WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя до змісту педагогічної діяльності - Реферат

Проблеми адаптації молодого вчителя до змісту педагогічної діяльності - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Проблеми адаптації
молодого вчителя до змісту педагогічної діяльності."
Проблеми адаптації
молодого вчителя.
Розгляньмо ситуацію: до школи прийшов молодий учитель. Безумовно, сьогодні вона виглядає дещо інакше, бо майже ліквідовано систему роз-поділу випускників педагогічних навчальних закладів. Ще кілька років тому індивідуальні побажання молодих учителів рідко збігалися з реальною наявністю робочих місць, потребами певних регіонів та шкіл у педагогічних кадрах. Тому виникало безліч суперечностей та конфліктів.
Нині постають не менш складні проблеми: правова незахищеність випускників, відсутність державного забезпечення житлом, гарантованої роботи, регулярної виплати заробітної плати тощо. Але сподіватимемося, що труднощі, зумовлені кризовим станом суспільства, колись минуть. Подолати їх психологічними засобами неможливо, а підпорядковувати стосунки людини з професією соціальним негараздам неприпустимо. Дитина в школі чекає на висококваліфікованого вчителя, незважаючи на суспільні катаклізми, а сам учитель прагне відчувати моральне задоволення від своєї праці. Тому зосередимо нашу увагу саме на психологічних аспектах початкового етапу педагогічної діяльності, і зовсім не тому, що не хочемо бачити складніших проблем. Адже і нині чимало молодих людей прагнуть працювати в школі.
В оптимальному випадку молодого вчителя радісно вітає завідувачка навчальної частини: "Як добре, що в нас поповнення! Що ж, колего, приступайте до своїх обов'язків. Будете класним керівником 6-Б. Клас не подарунок, однак сподіватимемося, що ви, з вашим прекрасним дипломом, впораєтеся з дітьми. Тільки годин вам, як предметникові, замало. Будете в нас ще й англійську вести. А можливо, ще й креслення. В цілому не образимо".
Директор також радіє: "Нарешті до нас прибув чоловік, а то переважно жіночий колектив! Давайте, колего, вникайте у наше господарство. Зверніть увагу, що ваш кабінет не в дуже гарному стані, беріть під контроль ремонт. А, крім того, доручаємо вам ще простежити за коридором і шкільним музеєм -там стенди й експонати застаріли, займіться ними". Радіють і колеги - адже комусь із них доводилося минулого року додатково до свого навантаження вести і англійську, і креслення, і займатися цим "неможливим" 6-Б: "Ми вже старше покоління, попрацювали, нехай тепер молодь береться". А буває, що и нерадо зустрічають молоде поповнення: школа маленька, навантаження бракує, предметник, здавалося б, збирався йти на пенсію, але передумав: не ображати ж заслужену людину. А тут прийшов молодий учитель, готовий працювати в школі, невідомо ще, чи вдасться через рік знайти заміну. Краще вже сьогодні утримати, виділити йому по шматочку від різних предметів. І назбирається для нового вчителя з добрий десяток підготовок до уроків з кількох предметів, та ще й у різних класах, у різних вікових групах і нерідко зовсім не за його фахом.
Зупинімося на першому, сприятливому для новачка варіанті, коли колектив радіє з його прибуття. Але ж як почуватиметься сам молодий учитель? Спробуймо послідовно, від загальних питань до окремих аспектів, розібратися у його стані, який дістав назву адаптації.
Адаптація до змісту педагогічної діяльності
Звернімося знову до тих учителів, про яких ішлося раніше. Спробуймо їх очима поглянути на зміст професійної діяльності.
