WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічна професія і людина: проблеми вибору і надбання - Реферат

Педагогічна професія і людина: проблеми вибору і надбання - Реферат

бесіди, формуючі експерименти, було зроблено висновок про те, що є низка специфічних ознак професійної діяльності, які поряд з професійною компетентністю та особистісними якостями забезпечують успіх діяльності конкретних учителів. Саме за цими ознаками навчальна діяльність студентів задає інші напрями та тенденції особистісного розвитку. Нижче наведено зіставлення особливостей педагогічної діяльності та діяльності студентів у процесі професійної підготовки за деякими показниками.
1. Педагогічній діяльності притаманна поліфункціональність. Перед учителем стоїть завдання: в кожній події шкільної дійсності знаходити множинний смисл (освітній, виховний, розвивальний). Реалізація цих функцій відбувається одночасно, кожна з них імпліцитно втілюється у безпосередні педагогічні події, які становлять безліч постійно розв'язуваних учителем завдань.
Студента ж у процесі навчання не вчать вбачати у будь-якій події її множинний смисл, багатофункціональний склад, різноаспектні можливості. Ці професійні функції існують у його свідомості відокремлено. Він отримує знання, здобуває навички, вміння, що забезпечують реалізацію кожної з цих функцій, під час опанування окремих навчальних предметів, до того ж вивчає ці предмети як логіку науки, а не як логіку безпосередньої діяльності. Ця психологічна неготовність до складності майбутньої професії ще більше посилюється впливом пов'язаних з нею чинників: вивченням багатьох навчальних дисциплін на формальному рівні, заради отримання оцінки, роботою переважно в екстенсивному режимі (концентрованим пророблянням навчального матеріалу переважно у стислі екзаменаційні строки, щоб надалі його швидко забути), наявністю пропусків, недоробок; орієнтацією на всесилля знань, упевненістю в пріоритеті раціонального над емоційним, переоцінюванням можливостей логічних доказів, без урахування психологічних потреб учнів.
2. Характерною ознакою педагогічної діяльності є варіативність, відсутність звичної жорсткої детермінованості подій. Досвідчені вчителі знають, що не завжди можна впевнено прогнозувати, як пройде урок, адже безліч непередбачених обставин можуть внести свої істотні зміни. Тому вчитель завжди має бути готовий до будь-яких несподіванок, до перебудови "на ходу" всього ретельно обміркованого сценарію уроку або бесіди з учнем, до творчої імпровізації. До того ж ці зміни інколи відбуваються спонтанно: вчитель сам не може пояснити, чому він зробив висновок, що старанно розпланований перебіг подій не буде корисним, чому обрав ту єдино правильну стратегію поведінки, яка відповідає саме цій ситуації взаємодії з учнями.
Студент вищого навчального закладу звикає до жорсткої детерміно-ваності подій, адже елемент невизначеності у студентському житті дуже незначний і стосується переважно суб'єктивних чинників. Навчальна програма тяжіє до чіткого алгоритму. Навіть за умови проблемного викладання останнє слово завжди належить викладачеві, який вносить пояснення, усуває всі неточності та авторитетно розставляє відповідні ціннісні акценти, тому в майбутніх учителів формується схильність до "рецептурності", отримання готових універсальних засобів розв'язання будь-яких ситуацій.
3. Учитель постійно має діяти водночас у кількох "вимірах": прогно-зуванні подальших подій, поточному спонтанному реагуванні, співвіднесенні прогнозу з фактичним перебігом подій, внесенні корективів, рет-роспективному аналізі. Розпочинаючи будь-яку взаємодію, він має передбачити можливу реакцію учня, реалізувати цей прогноз через без-посередню взаємодію, постійно співвідносячи з її ходом ті тенденції, що передбачалися. Власне, зміст його професійної рефлексії становить рет-роспективна оцінка відповідності очікувань їх фактичній реалізації. Отже, кожний поточний момент діяльності педагога здійснюється як безперервна проекція і зіставлення майбутнього і минулого.
