WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

хто говорить. Найчастіше людина в цій ролі використовує такі мовні звороти: "я хочу, я не знаю, мені нецікаво, мені байдуже, мені здається" та ін. Ще одна типова ознака - використання великої кількості слів на зразок: "прекрасний", "чудовий", "чарівний", "дивний", "дивовижний" тощо. Це відгомін дитячої гри в "Моє - це найкраще" ("А мій батько найсильніший", "А мій брат - однією лівою..."). В цю гру грають діти усього світу, бо бажання володіти найкращим збігається з потребою відчувати відносну безпеку, додає впевненості у собі. Згадаймо хоча б такий дитячий жарт: "А мій батько на роботі стоїть на голову вище від твого!" - "А в мого зате живіт більший!". Чи не нагадують цей жарт висловлювання деяких дорослих чоловіків про своїх дружин: "А моя дружина пече найсмачніші пироги!" - "А в моєї такі великі очі...".
Фізичні ознаки "Батька": насуплені брови, стиснені губи, вказівний жест руки, похитування головою, постійний "грізний" вигляд, постукування ногою, пози "руки на стегнах" або "руки, схрещені на грудях", заламування рук, прицмокування язиком, зітхання, погладжування партнера по спілкуванню по голові або поплескування по плечі. Типові висловлювання: "Припиніть це раз і назавжди; я не бажаю цього слухати; ні за що на світі; запам'ятай назавжди; ніколи, скільки разів тобі повторювати; я б на твоєму місці; як ти посмів; не кажіть дурниць; це безглуздо, що за нісенітниця (абсурд); роби, як я тобі кажу" тощо.
Невербальні ознаки "Дорослого" доволі різноманітні. Головний по-казник - наявність уваги до того, що відбувається, постійний аналіз (безперервна рухливість очей, міміки обличчя). Вербальні ознаки: "чому, де, коли, хто, як, скільки, яким чином, імовірно, можливо, об'єктивно, це моя думка" та ін. (Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993).
У нормі всі три компоненти психічного життя ("Батько", "Дитина", "Дорослий") жорстко не прив'язані до певного віку або конкретних життєвих обставин. Вони можуть виявлятися залежно від безпосередньої ситуації або внаслідок внутрішньої потреби людини навіть усупереч зовнішнім вимогам.
Так, у веселій компанії, що зібралася з нагоди свята (наприклад, Но-вого року), поведінка, типова для "Батька", явно недоречна. Людина, яка реалізує відповідну програму поведінки, викликає в навколишніх лише здивування й роздратування. У свою чергу, їхня поведінка може викликати в людини-"Батька" роздратування легковажністю, небажанням дотримуватися чітких правил, відступами від вимог етикету. І він ще більше посилить тиск, щоб повернути їх до бажаної форми поведінки, почне дорікати й повчати як невихованих дітей. У результаті з'являється взаємне незадоволення, зароджується конфлікт. Не завжди доцільна тут і "доросла" поведінка (розмірковування, аналіз). Тільки рольова поведінка "Дитини" з притаманною їй гамою позитивних переживань (пожвавлення, радість, насолода від дрібниць, веселощі, спонтанна активність) дає змогу отримати найбільше задоволення від свята.
Проте входження в роль "Дитини" явно недоречне тоді, коли потрібно розв'язати життєво важливе питання. Тут спроба перевести партнерів на інтуїтивний стиль розв'язання може викликати підозру в несерйозному ставленні до справи. Тільки висування багатьох альтернатив, детальний їх розгляд заспокоює тих учасників обговорення, для яких ця проблема є найважливішою. Інколи спонтанно знайдене правильне розв'язання може бути відхилено лише тому, що процедура його висування не відповідала потребі співрозмовників в отриманні "батьківської" поради.
