WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема педагогічного оцінювання - Реферат

Проблема педагогічного оцінювання - Реферат

відрізняється від загального рівня класу, тому вона отримує "трійку". Ця оцінка виставляється в журнал. Через тиждень вона наздоганяє клас, вчиться на "п'ятірки". Однак у чверті отримує середню "четвірку". Через деякий час її навчальна активність знижується, вона вважає, що не слід так працювати, адже все одно її зусилля марні.
6. Учитель вважає за доцільне безпосередньо "виховувати" дитину через оцінку. Наприклад, він розширює коло оцінюваних явищ: може поставити низьку оцінку дитині за те, що вона забула вдома зошит або ручку, не так поводилася на уроці або перерві.
7. Учитель формує в дитини залежність від отримання оцінок певного рівня, підтримує "легенду" про її зафіксованість на цьому рівні. Це призводить до значних психологічних порушень. Традиційно в педагогічній літературі як негативні приклади наводять дії вчителів, які навіюють учням, що ті "не варті" вищої оцінки, але, на жаль, така практика і досі поширена. Учень, який хоче змінити свою оцінку, докладає значних зусиль, яких не помічає вчитель. Тоді він робить висновок: "Навіщо працювати, якщо я все одно більше "трійки" не отримаю?"
Бувають й інші випадки. Наприклад, учитель у присутності учнів і батьків постійно називає відмінницю "гордістю школи". Тим самим він не просто формує в неї високий рівень домагань (до речі, цілком відповідний її здібностям), а підкріплює його жорсткими соціальними очікуваннями, орієнтуючи дівчинку на те, що вона повинна отримувати тільки високі оцінки. Але раптом кілька її робіт виконано трішки гірше, ніж завжди (через поважні обставини вдома). Іншому учневі вчитель без роздумів ставив би "п'ятірки", але тут у нього виникає підозра: "Наша відмінниця почала зазнаватись", і він ставить виховну "двійку". Це спричинює сильний нервовий зрив, дівчинка тиждень лежить з високою температурою, боїться йти до школи, тому що "не виправдала сподівань, які на неї покладалися".
У чому причина таких ситуацій? Адже частота і постійність їх ви-никнення свідчить про те, що вони зумовлюються не тільки примхами окремих учителів.
Головна складність оцінювальної діяльності вчителя полягає в ЇЇ багатофункціональності. Контроль діяльності учнів тільки тоді є повно-цінним та ефективним, коли сприяє виконанню провідних функцій пе-дагогічної діяльності. Великий вплив контролю на реалізацію цих функцій зумовлений тим, що оцінювання вчителем результатів роботи дитини має для неї емоційне значення. Логіка розуму тут відступає, і домінує логіка почуттів. Саме тому педагогічне оцінювання є особливо складною справою, безпосередньо пов'язаною, з одного боку, з правовими, а з іншого - з етичними аспектами. Розгляньмо, як включаються процедури оцінювання у виконання відповідних функцій.
1. Навчальна. Контроль сприяє поглибленню, розширенню, вдоско-наленню та закріпленню знань. У процесі контролю здійснюється бага-торазове повторення навчального матеріалу, що сприяє переведенню інформації з короткочасної в довготривалу пам'ять. До того ж учні мають змогу ту інформацію, яку вони отримали візуально (з текстів), почути аудіально. Це покращує умови навчання для осіб з різними типами сприйняття.
2. Діагностична. Саме контроль надає реальну можливість визначити недоліки і прогалини в знаннях учнів, щоб потім вчасно усунути їх, тобто фактично він встановлює "зворотний зв'язок" між діями вчителя і результатами його роботи.
3. Диференціювальна. За результатами контролю відбувається первин-на диференціація учнів, що дає вчителеві змогу орієнтуватися в їхніх пізнавальних можливостях. На її підставі в сучасній школі йде індиві-дуалізація: учням із високими оцінками за результатами контролю на-даються певні "пільги" або доручення і навпаки.
4. Вимірювання та оцінювання. Вона дає змогу встановити рівень реалізації визначеної мети, виразити його в якісних та кількісних показниках.
5. Стимулювальна. Наявність оцінок у навчальному процесі є до-датковим чинником стимулювання. Якщо оцінка є об'єктивною, а її рівень значущий для учнів, то навчальна діяльність значно активізується. Проте слід пам'ятати, що інколи у свідомості учня має місце "відчуження" між оцінкою, яку він прагне отримати, та якістю власних дій, тобто оцінка зберігає й навіть підсилює свій мотиваційний вплив, стає джерелом особливої емоційної напруги, учень прагне досягти її за будь-яку ціну, і часто не підвищенням ефективності власної навчальної діяльності, а іншими шляхами. Оцінка стає своєрідним "соціальним наркотиком", починає домінувати в системі особистісних цінностей як учня, так і вчителя (адже високий рівень оцінок учнів є водночас показником успішної діяльності самого вчителя).
6. Виховна. Варіюючи оцінками, вчитель може справляти на дітей неабиякий виховний вплив. Йдеться не лише про оцінки "за вихованість" або "за поведінку", які за своїм змістом покликані слугувати стимулятором виховання. Оцінка за знання може як позитивно, так і негативно позначатися на вихованості учня. Цепов'язано з високою афективною навантаженістю будь-якої оцінки. Неадекватно високі оцінки розбещують учня, привчають його до поблажливого ставлення з боку оточення. Неадекватно низькі оцінки значно знижують рівень домагань і самооцінку дітей.
7. Розвивалъна. Процедура контролю сприяє розвиткові багатьох особистісних якостей. У цей момент учень активізується, щоб проде-монструвати рівень розуміння навчального матеріалу. Це допомагає функціонуванню, тренуванню, подальшому вдосконаленню механізмів пам'яті, мислення, мовленнєвої діяльності, навичок спілкування, вмінь самопрезентації тощо. Особливим напрямом ЇЇ реалізації слід вважати формування в учнів здатності до рефлексії, тобто самоусвідомлення, орієнтації на виявлення причин власних вчинків, процесу їх реалізації і впливу на навколишніх.
8. Прогностична. Завдяки контролю можна скласти динаміку змін, що відбуваються з учнем, виявити та проаналізувати її тенденції, екстра-полювати отримані результати аналізу на наступний період.
9. Методична. Наявність якісної або кількісної інформації в межах "зворотного зв'язку" дає вчителеві змогу проаналізувати рівень своєї роботи, тобто рівень використаних методик, визначити її ефективність, виявити та усунути недоліки, накреслити перспективні зміни.
10. Керівна. Через процедури контролювання вчитель отримує мож-ливість керувати діяльністю учнів, спрямовувати її в потрібному напрямі.
11. Коригувальна. За допомогою оцінок учитель може вчасно вносити зміни в діяльність учнів, усувати недоліки.
12. Соціалізуюча. Оскільки оцінка в межах певної соціальної групи (учитель, учні, батьки) є показником "соціальної успішності", адаптованості учнів, то вона є вагомим показником соціального успіху.
13. Констатуюча. Фіксує рівень досягнень індивида у відповідній галузі діяльності.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве