WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

Рольові конфлікти в діяльності вчителя - Реферат

терпить, коли діти щось самостійно знаходять у книжках, пропонують це для обговорення. "Я їм розповідаю про найголовніше, навіщо забивати голову різними подробицями, вони тоді зовсім заплутаються", - вважає він. Учитель, який "грає" роль "Рупора", натхненно переказує тексти посібника без будь-яких змін, любить проголошувати "прописні істини". "Мудрець" усю інформацію подає в контексті історичних та загальножиттєвих подій, привносить своє оригінальне тлумачення. "Неперевершений знавець" не любить будь-якої незгоди з його думками, вважає, що тільки він добре розуміється на відповідному питанні, і будь-яке заперечення вважає особистісним випадом проти себе. "Коментатор" любить супроводжувати надання інформації різними доцільними й недоцільними поясненнями, постійно коментує відповіді учнів.
Виконання виховної нормативної ролі зумовлює також багато від-тінків, від негативних до позитивних: "Приборкувач", "Мораліст", "По-борник порядку", "Заступник", "Рідний батько" тощо, тобто виховання здійснюється, але форми, ціннісні пріоритети, характер взаємодії з учнями, змістові акценти істотно різняться. "Приборкувач" вважає, що слід до-помогти дитині позбутися негативних звичок, а саме виховання - це надання їй можливості постійних тренувань у соціально прийнятних формах поведінки. "Мораліст" читає нескінченні проповіді про те, як слід себе поводити, не залишає без уваги жодного вчинку дитини. "Заступник" прагне захистити вихованців від усього світу, звинувачуючи всіх інших у надто суворому ставленні. "Рідний батько" вимагає від учнів повної довіри, відвертості, хоче знати про них усе.
Серед безлічі ролей, які виконує людина у своєму житті, психологи розрізняють три базових, генералізованих: "Дитини", "Дорослого" і "Батька". Специфіка людської поведінки, яка зумовлюється проявами цих ролей, становить основу цілого напряму сучасної психології - трансактного аналізу. Його творець Ерік Берн уперше звернув увагу на те, що в поведінці людини, в її загальному світосприйнятті та самовідчутті час від часу переважають три якісно різні сутності: маленька дитина, її батьки (чи інші люди, які здійснювали виховання), та особа, що безпосередньо і неупереджено аналізує обставини, взаємодіє зі світом. Ці якісно різні позиції інакше звуться егостанами (Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992).
У російській мові для визначення останньої ролі використовують термін "Родитель". Проте українська мова не має аналогічного поняття. Найближчий термін "батьки" має певні смислові відмінності. Тому тут і далі ми вживатимемо термін "Батько", маючи на увазі, що це інтегральна модель поведінки дорослої людини, яка здійснює виховний вплив на іншу особу.
Для опису відповідних генералізованих ролей вживають ще один термін - его-стан. Річ у тім, що кожна з цих ролей має два аспекти:
поведінковий та емоційно-почуттєвий. Коли мають на увазі особливості поведінки, її зовнішній малюнок, стиль стосунків із навколишніми, це описується як "виконання" (програвання) особою відповідної ролі. Коли ж підкреслюється те особливе світосприйняття, яке притаманне відповідній ролі, сукупність специфічних ставлень, переживань, особливих ціннісних пріоритетів, то використовують поняття "его-стан".
Розгляньмо, який зміст кожної з цих ролей і яке значення мають вони в житті людини.
"Батько" - це зафіксованиий у довготривалій пам'яті дитини сценарій поведінки дорослих людей, які її виховують: зміст і форми їхнього спілкування між собою й дітьми, проблеми, що найчастіше їх хвилюють, і способи їх розв'язання, характер реагування на ті чи ті життєві ситуації, те, що і як вони говорять, тощо. Це своєрідна нормативна програма, яка включається тоді, коли людина свідомо або несвідомо починає грати відповідну роль. Вона формується з раннього дитинства, коли дитина навмисне або ненавмисне спостерігає за діями своїх і чужих батьків. Характерно, що відповідна програма формується без аналізу, критичного осмислення. Адже дитина не може зрозуміти, чому постійно роздратований батько або знервована мати, навіть якщо в них є для цього вагомі причини (наприклад, неприємності на роботі). Вона просто фіксує, що батьки найчастіше поводять себе відповідним чином. Сюди ж, у зміст ролі, записуються всі настанови, повчання і правила, почуті від дорослих, а також підмічені прийоми комунікації (тон голосу, вираз обличчя, кількість і чергування осуджень і схвалень, жорсткість або м'якість у стосунках з іншими людьми і т. ін.). Сюди ж можна зарахувати найзагальніші настанови, які батьки прямо чи опосередковано передають дитині, виходячи зі свого життєвого досвіду: "Всі люди - вороги (друзі); нікому не довіряй (будь відкритим до людей, і вони будуть добрими до тебе); будь скромним (якщо будеш скромним, тебе не помітять і не оцінять); не можна вірити жінкам (чоловікам)" тощо.
Роль "Батька" - дуже важливий компонент нормального психічного життя. Оволодіваючи нею, людина водночас отримує готові зразки поведінки, придатні для повсякденного життя. Ще недосвідчений, невмілий малюк оволодіває за її допомогою загальними відомостями, які дають можливість йому долати почуття власної безпорадності й розгубленості в цьому великому й незрозумілому світі.
Із накопиченням власного досвіду людина може замінити запозичені засоби організації життєдіяльності своїми, ефективнішими або відпо-віднішими життєвим обставинам, що змінилися. Проте подібна заміна відбувається без ускладнень лише щодо тих нормативів життєдіяльності, які вводилися без особливого тиску. Якщо життєві інструкції "втовкмачувалися" у психіку дитини силоміць, супроводжувалися психічними травмами або сильним дискомфортом, то навіть ставши дорослою, людина нерідко не може позбутися їх впливу, незважаючи на те що обставини її життя, соціальне оточення й вона сама принципово змінилися. Вона не може відмовитися від них за власним бажанням, знову й знову підпадає під їх вплив.
Труднощі, з якими стикається дитина під час формування нормативного змісту ролі "Батька":
- вона може отримувати протилежні вказівки від обох батьків або інших дорослих. Тому їй важко визначити, які вимоги важливіші (об'єктивно необхідні для подальшого життя), і звикає жити з подвійною мораллю або орієнтуватися на конкретні обставини (наприклад, хто в цей час більше сердитий - батько чи мати);
- батьки самі не завжди живуть за тими правилами, яких навчають дітей. Наприклад, батько категорично забороняє синові палити, хоча сам майже не розлучається із цигаркою; мати постійно повторює: "Не груби старшим", а сама часто роздратовано розмовляє з бабусею і т. ін. З цього дитина нерідко робить власний логічний висновок, що потрібно лише вирости, стати дорослим і можна робитивсе, що заманеться, повчаючи при цьому всіх навколишніх. Проводиться своєрідна паралель: доросла людина - це той, хто порушує загальні правила поведінки. Тому підлітки подекуди прагнуть утверджувати свою дорослість саме тим, що порушують загальні норми і правила поведінки;
- батьки прагнуть знецінити, нейтралізувати ті настанови, які надходять від інших дорослих, переносять свої особистісні проблеми на виховання дитини. Те, що з погляду дорослого цілком припустимо (покепкувати з висловлювання іншої людини, пожартувати з нею), на рівні дитячого розуміння
Loading...

 
 

Цікаве