Співвідношення тих чи тих рольових компонентів у житті окремих людей неоднакове. Так, є люди, які начебто назавжди залишилися на рівні "Дитини". Вони вперто відмовляються бачити складність і багатогранність світу, не можуть або не бажають взяти на себе відповідальність за власне життя. Безтурботність, емоційна нестабільність і неврівноваженість, суперечливість вчинків і висловлювань, алогічність поведінки і стосунків, неадекватність поведінки в напружених ситуаціях (дії всупереч власним інтересам) - це складові дитячої поведінки окремих осіб навіть у зрілому віці. Типовою її ознакою є своєрідна запопадливість перед навколишніми ("не ображайте мене, адже я хороший"), яка раптом може змінитися відмовою визнавати авторитет співрозмовника (спонтанний опір необхідності підкорятися). Є також маленькі "старички", які з раннього дитинства не відчувають дитячих радощів, підкоряються зовнішнім і внутрішнім атрибутам "батьківської" позиції (дотримання правил і норм, зовнішніх вказівок, постійний самоконтроль, оцінка навколишніх та ін.).
Ставлення вчителя до учнів, до своєї роботи, до життя загалом значною мірою залежить від того, який рольовий компонент переважає в нього на момент взаємодії. Розгляньмо це на конкретному прикладі: вчитель помітив, що під час контрольної учень заглядає в підручник.
Учитель в его-стані природного "Батька" може відчути певну прикрість від того, що вихованець його обманює, тому він, не зчиняючи галасу, підійде до нього і забере книжку.
Учитель в его-стані придушувального "Батька" розгнівається на учня за те, що той так себе поводить, уголос заявить про це, змусить його принести і покласти підручник на стіл або забере зошит і скаже, що контрольну той писатиме окремо від інших, а поки що нехай зачекає в коридорі.
Учитель в его-стані природного "Дорослого" відразу ж згадає, що цей учень надто невпевнений у собі, йому завжди потрібна якась підтримка успіху, він може заглядати в підручник навіть тоді, коли знає матеріал. Тому його дією буде: підійти до учня (той змушений відсунути підручник), нахилитися до нього, тихенько запитати: "У тебе щось не виходить? Дай-но я гляну. Ні, ти все робиш правильно, продовжуй". Або: "Подивись уважніше, тут слід ще трошки подумати".
Учитель в его-стані природної "Дитини" співчуватиме учневі, щоб він якнайшвидше завершив неприємну процедурунаписання контрольної, отримав добру оцінку. Він зробить вигляд, що нічого не помітив, але після того, як виставить оцінки, обов'язково натякне на те, що він був у курсі всіх справ (прагнення "Дитини" виглядати дорослішою).
Учитель в его-стані пристосовницької "Дитини" відчує гірку образу за те, що його не слухаються, обманюють, почне нескінченно сперечатися з учнем: "Сашко, не дивись у підручник... Я тобі сказав, відсунь книжку... Скільки можна повторювати, заховай її у портфель... Ще раз подивишся, отримаєш "двійку...".
Тепер з'ясуймо, як же впливає перебування людини в тій чи тій рольовій позиції на ситуацію безпосереднього спілкування.
Неабияку плутанину в міжособистісні стосунки вносить та обставина, що в конкретних ситуаціях взаємодії деякі люди схильні поводити себе непослідовно, перескакуючи із однієї позиції на іншу. Це відбувається тоді, коли засвоєні ними генералізовані ролі є неблагополучними. Розгляньмо це на прикладі елементарної життєвої ситуації, яку найчастіше описують у книгах з трансактного аналізу саме тому, що вона добре ілюструє відповідні особливості.
Уявімо, що вранці чоловік збирається на роботу і не може знайти свою краватку. Не побачивши її на звичному місці, він звертається з відповідним запитанням до дружини. Проте, незважаючи на однакове формулювання ("Де моя краватка?"), запитання може бути поставлено з різних рольових позицій, а тому відрізнятиметься вкладеним
Loading...

 
 

Цікаве