Для Веніаміна робота - це насамперед засіб самоутвердження, досягнення високого рівня прийняття з боку навколишніх. Будь-яка подія його шкільного життя рефлектується ним ніби в двох планах. З одного боку, він обмірковує її відповідно до загальних цілей та завдань педагогічної діяльності, яких він суворо дотримується. Він прагне якомога точніше виконувати ці завдання відповідно до засвоєних нормативів, але відхилення, що виникають, хвилюють його з іншого боку: як це сприймають та оцінюють колеги. Тому будь-яка невдача, помилка лякає його, він прагне зробити так, щоб про неї не довідались інші педагоги. Його мрія - щоб усі вважали його педагогом, який успішно долає будь-які труднощі.
Для Лесі зміст професійної діяльності також начебто відступає на другий план. У будь-яких подіях для неї найважливіше те, як вона виглядає в очах інших. Це прагнення, як і в попередньому випадку, породжується потребою у визнанні, тільки у Веніаміна ця потреба позбавлена романтичності, натхненності, більш раціональна, ніж емоційна, дистанційована. Леся ж прагне досягти з боку як учнів, так і вчителів емоційної приязні, подобатись їм як людина.
Отже, і для Лесі, і для Веніаміна завершенням процесу адаптації буде визнання з боку навколишніх (насамперед компетентних колег), наявність постійних доказів своєї значущості в житті інших людей. Зміст професійної діяльності є засобом, що забезпечує соціальне визнання.
Для Марини найважливішим є отримання реального результату - зацікавлення дітей математикою. Заради цього вона готова на все: їй байдуже, як сприймають її на перших етапах учні, вчителі, вона ладна заглушити своє самолюбство, проковтнути будь-яку образу, аби привернути увагу учня до свого предмета. В неї нема обмеженого ставлення до вибору засобів, абсолютизації вимог програми, незмінного алгоритму дій. Вона може знехтувати в певних межах навчальним планом, замінити програмний урок нетрадиційним (конкурсом, вікториною) або всі 45 хвилин займатися розв'язуванням цікавої задачі. Завершенням адаптації для неї є цілковита впевненість у тому, що її предмет став значущим для учнів, що вона достатньо володіє методами викладання, щоб подолати будь-які труднощі, що виникають у дітей у процесі вивчення її предмета.
Ольга вбачає зміст своєї роботи в наданні учням постійної підтримки, вона прагне допомогти дітям, позбавити їх зайвого болю, розчарування. І на уроці, і в позаурочний час вона фіксує ознаки емоційного неблагополуччя дитини, виявляє проблеми, що її турбують, намагається їх розв'язати або принаймні послабити. Вона постійно готова взяти на себе відповідальність за чужу долю, допомогти - в цьому для неї головний зміст педагогічної діяльності. Для неї адаптація завершується тоді, коли вона відчуває довіру до себе з боку учнів та колег, до неї звертаються з особистими проблемами, очікують допомоги.
Для Олега сутність педагогічної професії полягає в тому, що вчитель є головним носієм істини для учнів, повністю керує подіями їхнього життя в обумовлених професійними вимогами межах. Відповідно до цього він і реалізовує зміст своєї діяльності, а саме: ставить дозовані вимоги до учнів, поступово просуває дітей у їх розвитку. Ці вимоги регламентують усі сторони життя: вивчення предмета, характер міжособистісних стосунків, форми поведінки, темп індивідуальних змін. "Я задаю тобі певні орієнтири розвитку і забезпечую найкращі умови для цього, - немовби каже він учневі. - Ти повинен досягти відповідного рівня, а моя оцінка фіксує ступінь виконання тобою моїх вимог. Ти не можеш не погоджуватися з моїми вимогами, бо я досвідченіший за тебе, я бачу, в якому напрямі ти маєш розвиватисянадалі". Для нього ситуація шкільного життя стає сприятливою, коли його дії не викликають опору з боку дітей.
Щодо Жені нагадаємо: професію вчителя вона обрала для того, щоб утвердити свою особистісну оригінальність, винятковість, а потім розчарувалась у виборі, проте змінити щось не має ні сил, ні бажання. В неї є два потенційно можливих варіанти адаптації, за яких її ситуація може або поліпшитися (повна адаптація), або хоча б стати менш болісною (часткова адаптація). Зрештою, вона може знайти себе в багатогранному шкільному житті, зробити
Loading...

 
 

Цікаве