Проте більшість студентів не вміють "згортати" події, об'єднувати минуле, теперішнє та майбутнє. Кожен етап студентського життя харак-теризується певною завершеністю, відходить у минуле, лише опосередковано впливаючи на майбутнє. Кожна екзаменаційна сесія водночас символізує завершення вивчення цілого циклу навчальних дисциплін, початок "нового життя". Оцінка у заліковій книжці начебто відсікає, ізолює попередній етап від завдань сьогодення. Індивідуальне прогнозування також відокремлене від своєї професійної основи. Доволі формальний образ "потрібного майбутнього" рідко актуалізується у процесі професійної підготовки-такою мірою, що стає справжнім рушієм поточної активності студентів. Адже опанування навчальної програми може бути успішним незалежно від процесу професійного становлення (тобто від того, які чинники зумовили професійний вибір, чи є у студента реальний професійний ідеал, якого він прагне досягти в особистішій програмі саморозвитку, чи працює він над формуванням адекватної концепції професійної діяльності, над створенням стилю діяльності, що відповідає його індивідуальним особливостям тощо). Ці показники у навчальномупроцесі не помічаються та не оцінюються. У більшості випадків студенти можуть спокійно обійтися без усіх цих психологічних "премудрощів", оскільки нинішня система оцінювання сама по собі достатня для стимулювання їхньої поточної активності.
4. Для педагогічної дійсності характерна така істотна ознака, як інтегративність. Кожна подія шкільного життя є проекцією багатьох систем, адже вирвати дитину з контексту всіх її життєво важливих відносин неможливо. Тому, приймаючи будь-яке педагогічне рішення, вчитель має здійснити інтегральну оцінку безпосереднього стану учня як результату взаємодії життєво важливих та значущих для нього систем (специфіки сімейних стосунків, впливу неформальної групи поза школою, його місця в шкільному та класному колективі).
Навчальна діяльність студентів має протилежний характер - вона переважно фрагментарна, тобто її ознакою є наявність чітких розмежувань між окремими подіями, внаслідок чого вона розпадається на низку відокремлених якісно різнорідних подій. Студенти найчастіше не навчаються бачити складність педагогічних об'єктів і явищ, бо вони вивчають або ізольовані якості певного об'єкта в різних навчальних дисциплінах, або сам об'єкт подається до вивчення ізольовано від його природних зв'язків, або навчання ведеться на такому рівні абстрагування, що більшість якостей чи зв'язків ігноруються.
5. Будь-яка подія педагогічної дійсності потребує багаторівневої взає-модії, у процесі якої вчитель повинен мобілізувати учня на спільні дії, стимулювати його активність, контролювати якість виконання, оцінювати результати, співвідносити свої дії з діями колег, вчасно вносити корективи, прогнозувати подальший розвиток подій та ін.
Однак студент найчастіше не усвідомлює такої багаторівневості пе-дагогічних відносин, адже навчальний процес значною мірою спирається на самостійну пізнавальну діяльність студентів, їх особисту відповідальність. Це, безумовно, позитивний підхід. Проте слід пам'ятати, що у педагогічній діяльності він нерідко призводить до зміщення ціннісних акцентів. Вищий навчальний заклад контекстно привчає студента до певної позиції: "Все, що ти вивчаєш, потрібне передусім для тебе". Ця контекстна установка формується тому, що про свою діяльність студент звітує індивідуально, показником її якості є обсяг засвоєних (інтеріоризованих) знань. У майбутньому ця позиція майже без змін переноситься на педагогічну діяльність, тому молодий учитель вважає вищим показником своєї діяльності те, як він демонструє свою ерудицію, як методично правильно будує урок. Йому слід іще зробити перд відкриття: зрозуміти, що вся професійна компетентність, усі його знання мають сенс лише тоді,
Loading...

 
 

Цікаве