WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя до учнівського колективу - Реферат

Проблеми адаптації молодого вчителя до учнівського колективу - Реферат

суспільством нормативах ринкових відносин, де поняття "обман" розуміється як "винахідливість", "необов'язковість" - як "гнучкість у реагуванні на обставини", "нерозбірливість у стосунках" - як "соціальний плюралізм". Він не завжди розуміє, чому вчитель, незважаючи на низьку заробітну платню і жалюгідний рівень життя, не йде зі школи, бо слова "професійний обов'язок", "соціальна відповідальність" для нього - нічого не значущі абстракції. Тому він нерідко розцінює такого вчителя як невдаху, що не здатний до іншого. А це, безумовно, не покращує взаєморозуміння між ними.
10. Гносеологічні бар'єри. Вони виникають найчастіше через брак досвіду і знань або унаслідок недостатньої сформованості в дитини абст-рактно-логічного мислення. Так, учитель може будувати свої думки ідеально за логікою, вважати, що з його аргументами не можна не погодитись, тим часом дитина реагує переважно на афективний компонент спілкування і не розуміє логічних доказів. Часто гносеологічні бар'єри виникають в учня тоді, коли він пропустив певну кількість занять і не зміг самостійно (або з допомогою батьків) наздогнати інших. Тоді те, чим вони займаються на уроках, стає для нього незрозумілим, відставання дедалі поглиблюється, він звикає працювати поверхово, формально переказуючи тексти підручників та списуючи домашні завдання. Педагоги ж інколи недооцінюють вплив таких бар'єрів на діяльність учнів, вважаючи, що досить їм самим прочитати підручник, і все стане зрозумілим.
Наведений перелік не вичерпує всіх видів бар'єрів між учителем та учнями. Можна, наприклад, розглянути ще й такі бар'єри:
- ідеологічний, що може істотно впливати на стосунки вчителя із старшокласниками чи з батькамиучнів або викликати непорозуміння між самими вчителями, які симпатизують різним політичним течіям, або між тими, хто відчуває ностальгію за минулим, і прихильниками різких змін у суспільстві;
- національні, бо які б гасла рівності не проголошувались у суспільстві, на практиці інструментування міжнаціональних стосунків може спричиняти неабиякі труднощі та непорозуміння;
- бар'єри, що виникають унаслідок різкого розмежування населення за рівнем доходів та матеріального добробуту, бо якщо одна дитина приходить до школи у гарному одязі, приносить бутерброди з делікатесами, а більшість учнів не мають навіть найнеобхіднішого харчування, то це може призводити як до прямих конфліктів між ними, так і до психологічних викривлень у розвитку (почуття винятковості в одних та меншовартості, пригніченості або агресії в інших, у тому числі й у самого вчителя).
Наголосимо ще раз, що "чистих", відокремлених від інших, бар'єрів майже не буває, вони завжди взаємопов'язані.
Проте вчитель має чітко усвідомлювати, з яких джерел походять основні труднощі спілкування з конкретним учнем, класом, батьками, педагогічним колективом. Тільки визначивши ці джерела, усвідомивши чинники, що їх зумовлюють, можна сподіватися на покращення ситуації.
Якщо ж учитель не усвідомлює цих потенційно можливих та реальних бар'єрів, ігнорує їх вплив, не вважає за необхідне розібратися, звідки беруться ускладнення у взаємодії, його стосунки з дітьми ніколи не налагодяться, матимуть формальний характер: збереження джерел кон-флікту, внутрішньої напруги при зовнішній результативності за фор-мальними показниками створюватиме тільки видимість благополуччя.
Адаптацію до учнівського колективу можна вважати успішною тоді, коли вчитель починає чітко бачити не лише абстрактний клас, а й кожного окремого учня, а потім знов інтегрувати (не ігноруючи значущості кожного окремого індивіда) цю якісно особливу спільноту - учнівський колектив з його специфічними ознаками та власними тенденціями розвитку. Таке одночасне двовимірне бачення приходить з досвідом, якщо вчитель прагне його досягти. При цьому вкрай важливим є власний розвиток учителя. Відбувається начебто зустрічний рух - не тільки зміна окремих учнів та стосунків між ними під впливом нового вчителя, а й зміна самого вчителя, в життя якого як значущий об'єкт входить ця соціальна спільнота. Адже професія вчителя передбачає постійні адаптаційні процеси: кожен учень, кожен клас очікує від учителя певних якостей, і якщо їхні сподівання не справдилися, "замикається" від взаємодії з ним. Тому вчитель має бути постійно готовий до певного діапазону змін, водночас зберігаючи певний індивідуальний стрижень (цілісність особистості, самоповагу, те, що становить найкращі риси його індивідуальності, моральні норми, життєві та професійні принципи), за межами якого самовідчуття власної ідентичності починає зникати. Завдання будь-якого вчителя у процесі адаптації - зберегти незмінним це особистісне ядро і водночас набути здатності до доцільних варіативних самовиявів у конкретних ситуаціях соціальної і професійної взаємодії. А цього можна успішно досягти тільки за умови компетентного подолання бар'єрів, що розділяють учителя й учнів. Сподіватися, що ці бар'єри долатимуться зусиллями самих учнів, марно, тому основну відпо-відальність за це повинен брати на себе вчитель.
Емпіричним критерієм завершення адаптації до учнівського колективу можна вважати прагнення вчителя продовжити спілкування з учнями. Якщо після закінчення уроку педагог не поспішає до вчительської, якщо вдала ідея, цікавий факт викликають першу думку: "Про це обов'язково слід розповісти дітям", якщо несподівана відміна уроку засмучує, отже, адаптація до учнівського колективу вже відбулася.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве