WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічна професія і людина: проблеми вибору і надбання - Реферат

Педагогічна професія і людина: проблеми вибору і надбання - Реферат

що від своєї матері отримав достатньо порад і рекомендацій і краще за них знає, як слід працювати. На нього як на наймолодшого, до того ж чоловіка, звалили багато господарчих справ, що він вважає за приниження своєї гідності.
Леся з усіх сил прагне привернути дітей до літератури, але це їй не вдається, бо вони майже нічого не хочуть читати, навіть програмні твори. Дорікати за це вона не може, бо багатьох книжок немає в шкільній бібліотеці, а в батьків бракує коштів, щоб купувати книжки. Спробувала організувати гурток любителів поезії, так на перше заняття вдалося затягнути з десяток дітей, а потім і вони перестали приходити. Кажуть, - ніколи, батькам удома допомагаємо, але вона здогадалася: вважають за краще, аби в школі була дискотека. їхня пасивність дратує Лесю, після кожного уроку вона йде розчарована. З'являються думки, - а чи не вона винна в цьому, може, їй не місце в школі?
Такі самі проблеми і в Марини. Не вдається їй розкрити перед учнями красу абстрактних законів, світ чіткої логіки. Дехто з них прямо каже: "А навіщо нам все це знати? Гроші рахувати - так для цього ніяких формул не треба". Інші нахабніють: "Ви ж самі знаєте, що всюди говорять про диференційоване навчання: коли предмет не дається, то не треба його силоміць в голову забивати, потрібно вивчати науки за вибором. Ось ми й не хочемо вчити математику, бо вона занадто складна, а ви так багато задач даєте, що ми не встигаємо з інших предметів підготуватися". Такі самі проблеми й з деякими батьками: "Ви, Марино Вікторівно, самі бачите, що нашим дітям математика не дається, а ви до них висуваєте такі вимоги!". Директор також підтримує ледарів: "Ви, Марино Вікторівно, надто вимогливі. Ви забуваєте, що у дітей не тільки один ваш предмет, а ви їх перевантажуєте. З вашою "допомогою" вони випускні іспити з усіх інших предметів завалять".
Олег загалом задоволений: йому вдалося встановити в класі порядок, діти слухняні. Адже вони бачать, що з новим учителем не посперечаєшся, на перервах навіть не дозволяє пограти. За кожний проступок "проробляє" по максимуму. Добре, якщо батьків не викликає, адже він вважає, що вони мають знати все про поведінку дитини в школі. Учні дали йому прізвисько "Піночета". Однак керівництво школи Олегом задоволене, адже він за короткий час досяг чудових результатів з покращення дисципліни.
Женя працює в школі вже кілька років і дуже незадоволена. Шкільне життя здається їй нудним, рутинним, понад усе мучить відсутність будь-якої перспективи. Дуже втомлюється, навіть удома не хочеться нічим займатись. З колегами стосунки не склалися. Женя вважає, що вони заздрять її обдарова-ності і тому не хочуть визнавати. І діти такі невдячні, не розуміють, якою блискучою кар'єрою, яскравим життям вона пожертвувала заради того, щоб їх навчати. Нещодавно зустріла однокурсницю - та в аспірантурі навчається, дисертацію завершує, за кордоном побувала на стажуванні. Є час і книжки почитати, і себе доглянути, і з різними цікавими людьми зустрітись. А Женю в інституті вважали талановитішою, перспективнішою, ніж ця дівчина. "І навіщо я пішла до школи працювати, - шкодує Женя. - Зарила все своє життя в землю, розтратила на дрібниці. Навіть особисте життя влаштувати неможливо, адже колектив суто жіночий. І жодних сподівань на краще в майбутньому".
Відносно задоволений своїм вибором Микола. Житло йому в селі дали, бо попередній учитель вийшов на пенсію і переїхав до дітей. Село гарне, до райцентру рукою подати, річка поряд. Є свій город, завів господарство. В школі навантаження не дуже велике, якщо не залишатися після уроків, та й що там робити? Нехай ті жінки з дітьми возяться, у нього ж з ледарями розмова по-чоловічому коротка: якщо самі не хочете вчитися, чого вчитель має витрачати на вас свій вільний час?
Леонід прийшов до школи після дуже цікавого студентського життя. Роки промайнули непомітно. Скільки було подій: і робота в експедиціях та архівах, і студентські "капусники", і бурхливі диспути... Як недавно все це було, здавалося, попереду ще так багато часу! І якось несподівано для себе він опинився в школі у ролі вчителя. Перша невдача - директор відмовився виділити приміщення під шкільний музей: "Ви що, самі не бачите, яка у нас тіснота, навчаємось у дві зміни. Дітей розміщувати ніде, а Ви про музей!" Учні також не дуже хочуть додатково займатись історією. Показував виписки з архівів, копії рідкісних документів, а їм нецікаво. Влітку хотів вивезти групу ентузіастів на розкопки, - батьки не пустили, вирішили, що вчитель іще надто молодий, щоб йому можна було довіряти дітей на тривалий час. Самому йому нецікаво щодня розповідати за посібником, слухати примітивні відповіді. Хіба для цього він навчався, стільки знає та вміє?
Безумовно, можна навести багато позитивних прикладів, коли випускники потрапляють у творчі колективи, де життя вирує, йде постійний пошук нових форм, прийомів, відпрацьовуються нові типи стосунків з дітьми. Але це завдання для інших дослідників. Ідучи за психологічним кон-текстом педагогічної діяльності, ми за допомогою наведених прикладів прагнули розкрити важливий момент: до школи приходять різні вчителі. Різні не тільки за зовнішніми ознаками діяльності, рівнем знань і здібностей. Головні відмінності полягають у їхній педагогічній концепції, визначенні завдань і цілей педагогічної діяльності, її змісту і смислів. І найчастіше весь накопичений у процесі навчання і самоосвіти потенціал (методологічний, теоретичний, практично дійовий) не може подолати того первинного, ще допрофесійного емпіричного стереотипу сприйняття професії вчителя, мотивів її вибору. Звужена професійна свідомість, нездатність до рефлексивного ставлення до подій,власної діяльності, до постійного співвідношення поточних дій з базовими психологічними вимогами, до творчого виконання професійних обов'язків призводять до редукції пе-дагогічної діяльності, зведення її до формального наслідування шаблонів або тільки до часткового визнання і виконання професійних функцій.
Інколи сама школа, конкретний педагогічний колектив орієнтують молодого вчителя на таку редукцію, створюють умови, за яких його інди-відуальний і творчий потенціал залишаються нереалізованими.
Однак усе це ще попереду. Поки що повернімося до навчання в педагогічному закладі. Чи забезпечує процес професійної підготовки майбутньому вчителеві повні можливості підготуватися до майбутньої професії?
У "Передмові" вже згадувалося парадоксальне явище: студенти, які обрали професію вчителя за покликанням, добре вчилися протягом усіх років навчання, отримали дипломи з відзнакою, чомусь не завжди "при-живаються" у школі. Хтось прагне повернутися до вищого навчального закладу на посаду викладача або вступити до аспірантури, інші йдуть на будь-яке місце, не пов'язане з педагогічною діяльністю. І навпаки - справді хорошими вчителями стають ті, які під час навчання не мали особливих успіхів. Масовість цього явища, регулярність цих проявів дають підстави для висновку про наявність певних об'єктивних причин, які потребують окремого дослідження. Було висловлено припущення, що вони полягають у якісних розбіжностях між двома системами діяльності, значущими для становлення майбутніх педагогів: професійною діяльністю та професійною підготовкою. З метою визначення концептуальних відмінностей між ними, розбіжностей у психологічних тенденціях процесу професійної підготовки та вимогах, зумовлених педагогічною дійсністю, було проведено теоретичний аналіз та спеціальне дослідження. Воно мало виявити, чи збігаються цінності професійної підготовки з цінностями професійної діяльності, її найістотнішими ознаками.
У процесі дослідження, що охоплювало спостереження, тестування,
Loading...

 
 

Цікаве