WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя до учнівського колективу - Реферат

Проблеми адаптації молодого вчителя до учнівського колективу - Реферат

нічого не розуміємо - тільки підвернеться щось краще, про нас і не згадає. Будемо себе поводити так, щоб не було шкода розлучатись";
- коли вчитель, котрого змінили, був дітям особливо дорогий і близь-кий. Тоді вони: а) відкидають будь-якого нового вчителя, вимагаючи повернутипопереднього; б) розцінюють доброзичливе прийняття нового вчителя як зраду того, хто пішов; в) прагнуть негайно випробувати новачка, щоб пересвідчитись у тому, чи він взагалі може претендувати на те, щоб посісти місце їх учителя;
- і нарешті, діти бешкетують просто для того, щоб хоча трошки попустувати, погратися, скрасити шкільне життя, якщо воно в цілому нудне, нецікаве.
Неважко помітити, що всі ці причини не мають нічого спільного з особистістю самого молодого вчителя. Більше того, перша і друга причини хоча й не виправдовують вчинку, але є доволі поважними (адже це наявний у дітей досвід негативної взаємодії з педагогами провокує їх на таку поведінку). І дорікати слід не цим "негідним учням", а горе-педагогам, що зробили дітей такими жорстокими. В третьому випадку взагалі можна проникнутись повагою як до дітей, що зберігають вірність улюбленому вчителеві, так і до самого вчителя, що залишив про себе такі теплі спогади, спробувати знайти корені його популярності, зрівнятися з ним.
На жаль, молодий учитель рідко схильний до об'єктивності у своїх міркуваннях. У нього самого цей період украй напружений. Адже навіть на педагогічній практиці, де відповідальність за результати праці була незрівнянно нижча, ніж у вчителя, майбутні педагоги через хвилювання подекуди діють у напівшоковому стані.
Наведемо кумедний, але досить показовий приклад.
Учителька захворіла, і провести урок у четвертому класі доручили студентові-практикантові. Весь вечір він ретельно готувався, повністю розписав хід уроку, свої дії, перечитав конспекти та підручник. Але коли зайшов до класу, остаточно розгубився. Вже в перші хвилини він витяг з кишені коробку сірників і почав її машинально підкидати - і коли викликав учнів відповідати, і коли пояснював новий матеріал. Коли урок закінчився, він так само неусвідомлено сховав сірники в кишеню і підійшов до керівника, який був присутній на уроці. Той зробив йому зауваження, навіщо він "торохтів" сірниками, відволікав увагу дітей. Проте студент цілком природно здивувався: "Які сірники? У мене в руках нічого не було". Хвилювання було таке сильне, що вчитель-початківець майже не усвідомлював, що і як він робить.
Таким чином, початок педагогічної діяльності, перший контакт з дітьми пов'язаний зі значним нервовим навантаженням, з яким учитель не завжди може впоратись. Крім того, є низка об'єктивних причин, що по-глиблюють його нервовий стан:
- він не знає учнів в обличчя, відчуває значні утруднення в тому, як звертатися до дітей. Тому, якщо потрібно розв'язувати конкретні ситуативні завдання, він щоразу повинен шукати нові форми звернення (на зразок "Дівчинко з червоними бантиками, припини розмову з подругою" або "Хлопчик за третьою партою, заспокойся і слухай"). Такі звернення смішать клас, провокують на нові бешкетування, щоб побачити, як "викручуватиметься" вчитель;
- він ще не вміє правильно розподіляти час уроку, тому одну його частину затягує, а іншу стискає, втрачає послідовність етапів, повертається до того, що вже пройдено. Такі ситуації демонструють дітям недосвідченість учителя, а його інфантильні реакції (на зразок "Ой, я забув, ось тут треба було ще це розповісти", або "Зачекайте, я щось випустив, зараз пригадаю") стають приводом для іронічного ставлення або прямих глузувань;
- він іще не "вписався" в простір класу, не знайшов у ньому свого місця, тому неусвідомлено прив'язується до якогось зручного куточка, де відчуває відносну безпеку. Так, маленька, тендітна випускниця педінституту, зайшовши до десятого класу, відчула себе зовсім пригніченою, бо учні були значно вищі за неї. Сівши за стіл, вона впродовж уроку жодного разу не встала. Цим вона відгородилася від дії неприємних для неї пропорцій, що свідчили не на її користь. І водночас зробила заяву на пасивно-пристосовницький стиль поведінки, позицію захисту від неприємних емоцій за рахунок втрати ініціативи. Клас же сприйняв таку поведінку вчительки як зневажливу, як доказ прагнення заради власних зручностей ігнорувати потреби учнів, небажання спілкуватися з ними, неввічливість.
Отже, перший вхід до класу має бути не тільки ретельно "проробле-ний" за змістом (планування окремих етапів уроку, обсяг і якість інфор-мації). Молодому вчителеві слід передбачити різні можливі варіанти, наприклад: клас незацікавлений, діти втомилися або, навпаки, збуджені, може бути якась несподіванка тощо. Слід передбачити основні засоби реагування, враховуючи свої індивідуальні можливості, повністю відрепе-тирувати свою поведінку в класі, а не тільки переказ навчального матеріалу (обрати головну точку розміщення, пози, жестикуляцію, маршрути пересування по класу і т. ін.).
Але ось минули перші дні. Вчитель уже відчуває впевненість у собі, в своїй спроможності впоратися з будь-якою ситуацією. Все менше учнів бажають випробувати його нерви. І водночас, як свідчать численні дослідження педагогів та психологів, більше половини вчителів продовжу-ють відчувати неабиякі труднощі у встановленні контактів з учнями.
Які ж причини заважають учителеві та учневі зрозуміти одне одного? Річ у тому, що процес міжособистісної взаємодії може значно усклад-нюватись через виникнення між сторонами, що взаємодіють, специфічних перешкод - бар'єрів. Розгляньмо деякі з них, маючи на увазі, що наведена диференціація досить умовна. Адже будь-який з бар'єрів є психологічним, тобто виникає на рівні суб'єктивного відображення учасниками взаємодії обставин, що склалися. Виокремлення деяких видів бар'єрів зумовлене передусім частотою їх виникнення та значущістю впливу, що потребує звернути на них особливу увагу, визначити провідні причини їх виникнення та найістотніші ознаки.
Фізичні, або просторово-часові, бар'єри. Вже саме місце вчителя в просторі класу начебто протиставляє його учням. Виникнення цього бар'єра можна наочно побачити на поведінці студентів вищого навчального закладу. Вони доволі впевнено відповідають "за партою", але якщо поставити їх обличчям до аудиторії, розгублюються, не можуть відповідати без конспекту, відчувають значну додаткову напругу. Неабиякі труднощі для молодого вчителя становить знаходження перед класом, коли учні спостерігають кожний його рух.
Якщо протягом уроку вчитель жорстко фіксує своє положення в класі, цей бар'єр закріплюється. Тепер, якщо вчителеві доведеться зробити якесь просторове переміщення, і сам він, і учні відчуватимуть певні незручності. Проте метушіння інших учителів по
Loading...

 
 

Цікаве