись". Людина в его-стані "Батька" відповість: "Згадали... Про час слід було думати раніше".
Перебування осіб, які взаємодіють, у різних его-станах може істотно змінювати процес спілкування і його результати. Уявімо двох учительок, які стоять коло вікна вчительської. Між ними виникає такий діалог:
Перша вчителька: дивиться у вікно, потім на годинник, потім протирає годинник, потім знов у вікно, повертається, перехоплює погляд другої вчительки й тяжко зітхає.
Друга вчителька: дивиться на першу, потім у вікно, потім на годинник.
Перша вчителька: Мені здається, це Мавродін знову запізнюється.
Друга вчителька: Так, це він.
Перша вчителька: Ви коли-небудь бачили, щоб він прийшов до школи вчасно?
Друга вчителька. Ніколи.
Перша вчителька: Знаєте, я сьогодні Ірині Анатоліївні сказала: "Скільки не робиш для цих дітей, скільки в них душі не вкладаєш, віддачі ніякої! Завжди запізнюються".
Друга вчителька: Ви, безперечно, маєте рацію. Тепер усі діти такі.
Перша вчителька: А ось ми все своє здоров'я залишаємо тут, у школі! А що за це отримуємо?!
Цей діалог відбувається між двома "Батьками", які не цікавляться об'єктивними обставинами, а відчувають задоволення від засудження інших, шукання винних. Обидві співрозмовниці в цій ситуації не просто обговорюють конкретний факт, вони відчувають позитивні емоції від цілого комплексу обставин, що супроводжують спілкування: а) приємно знайти людину, яка поділяє твої погляди; б) зовнішня підтримка ще більше утверджує думку про твою правоту; в) така форма обговорення передбачає, що співрозмовниці самі є морально вищими, ніж увесь цей "розпещений світ".
А ось як міг би виглядати цей діалог, якби в ньому брали участь особи з позицій его-станів "Дорослого".
Перша вчителька: дивиться у вікно, потім на годинник, потім протирає годинник, потім знов у вікно, повертається, перехоплює погляд другої вчительки і тяжко зітхає.
Друга вчителька:
а) не звертає уваги на зітхання, дивиться в інший бік; б) усміхається першій вчительці; в) у разі, якщо перша вчителька виглядає зовсім засмученою, запитує: "Як ви себе почуваєте"?
Перша вчителька: Мені здається, це Мавродін знову запізнюється.
Друга вчителька:
а) Так, це він;
б) Котра година?
в) Це Мавродін?
г) Мавродін майже ніколи не запізнюється до школи.
Перша вчителька: Ви коли-небудь бачили, щоб він прийшов до школи вчасно?
Друга вчителька:
а) Так.
б) Я ніколи за ним спеціально не спостерігала.
в) Мене це питання не цікавило.
Перша вчителька: Знаєте, я сьогодні Ірині Анатоліївні сказала: "Скільки не робиш для цих дітей, скільки в них душі не вкладаєш, віддачі ніякої! Завжди запізнюються!".
Друга вчителька:
а) Я не можу з цим погодитися.
б) Що ви маєте на увазі під віддачею?
в) Не хочу жалітися.
Безумовно, в цьому варіантіпозиція другої учасниці об'єктивніша і неупередженіша; з погляду стороннього спостерігача саме вона не дає можливості домінувати професійним та віковим штампам, "ставить на місце" першу учасницю, не потурає її егоцентричним закидам. Однак виникає інша проблема: адже перша вчителька зовсім не бажала бути в ролі тієї, яку повчають, повертають до реалій. Вона включилася в обговорення з особистісних позицій, незважаючи на те, що ці позиції було викривлено. Тому у відповідь вона очікувала батьківського підтвердження своєї правоти. Якщо вона отримає серію відповідей "Дорослого", то може образитись (приводів для цього ситуація надає скільки завгодно: що її підозрюють у необ'єктивному ставленні до учнів, що її намагаються повчати, не хочуть зрозуміти та ін.). Тоді конфлікт із ситуативних обставин, загальних проблем та рольових розбіжностей перейде в царину найважчих - міжособистісних ставлень та стосунків.
Нижче наведено приклади "похилих" трансакцій, тобто таких, що звертаються з одного его-стану до іншого. Найчастіше в педагогічній діяльності зустрічаються позиції "Батько - Дитина": вчитель розпочинає спілкування, прагнучи зробити зауваження, повчити, попередити.
"Батько" (учитель): Тримов, ти будеш штовхати Васіна? "Дитина" (учень): Ні, Ольго Степанівно, не буду.
"Батько" (учитель): Маснюк, я забороняю тобі користуватися підручником! "Дитина" (учень): Та я ж лише одну формулу подивився.
Поширені також ситуації, коли учень починає трансакцію з позиції "Дитини", а вчитель у відповідь дає типову "батьківську" відповідь:
"Дитина" (учень): Людмило Георгіївно, можна мені вийти з класу? "Батько" (учитель): Добре, Лук'янова, виходь, тільки ненадовго.
Буває, що сам учитель виступає в ролі "Дитини", яка повинна ви-правдатись:
"Батько" (директор): Чому ви запізнилися на урок? "Дитина" (учитель): Та я довго чекав тролейбуса, а його все не було. "Дитина" (учитель): Валюшо, ми завтра зарплату зможемо отримати? "Батько" (касир): Як дадуть гроші, так і отримаєте, не раніше. "Дитина" (учитель).
Loading...

 
 

Цікаве